Справа № 2-5236/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

23.12.2011 року                                                                                м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді                                               Рибакової В.В.

при секретарі                                                        Затуливітер Н.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа –Орджонікідзевький міський цент зайнятості про зобов’язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, -  

                                                                      ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернулася до суду з вказаним вище позовом, посилаючись на такі обставини.

    Вона працювала продавцем за трудовим договором № 1020, укладеним 21.10.2002 року з приватним підприємцем ОСОБА_4, зареєстрованим в Орджонікідзевькому міському центрі зайнятості. Наприкінці березня місяця 2003 року вона написала заяву про звільнення за власним бажанням з 01.04.2003 року, яку передала ОСОБА_4 Остання її не звільнила, та до роботи не допустила. Відповідач не бажає робити відповідний запис у трудовій книжці. Вона направляла їй листи з цього приводу, однак безрезультатно. Посилається на те, що до цього часу вона незвільнена відповідачем, відповідний запис до трудової книжки не внесений, розрахунок за час вимушеного прогулу у зв’язку з невидачею трудової книжки з нею не проведений. У зв’язку з чим вона зазнала моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях від зміни звичайного способу життя, вона не може влаштуватися на роботу з оформленням трудової книжки.

    Просить зобов’язати відповідача звільнити її за власним бажанням, шляхом внесення запису до трудової книжки; стягнути з відповідач на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв’язку з невидачею трудової книжки; моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

    Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Позивач у судовому засіданні пояснила, що відповідач не бажала її звільняти за власним бажанням, а хотіла звільнити начебто за розкрадання, чого не було доведено. Її заяву відповідач проігнорувала, не звільнила за власним бажанням, однак і не допустила до роботи. Весь час вона-позивач намагалася вирішити спір мирним шляхом, а тому звернулася до суду лише у грудні місяці 2003 року. Також зазначила, що трудова книжка знаходилася на зберіганні у відповідача, яку та віддала їй лише у жовтні місці 2003 року. Після цього вона поїхала до  Орджонікідзевького міського центу зайнятості щоб зняти договір з реєстрації, де їй було відмовлено у зв’язку з тим, що не з’явилася ОСОБА_4

    Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував за безпідставністю та за пропуском строку звернення до суду.

    Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, причини неявки суду невідомі.

    Суд, вислухавши сторони, їх представників, вивчивши матеріали справи прийшов до наступного.

    Як установлено в судовому засіданні 21.10.2002 року між фізичною особою –суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений трудовий договір № 1020, який був зареєстрований в Орджонікідзевькому міському центрі зайнятості. На підставі цього договору ОСОБА_1 була прийнята на роботу продавцем до приватного підприємця ОСОБА_4, про що був зроблений відповідний запис у трудовій книжці позивача. У матеріалах справи наявна копія заяви приватного підприємця ОСОБА_4 від 14.04.2003 року на ім’я директора Орджонікідзевького міського центру зайнятості, згідно якої відповідач просила дозволу на зняття з реєстрації трудового договору  № 1020 від 21.10.2002 року, укладеного з ОСОБА_1 з причини розкрадання та відсутності її в місті. Зазначений договір був знятий з реєстрації Орджонікідзевьким міським центром зайнятості на підставі заяви приватного підприємця від 14.04.2003 року, про що зазначено у договорі. Викладене підтвердилося в судовому засіданні матеріалами справи (а.с.4-6,99 том1, а.с.43,69,70 том2).

    З копії Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця щодо ОСОБА_4 вбачається дата проведення Державної реєстрації –28.05.1998 року, та що 08.03.2010 року проведено Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (а.с.236 том1).

    Посилання позивача та її представника в обґрунтування позовних вимог на те, що центр зайнятості не вправі був знімати договір з реєстрації без присутності ОСОБА_1, не можуть бути прийняті судом. Відповідач лише подала заяву до центру зайнятості. Дії щодо зняття договору з реєстрації проводяться відповідальною особою центру зайнятості, згідно Наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 року „Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою ”. Позивач дії центру зайнятості щодо зняття з реєстрації трудового договору не оскаржувала.

    Згідно п.8 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 року, записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення з роботи.

    Суд звертає увагу на те, що згідно п.2.20-1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму -  зберігаються безпосередньо у працівників. З п.20 спірного трудового договору вбачається, що сторони були ознайомлені з порядком внесення відповідних записів до трудової книжки працівника та її зберігання. Доказів на підтвердження того, що трудова книжка ОСОБА_1 знаходилася на збережені ОСОБА_4, та що остання віддала її позивачу лише у жовтні 2003 року, позивачем, всупереч ст.10 ЦПК України, суду не представлено. Тому суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 після зняття трудового договору з реєстрації 14.04.2003 року набула право на внесення до трудової книжки позивача запису про звільнення з роботи, однак не мала такої можливості, так як трудова книжка зберігалася у позивача.  А позивач ухилялася від надання ОСОБА_4 трудової книжки для внесення запису про звільнення, так як між сторонами існував спір щодо причини звільнення.

    Крім того, суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду, так як про виникнення спору з трудових правовідносин позивач знала ще у квітні місяці 2003 року, що підтвердилося в судовому засіданні її поясненнями та матеріалами справи (а.с.7,46,47), до суду з даним позовом ОСОБА_1 звернулася лише 22.12.2003 року (а.с.2). Посилання позивача на те, що вона намагалася з відповідачем вирішити спір мирним шляхом не є поважною причиною пропуску строку. Поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом у судовому засіданні не встановлено, заяви про поновлення строку від позивача не надходило.   

    На підставі викладеного у задоволенні позову слід відмовити повністю.

    Керуючись ст.ст.10,11,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст. 221,231,232,233 КЗпП України,-

                                                                       ВИРІШИВ:

    У задоволенні позову ОСОБА_1 –відмовити.

    На рішення може бути подана  апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:ОСОБА_5