ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2011 року < год:хв > Справа № 2а/0370/3182/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
при секретарі судового засідання Іванчуку О.В.,
за участю прокурора Рибака А.І.,
представника відповідача Ручки О.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Володимир-Волинського міжрайонного прокурора до Устилузької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень № 11/1 та № 11/2 від 07.10.2011 року,
ВСТАНОВИВ:
Володимир-Волинський міжрайонний прокурор звернувся з адміністративним позовом до Устилузької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень № 11/1 та № 11/2 від 07.10.2011 року.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що прокуратурою за зверненням Володимир-Волинської районної адміністрації проведено перевірку законності прийнятих Устилузькою міською радою рішень за № 11/1, № 11/2 від 07.10.2011 року, в ході якої встановлено що вказаними рішеннями припинено дію розпоряджень Устилузького міського голови № 5 від 03.08.2010 року та № 14/ОС від 30.11.2010 року про відсторонення від посади секретаря Устилузької міської ради ОСОБА_2 та поновлено останню на зазначеній посаді.
Вважає, що вищезазначені рішення суперечать вимогам чинного законодавства України та підлягають скасуванню, оскільки під час розслідування кримінальної справи № 34-044-08 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів у сфері службової діяльності, передбачених ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст.366 КК України, за мотивованою постановою старшого слідчого Володимир-Волинської міжрайонної прокуратури Жирицького Р.М., у відповідності до вимог ст.147 КГІК України, останню відсторонено від посади секретаря Устилузької міської ради. Володимир-Волинським міським судом за результатами розгляду вказаної кримінальної справи, 29.09.2011 винесено вирок, згідно якого ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених вищевказаними статтями КК України та призначено покарання до 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі здійсненням функцій представника влади строком на 2 роки і на підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від його відбування у зв’язку з закінченням строку давності. Вирок суду не набув законної сили, оскільки оскаржений сторонами до Апеляційного суду Волинської області.
Однак, не дивлячись на те, що кримінальна справа відносно ОСОБА_2 у сфері службової діяльності остаточно судом не вирішена, сесією Устилузької міської ради прийнято рішення, яким поновлено її на посаді секретаря міської ради. ОСОБА_2 продовжує працювати на посаді секретаря Устилузької міської ради та згідно платіжної відомості за жовтень 2011 року отримала заробітна плату. Як орган державної влади, Устилузька міська рада, відповідно до вимог ч.2 ст.5 та ст. 27 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», зобов'язана здійснювати контроль та вживати заходи щодо запобігання і протидії корупції. Разом з тим, сесією Устилузької міської ради прийнято рішення, які суперечать вимогам антикорупційного законодавства.
На вищевказане рішення, міжрайонною прокуратурою 19.10.2011 року принесено протест, який згідно рішення Устилузької міської ради № 12/1 від 26.10.2011 року відхилено. Посилається на те, що відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» у разі відхилення протесту, прокурор може звертатися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Устилузької міської ради за №№ 11/1, 11/2 від 07.10.2011.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених в позовній заяві. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні, позов не визнав повністю в наданих суду письмових запереченнях та усних поясненнях посилається на те, що оскаржувані рішення стосовно секретаря міської ради прийнято Устилузькою міською радою після проголошення вироку, в межах наданих їй повноважень, оскільки відпала необхідність у відстороненні ОСОБА_2 з посади секретаря. Просить суд в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити в зв’язку з безпідставністю.
Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, із наступних підстав.
Згідно статті 17 КАС України – юрисдикція адміністративний судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року (надалі - Закон України № 280/97-ВР) місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 вищевказаного Закону, органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України № 280/97-ВР, від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ст. 25 Закону України № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Судом встановлено, що в зв’язку з розглядом кримінальної справи № 34-044-08 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України старшим слідчим Володимир-Волинської міжрайонної прокуратури Жирицьким Р.М. 30.07.2010 року винесено постанову про відсторонення обвинуваченої ОСОБА_2 від виконання обов’язків секретаря Устилузької міської ради до вирішення кримінальної справи по суті, яка направлена міському голові. Розпорядженням Устилузького міського голови № 5 від 03.08.2010 року та № 14/ОС від 30.11.2010 року ОСОБА_2 відсторонено від посади секретаря Устилузької міської ради. 07.10.2011 року рішенням Устилузької міської ради № 11/1 та № 11/2 припинено дію вищевказаних розпоряджень голови у зв’язку із виконанням умов зазначених в розпорядженні та поновлено ОСОБА_2 на посаді секретаря міської ради.
