КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-365/10                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Руденко З.Б.

Суддя-доповідач:  Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"06" грудня 2011 р.                                                                                                м. Київ

 Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

          Головуючого судді:                    Мамчура Я.С.

          суддів:                                         Горяйнова А.М., Грибан І.О.,

          розглянувши в порядку письмового провадження  відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області на постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

          Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити строк звернення до суду,  визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області протиправними, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу як дитині війни відповідно до положень ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року , з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

          Постановою Ружинського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.

          Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

          Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду в частині задоволення позовних вимог за період з 01 липня 2007 року по 23 червня 2010 року - скасувати, дані позовні вимоги –залишити без розгляду. В іншій частині оскаржувану постанову суду - залишити без змін.

          Відповідно до п.4 ч.1 ст.198 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та залишає позовні заяву без розгляду з підстав, передбачених ст.100 КАС України.

          Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

          Позивач відноситься до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01січня 2010 року – 695,00 грн., з 01 квітня 2010 року –706,00 грн., з 01 липня 2010 року –709,00 грн.  

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.

  З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

  Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  шестимісячний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.          

          Про порушення свого права на отримання допомоги дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 липня 2007 року по 23 червня 2010 року, позивач мав дізнатися відповідно в 2007-2009 роках та січні - червні 2010 року, оскільки дані виплати є регулярними, щомісячними. Однак з позовною заявою позивач звернулась тільки 24 грудня 2010 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст.99 КАС України.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позовних вимог за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 23 червня 2010 року, чим порушив норми процесуального права.

          Відповідно до  ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи,  яка його подала,  не знайде підстав для поновлення позивачу строку, про що постановляється ухвала. Юридична необізнаність позивача не є належним доказом поважності причин пропуску строку звернення до суду. Підстав для поновлення строку звернення до суду колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що задоволенню підлягають тільки позовні вимоги починаючи тільки з 24 червня 2010 року по 24 грудня 2010 року.

Отже, оскаржувана постанова суду в частині задоволення позовних вимог за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 23 червня 2010 року - підлягає скасуванню, а дані позовні вимоги - залишенню без розгляду. В частині задоволення позовних вимог з 24 червня 2010 року по 24 грудня 2010 року, оскаржувану постанову суду слід залишити без змін.

   Керуючись статтями  41, 99, 100, 197, 183-2, 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області –задовольнити частково.

 Постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2010 року в частині визнання протиправними дій та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 23 червня 2010 року - скасувати, дані позовні вимоги залишити без розгляду.

          В частині визнання протиправними дій та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 24 червня 2010 року по 24 грудня 2010 року, постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2010 року  - залишити без мін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та подальшому оскарженню  не підлягає.

Головуючий:                                                                                                        Мамчур Я.С.

            Судді              Горяйнов А.М.

            Грибан І.О.

Ухвалу складено в повному обсязі  06.12.11р.