Справа №  2-182/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  25.11.2011                                                                                                                     м. Маріуполь                                                                                              

Приморський районний суд у складі:

                                  головуючого –судді  Лузана В.В.

                                           при секретарі  -  Демененко М.М.,     

                                       за участю представника позивача –ОСОБА_1,  

                                       відповідачки –ОСОБА_2,

                                       представника відповідачки –ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за кредитним договором, -

                                                                    ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 р. ПАТ КБ «ПриватБанк»(надалі –ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому зазначив, що 08.08.2006 року з відповідачкою було укладено кредитний договір №  MRIPGK04000018 (надалі за текстом –Договір) відповідно до якого ОСОБА_2 був наданий кредит у відповідній сумі строком погашення до 05.08.2021 р. зі сплатою відсотків за користування грошима. Відповідно до умов ОСОБА_4 відповідачка не виконувала деякі зобов*язання, у зв*язку з чим ОСОБА_4 у однобічному порядку розірвав Договір та направив вимогу про повернення суми кредиту у повному обсязі, яку відповідачка не виконала. З цих підстав  просив суд стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 100 581грн 23 коп, а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1005 грн 81 коп. та за інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120 грн.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_1, які діють на підставі довіреностей, пояснили, 08.08.2006 року з відповідачкою було укладено кредитний Договір, відповідно до якого ОСОБА_2 був наданий кредит у сумі 130 487 грн 37 коп. зі сплатою відсотків за користування грошима та покладено обов*язок надавати не рідше одного разу на рік до Банку документи, що підтверджують її фінансове становище. У разі порушення вимог ОСОБА_4 на власний розсуд має право на розірвання ОСОБА_4. При цьому у останній день дії ОСОБА_4 ОСОБА_2 зобов*язана повернути Банку суму кредиту у повному обсязі та проценти за користування кредитом. З причин порушення вищеназваних вимог, а саме ненадання документів, що підтверджують її фінансовий стан у 2010 році, Банком було прийнято рішення про розірвання ОСОБА_4 та 28.10.2010 р. ОСОБА_2 була повідомлена про те, що, 09.11.2010 р. Договір буде розірваним і у тижневий строк, починаючи з 09.11.2010 р., відповідачка зобов*язана погасити заборгованість перед Банком. Станом на 15.11.2010 року та по теперішній час заборгованість не погашено. Просили стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість по кредитному ОСОБА_4 в сумі 100 581 грн 23 коп., що підтверджена розрахунком, та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1005 грн 81 коп. та за інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120 грн., які перерахувати на відповідний рахунок позивача.

ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що умови кредитного ОСОБА_4 з дня його підписання виконує у повному обсязі, систематично, у встановлений строк сплачувала передбачений графіком платіж. Однак, 28.10.2010 р. отримала від Банку листа з посиланням на невиконання вимоги щодо повідомлення свого фінансового стану ні рідше разу на рік та про розірвання угоди з 09.11.2010 р. Зважаючи на той факт, що вона щороку надавала Банку довідки з місця роботи, прострочень платежів не мала, заперечувала проти розірвання ОСОБА_4 та стверджувала, що 19.11.2010 р. повторно надала Банку довідки про зарплату, усунувши таким чином виявлені Банком порушення,  що,згідно умов  цього ОСОБА_4 тягне за собою втрату чинності раніше надісланого повідомлення, отже, підстав для розірвання  ОСОБА_4 не мав. Таким чином, законних підстав для стягнення з неї всієї суми заборгованості достроково не має. Окрім того, заперечувала проти розрахунку суми боргу за кредитом, відсоткам та суми прострочки. Просила у задоволені позову відмовити.

         Представник відповідачки ОСОБА_3 підтримала доводи ОСОБА_2 та просила у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Стверджувала, що ОСОБА_4 прийняв рішення розірвати Договір у однобічному порядку, за обставинами, які не є суттєвими, тобто у зв*язку з ненаданням відповідачкою довідки про доходи за 2010 рік, хоча така довідка у офіс Банку була передана ОСОБА_2 без реєстрації, а після вимоги Банку –направлена повторно поштою. Крім того, розрахунок суми боргу, який наданий Банком ,як обґрунтування позову, не дає можливості встановити фактичний залишок боргу ОСОБА_2 перед Банком на дату розірвання ОСОБА_4. З листопада 2010 р. по жовтень 2011 року відповідачкою внесено 12 платежів у сумі, відповідній графіку погашення кредиту, однак вони не враховані позивачем  і не проведений перерахунок на день розгляду справи.  

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, на підставі наступних правових норм та встановлених фактів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов*язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов*язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов*язку.

Згідно ст..526, 527 ЦК України зобов’язання повинно бути виконано належним чином та відповідно з умовами договору та вимог Цивільного кодексу. Боржник повинен виконати свої обов’язки, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник повинен сплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір відсотків в цьому випадку встановлюється договором, законом чи іншим актом цивільного законодавства.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням вимог, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до положень ст.. 651 ЦК України, у разі однобічної відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором, договір є відповідно розірваним.

Згідно п.2.2.12 договору відповідачка зобов*язалась надавати Банку документи, підтверджуючи її фінансовий стан, не рідше одного разу на рік.

Відповідно до п.2.3.3 договору при виникненні кожної з наступних подій, а саме: порушення позичальником зобов*язань, передбачених умовами даного ОСОБА_4, Банк на власний розсуд має право згідно ст.. 651 ЦК України, здійснити однобічне розірвання ОСОБА_4 з надсиланням позичальнику відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату Договір вважається розірваним. При цьому, в останній день дії ОСОБА_4 позичальник зобов*язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду і відсотки за строк його користування, повністю виконати інші зобов*язання за ОСОБА_4.

Так, судом встановлено, що, згідно умов ОСОБА_4 від 08.08.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»з відповідачкою було укладено кредитний Договір, відповідно до якого ОСОБА_2 був наданий кредит у сумі 130 487 грн 37 коп., строком погашення до 05.08.2021 р. зі сплатою відсотків за користування грошима. Відповідно до умов ОСОБА_4 погашення заборгованості здійснюється щомісячно за узгодженим графіком. Цей обов*язок відповідачкою виконується. Інший обов*язок –надання документів, що підтверджують фінансовий стан відповідачки нею у 2010 році не було виконано, що надало Банку право розірвати Договір. Незважаючи не те, що після отримання вимоги Банку ОСОБА_2 направила відповідну довідку, ОСОБА_4 рішення не змінив. Таким чином, Договір було розірвано. Її доводи в судовому засіданні про відсутність істотних порушень умов ОСОБА_4 з її боку судом до уваги не приймаються, оскільки своїм правом оскаржити рішення Банку у встановленому порядку ОСОБА_2 не скористувалась.

Сума заборгованості відповідачки перед позивачем складає 100 581 грн 23 коп, що підтверджується наданим позивачем розрахунком станом на 15.11.2010 р., а саме:

·          99 003 грн 81 коп. –заборгованість за кредитом,

·          1567 грн 10 коп. –заборгованість по відсоткам за користування кредитом,

·          10 грн 32 коп. –заборгованість з пені.

Підстав сумніватись у правильності зробленого Банком розрахунку не має, тому заперечення відповідачки у тій частині, що розподіл коштів при погашенні кредиту виконано Банком неправильно, суд до уваги не бере.

Той факт, що протягом листопада 2010 року - жовтень 2011 року, тобто за час розгляду справи, ОСОБА_2 внесла 12 платежів на суму 23 559 грн 24 коп, позивач визнає, тому відповідний перерахунок суми боргу може бути здійснений у процесі виконання судового рішення, оскільки судом не може бути проведено розподілу вказаної суми по відповідним рахункам.   

          Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідачки ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача всю суму заборгованості за кредитним ОСОБА_4 та судові витрати, у тому числі витрати по ІТЗ, розмір яких підтверджено платіжними дорученнями.

         Керуючись ст.ст. 3,10,15,107, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 651, 653, 1054 ЦК України, суд,-

                                                                        В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк»(рр 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) у відшкодування заборгованості за кредитом – 100581 грн. 23 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь того ж позивача (рр 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570)  витрати по сплаті судового збору в розмірі 1005 грн 81 коп. та за інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

      На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі протягом 10 днів з дня його проголошення.

              Суддя:                                                                                          Лузан   В.  В.