Справа № 2-а-3853/11

ПОСТАНоВА

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

          20 грудня 2011 року                                   м. Білгород-Дністровський

          Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Юлія Валеріївна розглянувши відповідно до ст. 183-2 КАС України в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровськом та Білгород-Дністровському районі про стягнення соціальної допомоги дітям війни,

                                                                  В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом  до управління Пенсійного фонду України м.Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», в якому просить зобов'язати відповідача  нарахувати та виплатити йому недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 06.07.2011 року по грудень .2011 року включно та в майбутньому, посилаючись на те, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»він має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, оскільки є пенсіонером та має статус дитини війни.

          Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від  15.07.2011 року адміністративний позов  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України м.Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»за період з  01.01.2006 року по  липень 2011 року включно  було задоволено частково з 05.01.2011 року по 05.07.2011 року.    

          Сторони в судове засідання не викликались, оскільки справа розглядається в порядку скороченого провадження без присутності сторін відповідно до ст. 183-2 КАС України.

          Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які  мають юридичне значення для розгляду справи і  вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

          Як було встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»№2195-ІV від 18.11.2004 року, який набув чинності 01 січня 2006 року, являється дитиною війни, що підтверджується відповідним штампом у пенсійному посвідченні позивача.

          Згідно ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

          Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивач, як дитина війни, має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії (довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2006 рік та відновлено з 02.04.2006 року відповідно до Закону України від 19.01.2006 року «Про внесення змін до Закону  України «Про державний бюджет України на 2006 рік», у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року.

        Пунктом 12 статті 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»було зупинено на 2007 рік дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст.111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст.111 цього Закону.

          Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними.   

          Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Рішенням Конституційного Суду України №10-рп2008 від 22.05.2008 року зазначено, що положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

          Отже дія ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка передбачає дітям війни підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року.    

          Відповідно до ст.71 «Про державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених          за відповідними бюджетними програмами.

          Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік», доповнених п. 4 згідно Закону України № 3491-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14 червня 2011 року, що набрав законної сили 19 червня 2011 року, у 2011 році норми і положення статей 39, 50,  51,  52,  54  Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»,   статті  6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

        В зв'язку з цим, суд не може виконувати обов'язки суб'єкта владних повноважень, покладених на нього законом стосовно порядку та розміру відповідних виплат.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України м.Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровського району про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.71, 86, 158 ч.1, 159, 160 ч.1-3, 161, 163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

          У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України м.Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровського району про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»- відмовити.

           Постанова може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня прголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

           Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя