ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" квітня 2008 р. Справа № 7/215-07
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іоннікової І.А.
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з`явився,
від відповідачів:
- ВАТ "Сведбанк": Кошлій Р.В. (довіреність №257 від 20.12.2007р.), - ЗАТ "Українська спілка підтримки асоціативного розвитку товаровиробників":
не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Адампільський хлібокомбінат", м. Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "01" листопада 2007 р. у справі № 7/215-07 (суддя Мінєєва Н.В.)
за позовом Закритого акціонерного товариства "Адампільський хлібокомбінат", м.Вінниця
до Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк", м. Київ, правонаступником якого є ВАТ "Сведбанк"
та Закритого акціонерного товариства "Українська спілка підтримки асоціативного розвитку товаровиробників", м. Вінниця
про визнання іпотечного договору неукладеним
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.11.07 року усправі №7/215-07 в позові Закритого акціонерного товариства "Адампільський хлібокомбінат" до Акціонерного комерційного банку "ТАС - Комерцбанк" та Закритого акціонерного товариства "Українська спілка підтримки асоціативного розвитку товаровиробників" про визнання іпотечного договору неукладеним. Скасовано вжиті ухвалою суду від 06.09.07 року заходи до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №690 від 28.02.07р. виданого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Михайленко С.А. про звернення стягнення на заставне майно згідно іпотечного договору від 20.08.05 року на не житлові будівлі загальною площею 2110,80кв.м.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вказав, що суд безпідставно відмовився отримати від АКБ "ТАС - Комерцбанк", правонаступником якого є ВАТ "Сведбанк" доказів, які вказали б хто обіймав посаду першого заступника голови правління банку і на підставі яких локальних рішень, він діяв 27 липня 2004 року. Встановивши цю обставину, як стверджує скаржник, суд встановив би неправомірність визначення строку виконання основного зобов`язання по кредитним договорам №136-К/30 від 22.05.2003р. та №337-К/30 від 24.11.2003р.
Також скаржник зазначив, що АКБ "ТАС - Комерцбанк" на дату укладення спірного іпотечного договору від 20.08.05р. неповідомив про укладенні додаткові угоди №11 від 15.08.05р. до КД - 136 та КД - 337, якими змінювались права та обов`язки, тим самим банк видав недійсне основне зобов`язання за дійсне.
На думку скаржника, в момент укладення спірного іпотечного договору від 20.08.05 року основне зобв`язання на підставі КД - 136 та КД - 337 та додаткових угод до них за №№1-10 було недійсне, в зв`язку з непогодженням сторонами Іпотечного договору істотної умови основного зобов`язання, передбаченої додатковими угодами №11 від 15.08.05р.
Перший відповідач - АКБ "ТАС - Комерцбанк", правонаступником якого є ВАТ "Сведбанк" у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні, заперечили проти доводів викладених в скарзі, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема відповідач вказав, що визнання договору неукладеним не входить до переліку способів захисту прав встановленим ст. 16 ЦК України, така вимога є встановленням юридичного факту і не призводить до поновлення порушених прав.
Крім того відповідач вказав, що обставини справи свідчать про недобросовісність позивача і спрямовані на ухилення від виконання своїх обов`язків за укладеними договорами з АКБ "ТАС - Комерцбанк", та одночасно на утруднення реалізації банком своїх прав на одержання сум коштів, що є заборгованістю за кредитними договорами.
Представники позивача та другого відповідача в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши пояснення представника ВАТ "Сведбанк", розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Між Акціонерним Комерційним банком “ТАС-Комерцбанк”, правонаступником якого є ВАТ "Сведбанк" та Закритим акціонерним товариством “Українська спілка підтримки асоційованого розвитку товаровиробників” були укладені кредитні договори за № 136-К/30 від 22. 05. 2003 року та № 337-К/30 від 24. 11. 2003 року про надання відповідачу-2 кредитних ліній відповідно на суми 2500000 грн. та 5000000 грн. До кожного з кредитних договорів сторонами були укладені додаткові угоди за №№ 1-13, якими вносились зміни до зазначених кредитних договорів щодо розміру кредитної лінії, строків повернення кредитних коштів, укладення договорів застави, визначення порядку розрахунків за отримані кредитні кошти а також порядку нарахування та сплати процентів, зміни розміру плати за користування кредитною лінією.
