Сквирський районний суд Київської області

Справа № 2-а-6816/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2011 р. року  суддя  Сквирського районного суду Київської області  Віговський С. І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом    ОСОБА_1    до   Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області  про перерахунок пенсії   ,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він має посвідчення 2 категорії учасника ліквідації аварії на ЧАЄС. Відповідно до ст.ст. 49, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивач має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але відповідач відмовився провести йому перерахунок додаткової пенсії, тому позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку додаткової пенсії, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 30% від мінімальної пенсії за віком, визначеного законодавством з урахуванням проведених виплат.

Відповідно до вимог 183-2 КАС України розгляд даної адміністративної справи  проведено в  порядку скороченого провадження.

  Представник відповідача до суду не з'явився, суду надано письмові заперечення на позовну заяву.          

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, по справі встановлено, що позивач має посвідчення 2 категорії учасника ліквідації аварії на ЧАЄС, зареєстрований та постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1.

          Відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 2 категорії призначається у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а статтею 67 Закону встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.           

          Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI, який застосовується з 1 січня 2010 року з 01.07.2010 р. впроваджуються нові розміри прожиткового мінімуму 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

   Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010 року №2857-VI, який застосовується з 1 січня 2011 року, з 01.01.2011 року впроваджується розмір прожиткового мінімуму 750 гривень.

          Кожного року Конституційний Суд України розглядає проблему, яка пов'язана з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, чим сформулював свою правову позицію,  згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

          Зокрема до них належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними Законами України.

          У рішеннях Конституційного Суду України зазначається, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

          Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

          Відповідно до норм статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним  джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

          Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи  зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законами України "Про прожитковий мінімум" та "Про оплату праці", як спеціальними Законами, визначений спосіб прийняття Верховною Радою України рішення (закону) стосовно встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати.

          Крім того, встановлений ст. 95 Конституції України, ст. 38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а отже цей закон не може скасовувати або змінювати обсяг прав та обов'язків, пільг, гарантій, передбачених іншими законами, в тому числі і Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

          Відповідно до пункту 1.2 Положення "Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах" № 8-2 від 30.04.2002 року, відповідач у своїй діяльності повинен керуватися Конституцією України і законами України.

          Безпідставними суд також вважає посилання відповідача в письмових запереченнях  на відсутність коштів щодо забезпечення виплати вказаної пенсії та додаткової пенсії у розмірах, передбачених Законом, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Отже, проаналізувавши всі зазначені правові норми суд приходить до висновку, що відмова управління ПФУ у Сквирському районі Київської області про перерахунок та виплату додаткової пенсії позивачу виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком є протиправною.

          Отже, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у  Сквирському районі Київської області перерахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію відповідно до ст. 51 Закону, встановивши її на рівні 30 % від мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством з урахуванням проведених виплат з 29.03.2011 року ( за шість місяців, що передували зверненню до суду) по 22.07.2011 року ( відповідно до вимог передбачених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 року, який набрав чинності з 19.06.2011 року та постанови КМУ від 06.07.2011 року за №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» яка набрала чинності 23 липня 2011 року).

          На підставі ст. 4 Декрету КМ України "Про державне мито", позивач звільнений від сплати держмита (судового збору) на користь держави.

          Керуючись ст.ст. 46, 55 Конституції України, ст.ст. 1, 13, 51, 70, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постановою Кабінету Міністрів України № 523 від 30 травня 1997 року, ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 року №2857-VI, ст.ст. 6-11, 17,89,99,159-163,167,183-2,185,186,256 КАС України, суд,–

постановив:

Позов задовольнити.

          Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного Фонду України у Сквирському районі Київської області щодо перерахунку ОСОБА_1 додаткової пенсії відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

          Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України у Сквирському районі Київської області провести перерахунок та виплату додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 30 % від мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, з урахуванням проведених виплат за період з 29.03.2011 року  по 22.07.2011 року.

Звільнити сторони від сплати державного мита.

Відповідно до вимог ч. 6 ст.183-2 та ч.1ст.256 КАС України, зобов’язати відповідача виконати негайно дану постанову суду, прийняту в порядку скороченого провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання її копії за правилами, встановленими статтями 183-2,185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя:ОСОБА_2