< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.09.11   11 год. 28 хв.Справа №2а-1512/11/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Лотової Ю.В.;

Суддів:          - Майсак О.І.

          - Дудкіної Т.М.

при секретарі:          - Бартиші В.О.,

у відсутності сторін та їх представників

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 99041);   до Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі (вул. Балаклавська, буд. 9, м. Севастополь, 99011);  Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021);  Державного казначейства України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01014); третя особа - Севастопольський апеляційний господарський суд (вул. Суворова, 21,  м. Севастополь, 99011);

про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів.

Обставини справи:

10.05.2011 року ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі, Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України про зобов’язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України, що передбачені Державною судовою адміністрацією України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» у сумі 34 129,00 грн. та стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі та Державної судової адміністрації України на користь позивача заборгованості з щомісячного грошового забезпечення за період з 01.01.2011 року по 01.04.2011 року у сумі 34 129,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11.05.2011 року відкрито провадження в адміністративної справі № 2а-1512/11/2770.

Ухвалою суду від 11.05.2011 року закінчено підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03.06.2011 року провадження у справі № 2а-1512/11/2770 зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.09.2011 року провадження у справі № 2а-1512/11/2770 поновлено.

Під час розгляду справи позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої вона просить пункт другий позовних вимог викласти у наступній редакції: «Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Севастополі (вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь, 99011) та Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) на користь судді Севастопольського апеляційного господарського суду ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 99041, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість з щомісячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2011 року у сумі у сумі 34129,00 грн.».

Позивач у судове засідання не з’явилась, надала до суду телефонограму (вхід.               № 223 від 20.09.2011 року) у якому підтримала адміністративний позов у повному обсязі, позовні вимоги просила задовольнити, справу розглянути за її відсутністю.

Представник відповідачів Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Севастополі у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, у минулих судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях (арк.с.47-52).

Представник відповідача Державного Казначейства України  в судове засідання не з’явився, надав суду заперечення на адміністративний позов, справу просив розглянути без його участі (арк.с.64-65).

Представник Севастопольського апеляційного господарського суду у судове засідання не з’явились, причину неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, на підставі Постанови Верховної Ради України від 23.12.2010 року № 2869-VI обрано безстроково на посаду судді Севастопольського апеляційного господарського суду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 126, 129 та 130 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 15.12.1992 р. № 2862-XII «Про статус суддів» (далі Закон України «Про статус суддів»), професійні судді є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні. Гарантії незалежності суддів встановлюються цим Законом, а також Конституцією України. Держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 «У справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" і підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій)" зазначив, що видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і положеннями частини першої статті 129, частини першої статті 130 Конституції України у взаємозв'язку зі статтями 11, 14 Закону України «Про статус суддів» свідчать, що Верховна Рада України, приймаючи Державний бюджет, не вправі скасувати чи зменшити матеріальне та побутове забезпечення суддів без відповідної компенсації.

Таким чином, згідно із Конституцією України та Законом України «Про статус суддів» позивач має право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.

          Пунктом 7 ч. 4 та ч. 6 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі по тексту Закон України «Про судоустрій і статус суддів»), встановлено, що незалежність судді забезпечується, у тому числі, окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Частиною 1 та 2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» визначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Урядом України 31 грудня 2005 року прийнято постанову «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» № 1310 (далі постанова № 865). Серед іншого, Постанову доповнено пунктом 41, за змістом якого, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.

Щорічне поетапне збільшення розміру мінімальної заробітної плати, що передбачається законами про Державний бюджет України, не призводить до збільшення розміру заробітної плати суддів.

Таким чином, встановлення граничного рівня мінімальної заробітної плати для визначення суми посадового окладу та в подальшому і заробітної плати судді є незаконним.

Загальновідомими фактами, що не потребують доведення є те, що за період з 1 січня 2011 року по квітень 2011 року мінімальний розмір заробітної плати неодноразово підвищувався. Згідно з довідкою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року № 5038-19016 позивачу не доплачено грошове утримання з фонду оплати праці за період з 11 січня 2011 року по 31 березень 2011 року - 34 129,00 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб і єдиного внеску на соціальне страхування (арк.с.11).

У суду немає сумніву щодо вказаної довідки. 

   За таких обставинах суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Державної судової адміністрації України суми заборгованості у розмірі 34129,00 грн., на користь позивача підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» у сумі 34 129,00 грн. суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає, крім іншого, розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст. 49 Бюджетного кодексу України встановлено, що Державна казначейська служба України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів; Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.

Державній судовій адміністрації законами України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлюються бюджетні видатки за показником згідно з класифікацією видатків та кредитування державного бюджету –«Виконання рішень судів на користь суддів». Тобто, головному розпоряднику коштів передбачена можливість здійснювати необхідні заходи для погашення заборгованості суддям.

Пунктом 1.1. наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу" встановлено, що цей Порядок розроблено відповідно до частини четвертої статті 22, частини другої статті 32, статей 34, 35, 36, 47, 51 Бюджетного кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 N 1837, постанов Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 965 "Про затвердження Порядку спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів", від 28.02.2002 № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 296-р "Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів", наказу Міністерства фінансів України від 14.12.2001 № 574 "Про затвердження Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за № 3/6291.

Відповідно до пункту 1.2. цей Порядок регулює взаємовідносини між Міністерством фінансів України як головним розпорядником бюджетних коштів (далі - головний розпорядник коштів) та центральними органами виконавчої влади та урядовими органами державного управління (далі - відповідальні виконавці) у процесі складання, затвердження та виконання державного бюджету за кодом відомчої класифікації видатків 350 "Міністерство фінансів України" (далі - КВКВ 350) відповідно до Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 № 604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" (із змінами).

Пункт 1.3. Порядку встановлює, що статус відповідальних виконавців та особливості їх участі в бюджетному процесі визначено Інструкцією про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2001 N 574, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за N 3/6291.

Згідно з пунктом 1.4 Порядку до системи головного розпорядника коштів, крім центрального апарату Міністерства фінансів України, входить вісім відповідальних виконавців, а саме: Державне казначейство України; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Фонд державного майна України; Пенсійний фонд України; Державна пробірна служба України; Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР).

Відповідно до «Положення про Державну казначейську службу України», затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011 Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через       Міністра фінансів України (далі - Міністр).     Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України (далі - Мінфін України), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра. Основними завданнями Казначейства України є: внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України відповідно до покладених завдань, зокрема: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Згідно зі статтею 9.1. наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.

Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» встановлені бюджетні видатки за програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» на 8573,8 тис. грн.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню у частині позовних вимог, заявлених до Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України.

Що стосується вимог до територіального управління Державної судової адміністрації України у  м. Севастополі, то позивачем не надано суду доказів щодо порушення його прав з боку зазначеного суб’єкта владних повноважень.

При таких обставинах суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 26.09.2011 року

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Зобов’язати Державне казначейство України (01014, м Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України (01021, м Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» в розмірі 34129 грн. 00 коп. (тридцять чотири тисячі сто двадцять дев’ять грн.) для виплати судді Севастопольського апеляційного господарського суду Рибіній Світлані Анатоліївні.

3.          Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) на користь судді Севастопольського апеляційного господарського суду ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 99041, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) несплачену частину щомісячного грошового забезпечення з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2011 року у сумі у сумі 34129,00 грн. (тридцять чотири тисячі сто двадцять дев’ять грн.).

4.          В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                              < підпис >                                        Ю.В. Лотова

< З оригіналом згідно > 

Суддя                              < підпис >                                        Ю.В. Лотова