20.08.2005 року між ЗАТ “Адампільський хлібокомбінат”(майновим поручителем за виконання ЗАТ “Українська спілка підтримки асоційованого розвитку товаровиробників”зобов”язань, передбачених кредитними договорами № 136-К/30 від 22. 05. 2003р та додатковими угодами № 1 від 01. 08. 2003 року, № 2 від 13. 11. 2003 року, № 3 від 30. 06. 2004 року, № 4 від 27. 07. 2004 року, № 5 від 03. 12. 2004 року, № 6 від 05. 01. 2005 року, № 7 від 27. 01. 2005 року, № 8 від 29. 03. 2005 року, № 9 від 30. 05. 2005 року, № 10 від 06. 06. 2005 року та № 337-К/30 від 24. 11. 2003 року та додатковими угодами № 1 від 23. 12. 2003 року, № 2 від 21. 01. 2004 року, № 3 від 30. 06. 2004р, № 4 від 27. 07. 2004р, № 5 від 03. 12. 2004 року, № 6 від 05. 01. 2005 року, № 7 від 27. 01. 2005 року, № 8 від 29. 03. 2005 року, № 9 від 30. 05. 2005р, № 10 від 06. 06. 2005 року) та АКБ “ТАС – Комерцбанк” було укладено іпотечний договір.
Відповідно до п. 2.1 іпотечного договору в забезпечення виконання основного зобов”язання, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: нежитлові будівлі, які знаходяться в м. Чернівці по вул.Каштановій, під номером 110. Згідно ст.. 6 Закону “Про іпотеку” іпотека також поширюється на належну Іпотекодавцю на праві власності земельну ділянку, на якій розташовані вказані будівлі та споруди, і які необхідні для використання цих будівель і споруд за цільовим призначенням. На земельній ділянці розташовано: адміністративний корпус, літ. А, цегла, загальною площею 1049,0 кв.м., склад літ. Б, цегла, загальною площею 405, 80 кв.м., спиртосховище літ. В, цегла, загальною площею 56,90 кв.м., прохідна, літ. Г, цегла, загальною площею 25,00 кв.м., гараж, склад, цегла, загальною площею 574,10 кв.м., альтанка літ. Е, дерево. Загальна площа нежитлових будівель - 2110,80 кв.м. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу , посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького МНО Балацьким О.О. 17. 10. 2004 року по реєстру за № 7096, зареєстрованого у Чернівецькому КОБТІ 19. 10. 2004 року, за порядковим номером об”єкта нерухомого майна 6731267 (витяг про реєстрацію права власності № 5115355 від 19. 10. 2005 року).
За згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 327290,50 дол. США, що за курсом НБУ на день укладення цього договору становило у еквіваленті 1652817 грн., як обумовлено п. 2.3 іпотечного договору.
Згідно п. 3.4 іпотечного договору від 20. 08. 2005 року представник Іпотекодавця свідчив, що ознайомлений з умовами кредитних договорів та не мав будь-яких заперечень щодо цих умов, погодившись з цими умовами. Іпотекодавець дав згоду на зміну Іпотекодержателем умов Кредитних договорів, у тому числі розміру кредиту, строку користування кредитом згідно умов кредитних договорів, процентів за користування кредитами, неустойки, встановлення інших санкцій за невиконання Позичальником умов кредитних договорів.
Пунктом 5 іпотечного договору сторони обумовили порядок задоволення вимог Іпотекодержателя та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Взаємовідносини сторін, не передбачені вищевказаним договором, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України “Про іпотеку”, чинним законодавством. (п. 6. 3 договору).
Усі зміни та доповнення до цього договору дійсні за умови, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та нотаріально посвідчені та є невід”ємною складовою частиною цього договору. (п. 6.8 договору).
