У Х В А Л А

Іменем України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Варвинського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2008 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця відділу ДВС Варвинського районного управління юстиції про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження,-

                                                 в с т а н о в и в:

           На ухвалу Варвинського районного суду від 18 березня 2008 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову держвиконавця відділу ДВС Варвинського районного управління юстиції щодо накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження, подана апеляційна скарга ОСОБА_1, у якій він ставить питання про скасування оскаржуваної ним ухвали місцевого суду та про ухвалення нової про задоволення його скарги, шляхом скасування постанови про накладення арешту на майно.

             У апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що держвиконавець в порушення правил ч.2 ст.55 Закону „Про виконавче провадження”щодо накладення арешту у межах суми стягнення, оскаржуваною постановою про арешт майна ОСОБА_1 та оголошення заборони його відчуження наклав арешт на все його рухоме і нерухоме майно без зазначення його переліку згідно з описом такого майна та що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті і інші цінності.

             Місцевий суд, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову держвиконавця про накладення арешту на майно, виходив з того, що на виконанні у відділі ДВС Варвинського районного управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 в користь держави та інших стягувачів боргів на загальну суму 9989 грн. 75 коп.; що 21 січня 2008 року держвиконавець відповідно до вимог ст.55 Закону „Про виконавче провадження” при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а доводи ОСОБА_1 про те, що у нього відсутнє будь-яке майно не може бути підставою для скасування даної постанови держвиконавця.

             Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

             Відповідно до правил п.5.6.1.Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом МЮ України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрованої в МЮ України 15 грудня 1999 року за № 865/158, яка була прийнята на виконання Закону „Про виконавче провадження,” арешт майна, зокрема, полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі  на зберігання іншим особам.

             Згідно з положенням ч.2 ст.55 Закону „Про виконавче провадження” державним виконавцем за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат на виконання.

              Однак, з матеріалів справи видно, що державний виконавець виявлення та опису майна ОСОБА_1 у межах суми стягнення: 9989 грн. 75 коп., як того вимагають наведені норми чинного законодавства, не проводив і не складав. А ухваливши постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21 січня 2008 року, виходив не з встановлених юридичних фактів про наявність  у ОСОБА_1 належного конкретного майна з врахуванням його вартості, а з припушення щодо можливої в майбутнньому наявності у останнього якогось рухомого та нерухомого майна, що є порушенням норм чинного матеріального закону щодо порядку накладення арешту у виконавчому провадженні та не сприяє реальному виконанню рішень судів та інших органів.

             За таких обставин оскаржувана ухвала місцевого суду не може вважатись законною та обгрунтованою і підлягає скасуванню з постановленням нової про задоволення скарги ОСОБА_1 на постанову держвиконавця відділу ДВС Варвинського районного управління юстиції, а доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню з наведених вище підстав.

            Тому, керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313 - 315, 317, 319, 325, 383-387  ЦПК України,  апеляційний суд,

                                                    у х в а л и в:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

           Ухвалу Варвинського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2008 року скасувати.

            Скаргу задовольнити. Постанову державного виконавця відділу ДВС Варвинського районного управління юстиції від 21 січня 2008 року про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження - скасувати.

          Ухвала набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку впродовж двох місяців з дня набрання нею законної сили.

                 Головуючий:                                                            Судді: