ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2011 року < год:хв > Справа № 2а/0370/2994/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
при секретарі судового засідання Іванчуку О.В.,
за участю представника відповідача Лелікова Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Первинної профспілкової організації відкритого акціонерного товариства “Луцький картонно – руберойдовий комбінат” до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про визнання дій протиправними та скасування вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Первинна профспілкова організація відкритого акціонерного товариства “Луцький картонно – руберойдовий комбінат” (далі –ППО ВАТ “Луцький КРК”) звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку (далі – УПФ України в м. Луцьку) про скасування вимоги № Ю-1382-У від 05.10.2011 року про сплату недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 7607,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.10.2011 року на адресу ППО ВАТ “Луцький КРК” надійшла вимога про сплату боргу за платежем єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування № Ю-1382-У від 05.10.2011 року про сплату недоїмки в сумі 7607,08 грн., з якою підприємство не погоджується. 14.10.2011 року позивачем на адресу УПФ України в м. Луцьку надіслано заяву № 90/05 про узгодження вимоги в якій зазначено, що вимога про сплату коштів без виплати зарплати є незаконною, а дії працівників УПФ України в м. Луцьку упередженими і такими, що ведуть до невиконання постанови Волинського окружного адміністративного суду № 2а/0370/2299/11 від 01.09.2011 року, проте їм надійшло рішення відповідача № 6943/03-26 від 19.10.2011 року за результатами розгляду заяви про узгодження вимоги, яка залишена без задоволення, а вимога про сплату боргу, без змін. З висновками в рішенні, про те, що єдиний внесок повинен бути перерахований до страховика в десятиденний термін з дня отримання оскаржуваної вимоги, тобто без виплати заробітної плати, позивач не погоджується.
Вважає, що відповідно до статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове пенсійне страхування”платники податків під час кожної виплати заробітної плати, на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок. Кошти перераховуються одночасно з отриманням коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. Проте, заробітна плата, на яку нарахований єдиний внесок штатним працівникам з травня 2010 року по червень 2011 року не виплачена. Крім того, зазначає, що сума заборгованості по заробітній платі, що вказана у прийнятих УПФ України в м. Луцьку звітах в установах банку профспілкою не отримана. Так як заробітна плата не виплачена, тому і підстав для перерахування єдиного внеску наперед немає.
На розгляд справи позивач повторно не прибув, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у відсутності його представника на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
Відповідач в судовому засіданні в наданих суду усних поясненнях та письмових запереченнях на адміністративний позов, позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що у звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за лютий-березень, травень, червень, липень, серпень 2011 року, які були подані позивачем до УПФ в м. Луцьку, первинною профспілковою організацією ВАТ "Луцький КРК" були самостійно вказані та обраховані суми єдиного внеску. Позивачем дані суми були сплачені частково в розмірі 940,37 грн., тому недоїмка по єдиному внеску за лютий-березень, травень, червень, липень, серпень 2011 року становить 7607,08 грн. Оскільки заборгованість зі сплати єдиного внеску не була повністю сплачена позивачем на протязі 20-денного терміну, то це в свою чергу призвело до порушення пенсійного законодавства, а саме підпункту 1 пункту 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" щодо зобов’язання платника єдиного внеску нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Крім того, відповідач вважає, що заява № 90/05 від 14.10.2011 року первинної профспілкової організації ВАТ "Луцький КРК" про узгодження вимоги про сплату боргу була розглянута у відповідності до Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 року за № 22-7 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12.11.2010 року (Порядок). Просить суд в задоволенні позовних вимог первинної профспілкової організації ВАТ "Луцький КРК" відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Частина 1 статті 6 КАС України передбачає, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом встановлено, що ППО ВАТ “Луцький КРК” виконавчим комітетом Луцької міської ради 08.02.2007 року зареєстроване як юридична особа. Разом з цим, ППО ВАТ “Луцький КРК” з 01 січня 2011 року є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове пенсійне страхування”.
Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове пенсійне страхування”(надалі - Закон України № 2464-VI) та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010, № 21-5 (надалі –Інструкція № 21-5) визначено, що ППО ВАТ “Луцький КРК”, як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок в установлені строки та в повному обсязі.
Відповідно до статті 1 Закону України № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування –це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 6 Закону України № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
В частині 2 та 8 статті 9 вищеназваного Закону передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Відповідно до пункту 4.9. Інструкції № 21-5, обчислення єдиного внеску органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до органів Пенсійного фонду, актів звірок з податковими органами про нараховані суми доходу, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
Пунктом 6.3 Інструкції № 21-5 передбачено, що органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, зокрема, якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску, а згідно пункту 6.4 цієї ж Інструкції вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи).
Судом встановлено, що позивачем за січень-вересень 2011 року до УПФ України в м. Луцьку подавались звіти про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу, допомоги, компенсації) та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, які досліджені в судовому засіданні та відповідно до яких є недоїмка по єдиному внеску. З дослідженої в судовому засіданні картки особового рахунку ППО ВАТ “Луцький КРК” вбачається, що за позивачем перед Пенсійним фондом заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 7607,08 грн.
Отже, заборгованість позивача по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування станом на 30.09.2011 року складає 7607,08 грн., про що відповідачем 05.10.2011 року було сформовано вимогу №Ю-1382-У про сплату боргу за платежем єдиного, яка позивачем отримана 11.10.2011 року, що вбачається з відмітки позивача на самій вимозі.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-7 затверджено Порядок розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі –Порядок № 22-7).
Згідно з пунктами 2.1., 2.2, 2.4 –2.6 Порядку 22-7, у разі коли платник єдиного внеску вважає, що орган Пенсійного фонду в районі, місті, районі у місті невірно визначив суму недоїмки, такий платник єдиного внеску має право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду, вимога якого оскаржується, з заявою про узгодження вимоги, яка подається у письмовій формі та супроводжується документами (розрахунками, копіями платіжних доручень тощо), що свідчать про неправильність сум недоїмки, зазначених у вимозі. Заява повинна бути подана до територіального органу Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання платником єдиного внеску вимоги. Строк, встановлений для подання заяви, не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заяву та інші документи до неї здано на пошту. За результатами розгляду заяви про узгодження вимоги територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та повідомити про нього особу, що подала заяву. Територіальний орган Пенсійного фонду приймає одне з таких рішень, зокрема, про залишення вимоги без змін, а заяви платника єдиного внеску без задоволення. У разі незгоди платника єдиного внеску з рішенням територіального органу Пенсійного фонду, прийнятим у межах процедури узгодження вимоги, подальше його оскарження здійснюється відповідно до вимог цього Порядку щодо розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду або в судовому порядку.
Судом також встановлено, що позивач 14.10.2011 року звернувся до УПФ України в м. Луцьку із заявою про узгодження вимоги № Ю-1382-У від 05.10.2011 року про сплату недоїмки, яка досліджена в судовому засіданні. Дана заява відповідачем була розглянута, про що 19.10.2011 року прийнято рішення за вихідним № 6943/03-26, і відповідно до якого вимога про сплату боргу залишена без змін, а заява страхувальника без задоволення.
Проаналізувавши вищенаведене, суд вважає, що УПФ України в м. Луцьку заява позивача про узгодження вимоги розглянута відповідно до вимог чинного законодавства, про що повідомлено позивача відповідним рішенням.
Пунктами 6.5 та 6.6 Інструкції № 21-5 передбачено, що протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені. У разі незгоди з розрахунком суми боргу, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, платник узгоджує її з органами Пенсійного фонду у порядку, встановленому Пенсійним фондом України, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду - має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги до суду платник зобов'язаний письмово повідомити протягом десяти робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу.
Позивач про оскарження вимоги про сплату боргу до суду відповідача повідомив 01.11.2011 року.
Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що строк сплати єдиного внеску в сумі 7607,08 грн. не настав, так як заробітна плата працівникам хоча нараховувалась, але фактично не виплачена у зв’язку з відсутністю коштів на рахунку їх організації, а єдиний внесок перераховуються одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на заробітну плату, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України № 2464-VI страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.
Пункт 1 частини 1 статті 7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з частиною 5 статті 7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
В підпункті 4.1.2 пункту 4.1 Інструкції № 21-5 єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Згідно з підпунктом 4.3.6 пункту 4.3 вищевказаної Інструкції, нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Частина 12 статті 9 Закону України № 2464-VI передбачає, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Проаналізувавши вищенаведене, суд вважає, що нарахований єдиний внесок за відповідний базовий звітний період сплачуються (перераховуються) не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом незалежно від виплати заробітної плати працівникам та фінансового стану платника єдиного внеску.
Статтею 25 Закону України № 2464-VI передбачено, що рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Пунктом 6 даної статті встановлено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на ту обставину, що постановою Волинського окружного адміністративного суду в справі № 2а/0370/2299/11 від 01.09.2011 року скасовано вимогу № Ю-0963-У від 05.07.2011 року на суму 6094,39 грн., а отже ця сума не підлягає сплаті, оскільки відповідно до системи Документообігу адміністративних судів вбачається, що 26.10.2011 року ПФУ м. Луцька подано апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду, та 04.11.2011 року дана справа направлена до Львівського апеляційного суду.
Згідно ч.1 та ч.3 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Отже, рішення суду в адміністративній справі № 2а/0370/2299/11 від 01.09.2011 року не набрало законної сили.
Крім того, розділом VI Інструкції № 21-5 визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена платниками у визначені строки є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Органи Пенсійного фонду щомісяця надсилають платникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для винесення оскаржуваної вимоги покладено на УПФ України в м. Луцьку.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконала покладений на нього обов’язок, щодо доведеності правомірності дій при винесенні та направленні позивачу вимоги № Ю-1382-У від 05.10.2011 року про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов’язкове пенсійне страхування в сумі 7607,08 грн.
Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підстави, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку, що УПФ України в м. Луцьку при винесенні та направленні ППО ВАТ “Луцький КРК” вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску № Ю-1382-У від 05.10.2011 року в сумі 7607,08 грн. діяло в межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове пенсійне страхування”, Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010, № 21-5, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже відсутні правові підстави для визнання дій УПФ України в м. Луцьку протиправними та скасування вищевказаної вимоги.
Керуючись ст.ст. 11,17,71,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.ст. 1,4,6,7,9,25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове пенсійне страхування”, Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Первинної профспілкової організації відкритого акціонерного товариства “Луцький картонно – руберойдовий комбінат” до Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області про визнання протиправним дій та скасування вимоги № Ю-1382-У від 05.10.2011 року, відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 06 грудня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий
Суддя В.В.Мачульський