ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ-32, вул. Комінтерну, 16
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.06 Справа 314/13-06
за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ
до Приватного комунально-побутового підприємства „Теплокомунсервіс”, м. Ірпінь
про стягнення 221094,53 грн.
Суддя С.Ю. Наріжний
Представники:
від позивача: Щербаков А.А. - довіреність;
від відповідача: Калюжна К.П. - довіреність;
СУТЬ СПОРУ:
Дочірньою компанією Газ України Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі –позивач) заявлено позов до Приватного комунально-побутового підприємства „Теплокомунсервіс” (далі –відповідач) про стягнення 221094,53 грн., в т.ч. 190663,28 грн. основного боргу, 17233,67 грн. пені, 8768,20 грн. інфляційних збитків, 4429,38 грн. 3% річних.
Позовні вимоги ґрунтуються на умовах Договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій №06/05-771-ТЕ-17 від 01.04.2005 р., укладеного між сторонами, що належним чином не виконується відповідачем, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по оплаті за природний газ.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача визнає позовні вимоги частково в сумі основного боргу, 3 % річних та інфляційних збитків (відзив №148 від 16.10.2006 р.) В частині вимог про стягнення пені просить відмовити враховуючи здійснення позивачем розрахунку за 184 дні, що на чотири дні більше ніж передбачений ст. 231 ГК України строк, наявність значної реструкторизованої заборгованості населення за комунальні послуги, відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості та на підставі ст. 5 Закону України від 20.02.2003 року № 554-ІV “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”. Крім того, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення по даній справі строком на 12 місяців.
Розглянувши матеріали справи, додані до позовної заяви та у процесі розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
01.04.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії, для потреб населення, бюджетних установ і організацій №06/05-771-ТЕ-17 (далі –Договір), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов’язується передати покупцю (відповідачу) природний газ, виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
На підставі даного Договору відповідач прийняв протягом квітня, жовтня-грудня 2005 р. природний газ в об’ємі 1517,161 тис. м.3 на загальну суму 324262,23 грн., що підтверджується даними актів передачи-приймання природного газу, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені їх печатками.
Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за природний газ для забезпечення населення, бюджетних установ та організацій тепловою енергією проводиться відповідачем грошовими коштами плановими платежами щодекадно до 10, 20 та 30 числа місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання –передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітнім.
Відповідач в порушення умов договору свої зобов’язання щодо оплати природного газу виконав частково у зв’язку з чим на момент звернення з позовною заявою за ним утворилася заборгованість на загальну суму 190663,28 грн.
Відповідно до ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно с т. 599 ЦК України зобов'язання припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, відповідач, в порушення норм чинного законодавства, зобов’язання по оплаті природного газу належним чином не виконав.
Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення основної заборгованості в розмірі 190663,28 грн. підлягає задоволенню повністю.
Згідно п. 7.2 Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць. Пунктом 7.4 договору передбачено, що пеня нараховується протягом 6 місяців, що передує моменту звернення з позовом.
Судом встановлено, що пеня в розмірі 17233,67 грн. за період з 16.03.2006 р. по 16.09.2006 р. нарахована позивачем правомірно за шість місяців, що складає 184 дні у зв’язку з наявністю заборгованості відповідача та на підставі п.п 7.2, 7.4 Договору.
Доводи відповідача про відмову у задоволенні вимоги про стягнення пені в зв’язку з наявністю у нього реструкторизованої заборгованості на суму основного боргу не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 5 Закону України від 20.02.2003 року № 554-ІV “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” (далі –Закон) на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом (01.07.2003р.) перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.
Як вбачається з матеріалів справи основний борг відповідача перед позивачем у розмірі 190663,28 виник на підставі договору №06/05-771-ТЕ-17 укладеного сторонами 01.04.2005 р., тобто реструктуризація боргу населення перед відповідачем за комунальні послуги не кореспондується з Законом України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” оскільки такий борг у відповідача виник після 01.07.2003 р., а тому не підлягає реструктуризації згідно даного Закону.
Проте суд враховує, що відповідач –Приватне комунально-побутове підприємство „Теплокомунсервіс” є комунальним підприємством, основним джерелом отримання коштів для розрахунку за природній газ є надходження платежів від населення за комунальні послуги, станом на час розгляду справи заборгованість населення перед відповідачем за комунальні послуги становить 273520,53 грн., в діях відповідача щодо несплати в строк повної вартості отриманого від позивача газу відсутній прямий умисел, оскільки зазначена ситуація стала наслідком прострочення населенням комунальних послуг. На даний час підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується довідкою №147 від 16.10.2006 р., а за фінансовими результатами діяльності станом на 01.07.2006 р. є збитковим (баланс за перше півріччя 2006 р.). До того ж, враховуючи вищенаведене відповідач частково виконав зобов’язання щодо оплати отриманого газу.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Враховуючи вищенаведене, суд зменшує пеню в розмірі 17233,67 грн., яка підлягає стягненню з відповідача до 10 000 грн.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних збитків у розмірі 8768,20 грн. за період з травня 2005 р. по липень 2006 р. та 3% річних в розмірі 4429,38 грн. за період з 11.05.2005 р. по 16.09.2006р. Як встановлено судом, розрахунок зазначених штрафних санкцій відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Судом також взято до уваги клопотання відповідача, проти якого не заперечує позивач та розстрочено виконання судового рішення на дванадцять місяців рівними частинами починаючи з 01.11.2006 року по 01.11.2007 року.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача. У зв’язку з тим, що сума пені в розмірі 17233,67 нарахована позивачем правомірно, а її розмір до 10000 грн. зменшено судом за власної ініціативою з підстав наведених вище та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача витрати відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК в частині суми відмовленої пені покладаються також на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного комунально-побутового підприємства „Теплокомунсервіс” (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса 61, код ЄДРПОУ 19408548) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз Україна” (04116, м. Кив, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 31301827) 190663 (сто дев’яносто тисяч шістсот шістдесят три) грн. 28 коп. основного боргу, 10000 (десять тисяч) грн. пені, 8768 (вісім тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 20 коп. інфляційних збитків, 4429 (чотири тисячі чотириста двадцять дев’ять) грн. 38 коп. –3% річних, а також судові витрати: 2211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 7233,67 грн. пені відмовити.
4. Розстрочити виконання рішення господарського суду Київської області від 16.10.2006 року у справі № 314/13-06 на дванадцять місяців починаючи з 01.11.2006 року по 01.11.2007 року включно з оплатою щомісячно рівними частинами.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Наріжний С.Ю.