Справа №  2-1573/11

                                                                         РІШЕННЯ

                                                               ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 05.10.2011                                                                                              м. Маріуполь                                                                                              

                         Приморський районний суд у складі:

                              головуючого судді                                         Лузана В.В.,

                              при секретарі:                                                      Демененко М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно,

                                                                      ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011р. ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до Маріупольської міськради, у якому просила визнати право власності за нею на самочинне збудоване нерухоме майно, яке розташовано на земельній ділянці № 23 по пров. Білосарайському у м. Маріуполі.

У судовому засіданні доводи позову підтримала та пояснила, що їй належить будівля, розташована на вказаній земельній ділянці, на якій нею було самочинно збудовано житлова прибудова літ. Г1-1, нежитлова прибудова літ. Г2-1, крильце літ. г3, гараж літ. К-1, сараї літ. К1-1, Е-1, Б-1, літня кухня літ. Д-1, погреб літ. Б/п, навіс літ. И-1, душ літ. З-1, однак без відповідного дозволу. Оскільки право власності на знов створене нерухоме майно виникає з моменту реєстрації, а зареєструвати самочинне збудоване майно в БТІ вона не має права без рішення суду, просила визнати за нею право власності на будівлі, що розташовані на земельній ділянці № 23 по пров. Білосарайському у м. Маріуполі.

Представник Маріупольської міськради ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог не заперечував, з урахуванням висновку будівельної –технічної експертизи про відповідність будівель будівельно - технічних норм та правил пожежної безпеки.

Суд, вислухавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних житлових будинків…, затвердженого Наказом Мінрегіонбуду від 24.06.11р., прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, збудованих до 31.12.2009 року, без згоди на виконання будівельних робіт, здійснюється на підставі поданої замовником декларації про відповідність збудованого об’єкта к експлуатації з додатком комплекту документів, за наслідками розгляду якої ДАБІ України у особі її територіального органу,  видається відповідне рішення.

Як слід, відсутність документів, що передують проведенню реконструкції (як-то проектна документація, дозвіл на будівництво), а також зведення об’єкту поза строком, який передбачено цим Порядком… обумовлюють неможливість введення в експлуатацію спірного об’єкта відповідно до встановленого Порядку…

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

В ч. 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинне збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під  уже збудоване нерухоме майно.

Так, ч. 5 ст. 376 ЦК України передбачено, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.   

Судом встановлено, що земельна ділянка знаходиться у власності позивачки, якій належить також житловий будинок, що підтверджується документально – державним актом, повідомленням БТІ, матеріалами генерального плана ділянки. За висновком будівельно –технічної експертизи житлова прибудова літ. Г1-1, нежитлова прибудова літ. Г2-1, крильце літ. г3, гараж літ. К-1, сараї літ. К1-1, Е-1, Б-1, літня кухня літ. Д-1, погреб літ. Б/п, навіс літ. И-1, душ літ. З-1, розташовані на земельній ділянці № 23 по пров. Білосарайському у м. Маріуполі, відповідають п.3.19* ДБН 360-92*  «Житлові будівлі. Основні положення»та  правилам пожежної безпеки України; згода суміжних землекористувачів є в матеріалах справи.

Керуючись ст. 15, 60, 196, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 376 ЦК України, суд-,       

                                                                          ВИРІШИВ:

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на самочинно збудоване нерухоме майно: житлову прибудову літ. Г1-1, нежитлову прибудову літ. Г2-1, крильце літ. г3, гараж літ. К-1, сараї літ. К1-1, Е-1, Б-1, літню кухню літ. Д-1, погреб літ. Б/п, навіс літ. И-1, душ літ. З-1, розташоване на земельній ділянці № 23 по пров. Білосарайському у м. Маріуполі, зобов’язавши Маріупольське БТІ зареєструвати право власності.

      На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.                           

              Суддя:                                                                                          Лузан   В.  В.