У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 квітня 2008 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Демянчук С.В., Григоренка М.П.
з участю секретаря судового засідання Іванової І.С.,
сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 15 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної дитячої лікарні про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 15 лютого 2008 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Рівненської обласної дитячої лікарні про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог. Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідач належну йому компенсацію частини заробітної плати у зв*язку із порушенням термінів її виплати виплатив лише 11 травня 2002 року, або майже через 3 роки після його звільнення з роботи, яке мало місце 15 червня 1999 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за умови, що така несвоєчасна невиплата мала місце з вини власника або уповноваженого ним органу.
Проте судом першої інстанції встановлено, що Рівненська обласна дитяча лікарня, в якій до звільнення з роботи працював позивач, є бюджетною установою, у зв*язку з чим фінансувалася недостатньо, мала перед своїми працівниками значні борги з виплати заробітної плати. Самостійно коштів на своє утримання не заробляє.
Тому за таких обставин та відповідно до зазначених вище вимог закону суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до цілком правильного висновку про відсутність вини відповідача у несвоєчасних виплаті позивачу компенсації частини заробітної плати у зв*язку із порушенням термінів її виплати та проведенні з ним розрахунку при його звільненні.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд рахує, що суд першої інстанції, повно і всебічно з”ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення апеляційний суд, виходячи з меж доводів поданої позивачем апеляційної скарги, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 15 лютого 2008 року залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: