ГАГАРІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

м. Севастополь, вул..Вакуленчука,3, тел. 53-60-10

Перша інстанція

Код суду 2702

Справа № 2-1149/2011

Категорія 22

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

28  липня 2011 року                                        м. Севастополь

Гагарінський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого -  судді Майданік А.П.,

при секретарі –Гладневій Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  Приватного підприємства «Рубін»про відшкодування моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортної пригодою, третя особа –ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної події, що трапилася 16.11.2004 року з вини третьої особи  ОСОБА_2, якій на  час ДТП виконував трудові обов’язки перебуваючи у трудових відносинах з  ПП «Рубін», вказуючи, що їй були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.   Позивачка зазначила, що в результаті отриманих тілесних ушкоджень вона терпіла фізичний біль, перенесла емоційні та душевні стражданняв  внаслідок чого також був порушений її звичний уклад життя: вона  тривалий час  була вимушена пересуватися за допомогою трості, що  утрудняло здійсняти її трудову діяльність,  до того  не мала  можливості у силу ушкодження здоров’я  здійсняти  звичайний догляд за  рідною сестрою, яка є  інвалідом першої групи,  проходити курс реабілітації у лікарні,  а також відстоювати свої  права в судах  у зв’язку з чим  оцінює заподіяну їй моральну шкоду в сумі 10 000 грн. Також просить стягнути з відповідача на свою користь  судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 1 915 грн., а також витрати на оплату судового збору у розмірі 8,50 грн. та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у судді у розмірі 37 грн.

До судового засідання  ні позивач, ні її представник не з’явилися, представник позивача надала письмову заяву про заочний  розгляд справи у її відсутність, просила позовні вимоги задовольнити.   

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, поважних причин неявки суду не надав. Протягом розгляду справи судом надав письмові пояснення в яких стверджував, що ОСОБА_2 на час ДТП не перебував у трудових відносинах з ПП «Рубін», а тому є неналежним відповідачем по справі у зв’язку чим просив у задоволені вимог позову відмовити.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності  представника відповідача, повідомленого про час та місце розгляду справи належним чином та  за згодою позивача постановити заочне рішення в порядку ст.169,224 ЦПК України.

Суд вважає доведеним факт дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.11.2004 року о 08.00 год. на пішохідному переході по вул. Д.Ульянова, в районі будинку №3. Відповідач керуючи мікроавтобусом  Форд Транзит, державний номер НОМЕР_1, здійснив дорожньо-транспортну пригоду, наслідком якої стався наїзд на ОСОБА_1, якій були заподіяні тілесні ушкодження середньої степені важкості і заподіяна матеріальна шкода у сумі 6 500 грн., що встановлено 16.12.2009 року вироком Гагарінського районного суду м. Севастополя. В ході досудового слідства ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочину визнав в повному обсязі, у скоєному розкаявся, при цьому цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 був залишений без розгляду.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд виходив з того, що жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої чинності. Суд оцінює докази, виходячи із свого внутрішнього переконання, яке засновано на усесторонньому, повному, об’єктивному та безпосередньому вивченні доказів, що є в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 207 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить з вимог ч.2 п.1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якого моральна шкода, відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної безпеки.

А також з вимог ч.1 ст. 1172 ЦК України у відповідності до якої юридична  або  фізична  особа  відшкодовує шкоду,  завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Суд не приймає до уваги  заперечення представника стосовно того, що відповідач в день ДТП не доручав ОСОБА_2 виконання будь-якої роботи, тоді як вказане ствердження спростовується наданими представником позивача протягом розгляду справи доказами, а саме копією дорожнього листу № 004405 з відміткою про проходження медичного огляду 16.11.2004 року,  виписаного  на ім’я ОСОБА_2 ПП «Рубін »з печаткою остатнього.

У відповідності до ст. 16  Закону України «Про дорожній рух»  водій зобов’язаний мати  при  собі дорожні (маршрутні)  листи  і  документи  на вантаж, що перевозиться (крім власників   транспортних   засобів,   які   використовують   їх  в індивідуальних некомерційних цілях).

Таким чином, судом встановлено, що 16.11.2004 року  на час  відбуття ДТП, внаслідок якої позивач зазнала тілесні пошкодження середньої тяжкості, винна у цьому ДТП особа, ОСОБА_2, керуючи автомобілем  Форд Транзит, державний номер НОМЕР_2, перебував у трудових відносинах з ПП «Рубін», та йому 16.11.2004 року ПП «Рубін»був наданій дозвіл на виїзд на зазначеному автомобілі для подальшого виконання ним його трудових зобов’язань.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 були причинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Позивач висувають вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень посилаючись на те, що внаслідок аварії вона отримали психологічний стрес та шок, злякавшись за своє життя, в результаті отриманих тілесних ушкоджень вона терпіла фізичний біль, перенесла емоційні та душевні страждання, та  внаслідок чого також був порушений її звичний уклад життя: вона  тривалий час  була вимушена пересуватися за допомогою трості, що  утрудняло здійсняти її трудову діяльність,  до того  не мала  можливості у силу ушкодження здоров’я  здійсняти  звичайний догляд за  рідною сестрою ОСОБА_3, яка є  інвалідом першої групи,  проходити курс реабілітації у лікарні, витрачаючи на це  сили та час.

У суду не викликає сумнівів стосовно того, що самим фактом дорожньо-транспортної події, учасником якого стала позивач, порушений її звичний уклад життя, та їй була причинена моральна шкода, приймаючи до уваги похилий вік позивачки та  враховуючи, що в момент ДТП вона злякалися за своє життя, отримавши сильний емоційний шок та пошатнувся їх психічний стан, вона опинилися у лікарні, проходила курс лікування та у подальшому курс реабілітації. А тому вважає вимоги позову у частині стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 10 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди,  обґрунтованими та забезпеченими достатнім колом доказів, а тому  такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас суд відмовляє  у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача суми судових витрат у розмірі  1915 грн., тоді як  з наданих  в  її  обґрунтування  письмових доказів, квитанцій, не вбачається, що  правова допомога  надавалася ОСОБА_1 саме  стосовно  взаємовідносин, що виникли між сторонами по справі  з огляду на  ДТП,  що відбулася 16.11.2004 року.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 8,50 грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у суді у сумі 37 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,30,60,64,88,212-215,224 ЦПК України, ст.ст. 23,1167,1172 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Рубін» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 10 000, суму судового збору у розмірі 08,50 грн., витрати на інформаційне забезпечення судової діяльності у розмірі 37 грн., всього 10 045,50 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення не набуло чинності

З оригіналом згідно:

Суддя Гагарінського районного суду

м. Севастополя                                                  підпис                    ОСОБА_4

Суддя Гагарінського районного суду

м. Севастополя                                                                                 А.П. ОСОБА_4