На вказане рішення Володимир-Волинською міжрайонною прокуратурою 19.10.2011 року за № 55-3632 принесено протест.
Рішенням Устилузької міської ради № 12/1 від 26.10.2011 року протест прокурора відхилено.
Відповідно до ч. 4 ст.21 Закону України «Про прокуратуру», у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.
Згідно ч.1 та ч. 5 ст. 147 КК України в разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за посадовий злочин, а так само якщо ця особа притягається до відповідальності за інший злочин і може негативно впливати на хід досудового чи судового слідства, слідчий зобов'язаний відсторонити її від посади, про що виносить мотивовану постанову. Відсторонення від посади скасовується постановою слідчого (прокурора), коли в подальшому застосуванні цього заходу відпадає потреба.
З постанови про відсторонення обвинуваченої від посади від 30.07.2010 року вбачається, що старшим слідчим Володимир-Волинської міжрайонної прокуратури Жирицьким Р.М. при розгляді кримінальної справи № 34-044-08 відсторонено ОСОБА_2 від посади секретаря Устилузької міської ради Володимир-Волинського району, Волинської області до вирішення даної кримінальної справи по суті в суді.
Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що особа, щодо якої винесено постанову про притягнення як обвинуваченої у вчиненні злочину сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, до розгляду справи судом.
Судом також встановлено, що 29.09.2011 року Володимир-Волинським міським судом винесено вирок, згідно якого ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України та призначити їй покарання: за ч.1 ст. 364 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі здійсненням функцій представника влади строком на 1 (один) рік 6 місяців. За ч.1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 3 місяці з позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі здійсненням функцій представника влади строком на 1 (один) рік 3 місяці.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточне визначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки із позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі здійсненням функцій представника влади строком на 2 (два) роки. У відповідності до ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності, передбачених ч.1 п. 2 ст. 49 КК України.
Вищевказаний вирок оскаржений у встановленому законному порядку засудженою ОСОБА_2 та прокурором до Апеляційного суду Волинської області.
Суд не приймає посилання представника відповідача на ту обставину, що згідно ч. 5 ст. 401 КПК України вирок, що звільнює особу від покарання виконується негайно після проголошення вироку, а отже відпала необхідність у відстороненні ОСОБА_2 від посади секретаря Устилузької міської ради, оскільки відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 401 КПК України вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, якщо його не було оскаржено. У разі подачі апеляцій, касаційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Обвинувальний вирок виконується після набрання ним законної сили.
Отже, оскільки ОСОБА_2 вироком Володимир-Волинського міського суду від 29.09.2011 року визнана винною у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України та звільнена від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав і даний вирок не набрав законної сили, суд приходить до висновку, що рішення № 11/1 та № 11/2 від 07.10.2011 року прийняті Устилузькою міською радою поспішно, в порушення вищевказаних норм КК України.
Крім того, суд підкреслює, що суб’єкт владних повноважень повинен використовувати повноваження виключно з метою, з якою вони надані.
Суд також враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом. Суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Пунктом 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Підставами для визнання акта недійсним в судовому порядку є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
З аналізу вищезазначених норм Закону суд приходить до висновку про те, що розглядаючи питання про поновлення ОСОБА_2 на посаді секретаря міської ради та приймаючи з цього приводу рішення № 11/1 та № 11/2 , орган місцевого самоврядування - сесія Устилузької міської ради вийшла за межі своїх повноважень, а отже відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності прийняття рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді секретаря Устилузької міської ради.
Згідно ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підстави, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За таких обставин суд вважає, що рішення органу місцевого самоврядування Устилузької міської ради № 11/1 та № 11/2 від 07.10.2011 року прийняті не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», КПК України, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже їх слід визнати незаконними та скасувати.
Керуючись ст.ст. 3,11,17,71,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», ст. 401 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати незаконними та скасувати рішення Устилузької міської ради № 11/1 та № 11/2 від 07.10.2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 02 грудня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий
Суддя В.В.Мачульський