Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2011 р. справа № 2а/0570/10494/2011
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Полякова К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою : м. Донецьк, вул. 50- Гвардійської дивізії, 17; адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату недоїмки зі страхових внесків № Ф-521 від 01.06.2010 на суму у розмірі 1414, 8 грн., –
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату недоїмки зі страхових внесків № Ф-521 від 01.06.2010 на суму у розмірі 1414, 8 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сніжне (надалі – Управління, відповідач), як платник фіксованого/єдиного податку. 09 червня 2011 року позивачем була отримана постанова відділу ДВС Сніжнянського міського управління юстиції від 07.06.2011 року про відкриття виконавчого провадження по примусового виконання вимоги Управління про стягнення з нього на користь Управління суми боргу на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за ІІІ, ІVквартал 2010 рік на суму 1414,8 грн. Проте позивач, пославшись на Інструкцію «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначив, що відповідач після формування вимоги про сплату боргу не надіслав відповідачу останню, чим позбавив позивача права на узгодження вказаної вимоги. Крім того, Законом України «Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування» не визначає коло осіб, які є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а тому визначення кола вказаних осіб, повинно здійснюватися на підставі Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень Закону України Про державну підтримку малого підприємства» та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування». З аналізу вказаних норм законодавства позивач не є платником збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тому не повинен нести обов`язок зі сплати страхових внесків перед відповідачем. Також позивач зазначив, що на день винесення вимоги, фіксований розмір страхового внеску законодавчо не встановлено, тому він сплачує внески до УПФУ згідно з нормами Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування», тобто з оплачуваного ним фіксованого/єдиного податку. На підставі викладеного, просив суд визнати незаконним дії відповідача та скасувати вимогу УПФУ в м. Сніжне Донецької області № ф-521 від 01.06.2011 року щодо сплати боргу на зальнообов`язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік на загальну суму 1414, 8 грн. (а.с. 3-7)
У судове засідання позивача не з`явився, справу просив розглянути у його відсутність (а.с. 7).
Представник відповідача у судове засіданні не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заперечення на позовну заяву, в обгрунтування яких зазначив, що п. 3 ч. 11 Закону України «Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що загальнобов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи – суб`єкти підприємницької діяльності, у т.ч. ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члені сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Вказаним Законом визначено, що страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010р. № 2461-VI (надалі Закон № 2461-VI) пп.4 п.8 Закону № 2461-VI, викладено в наступній редакції: фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов’язані сплачувати страхові внески у розмірі, який може бути визначений ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини витрат на оплату праці в місяць. Вказаний Закон набрав чинності з 1 липня 2010 року та діяв до 01.01.2011 року – набрання чинності «Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнобов`язкове державне соціальне страхування». Статтею 53 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» та ст.. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» встановлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, зокрема, з 1 липня – 888 грн., з 1 жовтня – 907 грн. за місяць, за жовтень, листопада – по 301, 12 грн., за грудень - 306 грн. Пунктом 4.7. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнобов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що для таких страхувальників як позивач, розмір страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розрахунку заробітної плати, установлено на той час, за який здійснюється розрахунок сум на 33.2 відсотка. На підставі вищевказаних вимог законодавства Управлінням було виставлено вимогу про сплату суми страхових внесків у сумі 1414,8 грн. На підставі викладеного, просив у задоволенні позову відмовити, справу розглянути у відсутність представника відповідача (а.с 21-22).
Оскільки усі сторони, які приймають участь у розгляді справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, справа розглянута відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, зареєстрований виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області 04.09.2009 року, що вбачається з копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_1 (а.с. 10) є фізичною особою-підприємцем.
Як вбачається з адміністративного позову, позивач оскаржує вимогу про сплату недоїмки у сумі 1414,8 грн., яка виникла за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року, сплата яких на 01.01.2011 року не настала, тому спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010р. № 2461-VI (надалі Закон № 2461-VI).
Відповідач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є страхувальником в силу п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-ІV, яким визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 17 Закону № 1058-ІV в редакції, яка була чинною до 01 січня 2011 року, страхувальник зобов'язаний був, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, сплачуються страхувальниками не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як відповідач, є квартал.
Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI, який набрав чинності з 17 липня 2010 року, підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV викладено в новій редакції, якою, зокрема, визначено, що сума страхового внеску встановлюється страхувальниками самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».
До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідач як фізична особа-підприємець за липень-вересень та жовтень-грудень 2010 року страхові внески до Пенсійного фонду України обчислив та сплатив у фіксованому розмірі.
Між тим, з 17 липня 2010 року – з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.
Порядок нарахування (обчислення) та строки сплати страхових внесків на загальнообо`язкове державне пенсійне страхування, процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообо`язкове державне пенсійне страхування, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (надалі Інструкція), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Згідно п. 8.1 Інструкції, стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
Якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки. Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
29.04.2011 року Управлінням пенсійного фонду України в м. Сніжне, було виставлено вимогу № Ф-521, про сплату боргу, відповідно до якої, сума недоїмки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати страхових внесків складає 1414,8 грн. (а.с. 12). Заборгованість виникла за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року.
Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день вимога передається працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів для вручення страхувальнику. Працівник зазначеного підрозділу в день отримання вимоги надсилає (вручає) її страхувальнику, при цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога № Ф-521, про сплату боргу у розмірі 1414, 8 грн. була отримана позивачем 18.05.2011 року (а.с. 29).
Відповідно до п. 8.4, 8.5 Інструкції, страхувальник, протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми, а у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги до суду страхувальник зобов'язаний письмово повідомити протягом трьох робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу. Узгодження вимоги органу Пенсійного фонду здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
Відповідно до п 8.8 Інструкції, у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.
З огляду на те, що на протязі 10 днів з дня отримання вимоги № Ф-521 від 29.04.2011 року, сума зазначена в ній позивачем не була сплачена, Управлінням було направлено до відділу державної виконавчої служби Сніжнянського районного управління юстиції узгоджену вимогу № Ф-521 У від 01.06.2011 року разом з заявою про примусове стягнення боргу у розмірі 1414,8 грн. (а.с. 12, 30).
Згідно з п. 8.2 Інструкції, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
07 червня 2011 року відділом державної виконавчої служби Сніжнянського районного управління юстиції, відкрито провадження з виконання вимоги № Ф-521 У, виданої 01.06.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління недоїмки у сумі 1414,8 грн. (а.с. 13).
До того ж, суд вважає за доцільне вказати, що норми чинного законодавства не мають обмежень щодо формування вимоги в залежності від тих чи інших обставин, проте чітко визначають, що за наявності недоїмки зі сплати страхових внесків вимога формується щомісяця на всю суму боргу, що і було зроблено органом Пенсійного фонду України.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що позивач не сплатив зазначену у вимозі суму, не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку, суд приходить до висновку, що дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області, щодо формування вимоги є правомірними.
Посилання позивача стосовно того, що вимогу про сплату боргу № Ф-521 від 01.06.2011 року він не отримував, а тому був позбавлений можливості узгодити її з Управління спростовуються наданими відповідачем документами, а саме:
- згідно до корінця первинної вимоги № Ф-521 від 29.04.2011 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 1414,8 грн. та поштового повідомлення про отримання позивачем вищевказаної вимоги вбачається, що остання була отримана позивачем 18.05.2011 року (а.с. 29).
Оскільки сума боргу, вказана у вимозі № Ф-521 від 29.04.2011 року не була сплачена позивачем протягом десяти робочих днів, з дня її отримання, Управлінням до відділу державної виконавчої служби, відповідно до п.8.8. Інструкції, була подана вимога під тим же порядковим номером про стягнення з позивача суми боргу у розмірі 1414,8 грн., яка сформована на дату її подання, тобто 01.06.2011 року.
Таким чином, Управлінням було надано позивачу час, передбачений законом, для узгодження вимоги про стягнення з нього суми боргу в розмірі 1414 8 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи спірну вимогу № Ф-521 від 29.04.2011 на суму у розмірі 1414,8 грн. відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законодавством, у зв’язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.
В силу ч. 12 ст. 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 70, 71, 94, 122, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату недоїмки зі страхових внесків № Ф-521 від 01.06.2010 на суму у розмірі 1414, 8 грн., - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її повний текст проголошено у судовому засіданні 06 липня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Полякова К.В.