Відповідно до п. 6.5 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до виконання Позичальником або Іпотекодавцем основного зобов”язання чи настання одного з випадків, передбачених ст. 17 Закону України “Про іпотеку”.
Позивач, вважаючи, що в момент укладення спірного іпотечного договору від 20. 08. 2005 року основне зобов`язання на підставі кредитних договорів № 136-К/30 від 22. 05. 2003 року та № 337-К/30 від 24. 11. 2003 року та додаткових угод до них за №№ 1-10 було недійсне, у зв`язку непогодженням сторонами іпотечного договору істотної умови основного зобов`язання, передбаченої додатковими угодами № 11 від 15. 08. 2005 року, звернувся з даним позовом до суду про визнання іпотечного договору від 20. 08. 2005 року між ЗАТ “Адампільський хлібокомбінат” та АКБ “ТАС - Комерцбанк” неукладеним на підставі, зокрема, ст. ст. 638, 548, 230 ЦК України та ст. 18 Закону України “Про іпотеку”.
Перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 18 Закону України „Про іпотеку” визначено, що іпотечний договір укладається між одним або декільками іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:
1) для іпотекодавця та іпотекодержателя –юридичних осіб відомості про: для резидентів – найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб –підприємців; для нерезидентів –найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;
2) зміст та розмір основного зобов”язання,строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов”язання;
3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані;
4) посилання на видачу заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Із спірного іпотечного договору вбачається, що в ньому наведені всі передбачені п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України „Про іпотеку” відомості про юридичних осіб - іпотекодавця та іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (ч. 1 ст. 230 ЦК України).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням господарського суду Вінницькій області від 01.02.2007р. у справі № 5/8-07, яке набуло законної сили, встановлено, що 20.08.2005р. між АКБ „ТАС –Комерцбанк” та ЗАТ „Адампільський хлібокомбінат” було укладено іпотечний договір. Цим же рішенням відмовлено в позові ЗАТ „Адампільський хлібокомбінат” м. Вінниця до АКБ „ТАС –Комерцбанк” м. Київ про визнання іпотечного договору від 20. 08. 2005 року недійсним.
Згідно ст. 35 ч.ч.1, 2 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно ст. 11 ч. 2 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків,
зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків для позивача та відповідача-1 є іпотечний договір від 20. 08. 2005 року.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Аналогічний перелік способів захисту прав і законних інтересів передбачений і ст. 20 Господарського кодексу України.
Як вбачається із змісту зазначених вище ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України серед інших, передбачених зазначеними нормами права способів захисту своїх прав, не передбачено визнання договору неукладеним.
На думку суддів колегії, заявлена позивачем вимога про визнання іпотечного договору від 20. 08. 2005 року неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав, передбачених ст. 16 ЦК України та іншими законами України.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про визнання договору неукладеним є встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Така вимога не може бути предметом спору та самостійно розглядатись в окремій справі.
Про зазначене свідчить і судова практика, що стверджується, зокрема, постановою Верховного суду України від 14.01.2002 р, постановами Вищого господарського суду України від 30. 05. 2006р у справі № 1/71 та від 20.04.2006 р у справі № 8/140.
Крім того, у судових інстанціях вже розглядалась справа за №5/8-07, порушена за позовом позивача до АКБ "ТАС-Комерцбанк" про визнання вищеназваного іпотечного договору недійсним. Судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Вищим господарським судом України в позові було відмовлено в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ЗАТ "Адампільський хлібокомбінат" про визнання договору неукладеним.
Доводи скаржника спростовуються матеріалами справи та не відповідають нормам чинного законодавства.
З огляду на викладене, судова колегія вважає рішення господарського суду Вінницької області від 01.11.07 року у справі №7/215-07 законним та обгрунтованим, а підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 01 листопада 2007 року у справі №7/215-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Адампільський хлібокомбінат" - без задоволення.
2. Справу №7/215-07 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Іоннікова І. А.
судді:
Віддрук. 5 прим.
1- до справи
2- позивачу
3,4- відповідачам
5- в наряд