< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.09.11 09 год. 40 хв.Справа №2а-2588/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Лотової Ю.В.;
при секретарі: Бартиші В.О.,
за участю:
представника позивача –ОСОБА_1, довіреність № 4177 від 22.09.2008 року;
представника відповідача –не з’явився;
представника третьої особи –не з’явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99055) представник позивача ОСОБА_1 (АДРЕСА_2); до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради (вул. Папаніна, 1а, м. Севастополь, 99001);
третя особа – Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011);
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії.
Обставини справи:
18.08.2011 року ОСОБА_2 (далі по тексту позивач або ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради (далі по тексту відповідач або БТІ) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно – будівлю бару літ. «Д», оглядову галерею літ. «Л», насосну літ. «М», що розташоване за адресою: м. Севастополь, Набережна Корнілова, 2 та зобов’язання відповідача провести державну реєстрацію прав на нерухоме майно - будівлю бару літ. «Д», оглядову галерею літ. «Л», насосну літ. «М», що розташоване за адресою: м. Севастополь, Набережна Корнілова, 2 на підставі рішення Господарського суду м. Севастополя від 06.10.2010 року у справі № 5020-5/343-4/182.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22.08.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2588/11/2770.
Ухвалою суду від 22.08.2011 року закінчено підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою суду від 31.08.2011 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, вважає рішення комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно – будівлю бару літ. «Д», оглядову галерею літ. «Л», насосну літ. «М», що розташоване за адресою: м. Севастополь, Набережна Корнілова, 2 протиправним та таким, що не відповідає нормам діючого законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі по тексту Закон України № 1952) та Тимчасовим положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Представник відповідача у судове засідання не зявилась, причину неявки суду не повідомила, хоча про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. У минулих судових засіданнях проти позовних вимог заперечувала та просила у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши документи і матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до рішення господарського суду міста Севастополя від 06.10.2010 року по справі № 5020-5/343-4/182 за позивачем визнано право власності на нерухоме майно - будівлю бару літ. «Д», оглядову галерею літ. «Л», насосну літ. «М», що розташоване за адресою: м. Севастополь, Набережна Корнілова, 2 (далі по тексту нерухоме майно). Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року по справі № 5020-5/343-4/182 рішення господарського суду міста Севастополя від 06.10.2010 року залишено без змін. Вказане рішення набрало законної сили.
ОСОБА_2 звернувся до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради із заявою про державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі рішення господарського суду міста Севастополя від 06.10.2010 року у справі № 5020-5/343-4/182.
22.06.2011 року відповідачем прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав позивача на нерухоме майно (далі по тексту Рішення) (арк.с.11). Підставою прийняття цього рішення є те, що за адресою розташування нерухомого майна (м. Севастополь, Набережна Корнілова, 2) знаходяться об’єкти комунальної власності, право власності на які зареєстровано у БТІ. Крім того, вказується, що поштова адреса нерухомого майна , заявленого до державної реєстрації права власності, повинна бути підтверджена довідкою Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України № 1952 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 цього Закону орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.
Частиною першою ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 1 липня 2004 року № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Наказом Міністерства юстиції України від 07.02 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445 установлено, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно та затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі - Положення). Це Положення визначає порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Відповідно до п.п. 1.2 та 1.4. Положення державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Згідно з п. 1.5 Положення державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на таке нерухоме майно:
1) житлові будинки;
2) квартири;
3) будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо;
4) споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій;
5) приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.
Пунктом 2.1. цього Положення встановлено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.
Крім того, у додатку 2 до положення визначений Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, серед яких вказано рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності (п. 10 цього додатку).
Отже, при звернені ОСОБА_2 до БТІ із заявою про державну реєстрацію нерухомого майна ним були надані усі необхідні документи.
Ані Закон України № 1952, ані Положення не зобов’язують особу, яка бажає зареєструвати права власності на нерухоме майно, надавати реєстратору довідку управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації або іншого державного органу про поштову адресу нерухомого майна. Тому, така вимога БТІ є незаконною.
Крім того, відповідно до ст. 25 Закону України № 1952 реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта. Порядок присвоєння реєстраційного номера об'єкту нерухомого майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, нерухоме майно ідентифікується саме за індивідуальним номером, а ні за поштовою адресою.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 24 Закону України № 1952 у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо:
- заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
- нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;
- із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;
- подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
- заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;
- заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Пунктом 3.5. Положення визначено, що реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо:
- заявлене право не є таким, що підлягає державній реєстрації відповідно до Положення;
- із заявою про державну реєстрацію прав звернулась особа (особи), яка не може бути заявником відповідно до Положення;;
- об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, розташований у межах території, на якій свою діяльність здійснює інше БТІ відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав;
- подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;
- заявлене право вже зареєстроване;
- не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт;
- право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом;
- право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло з порушенням встановленого порядку відчуження;
- відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився;
- у тридцятиденний строк з моменту надіслання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) не усунено обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Зазначених вище підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за позивачем на нерухоме майно – будівлю бару літ. «Д», оглядову галерею літ. «Л», насосну літ. «М», що розташоване за адресою: м. Севастополь, Набережна Корнілова, 2 судом під час розгляду справи не встановлено. Нерухоме майно, право на яке просив зареєструвати позивач, не є комунальною власністю та не віднесено до тих об’єктів комунальної власності, право власності на які зареєстровано.
Закон України № 1952 та Положення не містять такої підстави для відмови у реєстрації права власності на нерухоме майно, як наявність зареєстрованого за такою же поштовою адресою іншого нерухомого майна.
Суд зазначає, що згідно з п. 3.8 Положення реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права.
Статтею 124 конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Враховуючи вищевикладене БТІ зобов’язано було зареєструвати позивачу право власності на вказане нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості його рішення.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Постанова складена у повному обсязі 30.09.2011 року.
Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно - будівлю бару літ. «Д», оглядову галерею літ. «Л», насосну літ. «М», що розташоване за адресою: м. Севастополь, Набережна Корнілова, 2.
3. Зобов’язати Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради провести державну реєстрацію прав на нерухоме майно - будівлю бару літ. «Д», оглядову галерею літ. «Л», насосну літ. «М», що розташоване за адресою: м. Севастополь, Набережна Корнілова, 2 на підставі рішення Господарського суду м. Севастополя від 06.10.2010 року у справі № 5020-5/343-4/182.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < підпис > Ю.В. Лотова
< З оригіналом згідно >
Суддя < підпис > Ю.В. Лотова