ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2008 Справа № 2/357
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крутовських В.І. (доповідач)
суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.
при секретарі судового засідання: Cтрюк Н.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Омельник О.М. представник, довіреність №471/21 від 17.07.07;
від позивача: Слюсар О.В. представник, довіреність №470/21 від 17.07.07;
від відповідача: Бойченко представник, довіреність №4565/11 від 25.12.07;
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Водне господарство”, м.Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.12.07р. у справі №2/357
за позовом: обласного комунального виробничого підприємства “Дніпро-Кіровоград”, м.Кіровоград, 25009, вул.50-років Жовтня, 19-а
до товариства з обмеженою відповідальністю “Водне господарство”, м.Кіровоград, 25009, вул.О.Балка,3а
про стягнення 3 914 555,17грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2007р. суддя Деревінська Л.В. позов обласного комунального виробничого підприємства “Дніпро-Кіровоград”, м.Кіровоград до товариства з обмеженою відповідальністю “Водне господарство”, м.Кіровоград про стягнення 3 914 555,17грн. задовольнила частково. Стягнула з відповідача на користь позивача борг в сумі 3 497 301,50грн., пеню в сумі 181 909,93грн, інфляційні збитки в сумі 177 082,53грн., 3% річних в сумі 50 204,16грн, витрати по сплаті держмита в сумі 25 500грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 117,75грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю “Водне господарство”, м.Кіровоград посилається на те, що судом першої інстанції були порушені вимоги матеріального та процесуального права. Просить його змінити в частини стягнення 3% річних, індексу інфляції та пені з урахуванням їх розрахунків.
Обласне комунальне виробниче підприємство “Дніпро-Кіровоград”, м.Кіровоград, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню і просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами по справі був укладений договір про постачання питної води №38 від 01.04.2006р., відповідно до умов якого постачальник (позивач) бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами забезпечити споживача питною водою, яка відповідає ДОСТ 2874-82 “Вода питна” в об'ємі добової та місячної подачі відповідно до плану –графіку споживання питної води (додаток №1 до договору), а споживач (відповідач по справі ) сплачує постачальнику її вартість.
В п.8.2. договору сторонами погоджено розрахунок за подану воду проводиться щоденно у розмірі фактичного споживання. Кінцевий розрахунок, згідно виставленого рахунку, здійснюється до 5-го числа наступного за звітним місяця, але не пізніше трьох днів з моменту його отримання споживачем.
Позивачем на виконання умов договору були надані послуги відповідачеві згідно рахунків за період з грудня 2006р. по жовтень 2007р. включно на загальну суму 17 157 356,37 грн.
Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, за отримані послуги розрахувався лише на суму 13660054,87грн., таким чином борг відповідача перед позивачем на 01.11.2007р. складає 3 497 301,50грн.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Стаття 509 ЦК України передбачає, що зобов”язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. У відповідності до пп.1 п.2 ст. 11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов”язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
У відповідності до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Доказів оплати боргу за період з грудня 2006р. по жовтень 2007р. в розмірі 3 497 301,50 грн. відповідачем на момент прийняття рішення судом першої інстанції надано не було, наявність заборгованості відповідач не заперечував.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу в розмірі 3 497 301,50грн.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що за внесення платежів за надані послуги водопостачання з порушенням термінів, визначених розділом 8 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення. Згідно розрахунку , пеня за період з 05.05.2007р. по 31.10.2007р. становить 181 909,93грн., тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Нарахування 3% річних у сумі 50 204,16грн. за період з 05.01.2007р. по 31.10.2007р. та збитків від інфляції в сумі 177 082,53грн. за період з січня 2007р. по вересень 2007р. включно підтверджуються обґрунтованим розрахунком позивача, тому в цій частині рішення також обґрунтовано. Посилання скаржника на розрахунок його підприємства, який різниться з розрахунком позивача, до уваги колегією суддів не приймається, оскільки скаржником було завищено суми проведених оплат та занижено суми заборгованості по деяким місяцям заборгованості за позовний період. Так, наприклад, відповідач у розрахунку пені (Т1, а.с.62) вказує про проведення позивачу перерахувань 22.05.2007р. 70 000грн. та 23.05.2007р. 151 226,68грн. Але фактично за вказані дні відповідач перерахував позивачу відповідно 20 000грн. та 80 000грн. (Т2 а.с.112-113), платіжні доручення додані до матеріалів справи самим скаржником. Також, відповідач заперечує проти позову в контррозрахунку з посиланням на те, що інфляція підлягає стягненню в сумі 113 978,47грн. (Т1, а.с.56-58), хоча у розрахунку до апеляційної скарги вказано 163 534,49грн. (Т1, а.с.105-106).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення господарського суду Кіровоградської області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.12.2008 року у справі №2/357 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Водне господарство”, м.Кіровоград – без задоволення.
Головуючий В.І. Крутовських
Суддя А.Є. Прокопенко
Суддя А.К. Дмитренко
З оригіналом згідно
Помічник судді: Н.О.Стрюк