ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"08" квітня 2008 р.

Справа № 15/61-05-1835

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                    суддів Сидоренко М.В.

                                Таценко Н.Б.

                     

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін:

від позивачів: ВАТ “Одеський завод “Центроліт” - Сазонов Г.Г. - голова правління;

Регіонального відділення ФДМ України по Одеській області —Гусаков С.І. - по довіреності;

від відповідачів: ТОВ “Одеський ливарний завод” - Клюкіна О.С. - по довіреності;

ДП “П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгезмбХ” - не з'явився;

від прокуратури —Колесніченко І.В. - по довіреності заступника прокурора Одеської області;

від Першого відділу ДВС Суворовського райуправління юстиції у м. Одесі —Драгомерецький В.В. - по довіреності;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський ливарний завод”

на ухвалу господарського суду Одеської області від 22.02.2008р. в порядку ст.121-2 ГПК України за скаргою ТОВ  “Одеський ливарний завод” на дії Першого відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі з виконання наказу господарського суду Одеської області від 05.12.2006р.

по справі № 15/61-05-1835

за позовом Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства “Одеський завод “Центроліт” та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський ливарний завод”

                             2. Дочірнього підприємства “П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгезмбХ”

про визнання договору недійсним та зобов'язання виконати певні дії

за участю Першого відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі

          Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

          У судовому засіданні 08.04.2008р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

У лютому 2005р. Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод “Центроліт” та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до ТОВ „Одеський ливарний завод” та Дочірнього підприємства "П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгезмбХ" про визнання договору купівлі-продажу №1/ЛЗ від 31.12.2001р., укладеного між відповідачами, недійсним та зобов’язання повернути ВАТ „Одеський завод ”Центроліт” цілісний майновий комплекс, розташований у м. Одесі, по 21км. Старокиївської дороги.

В подальшому Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси доповнив позовні вимоги та додатково просив зобов’язати ДП "П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгезмбХ” повернути ТОВ „Одеський ливарний завод” грошові кошти, отримані по спірному договору купівлі-продажу.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2005р. позов задоволено частково; визнано недійсним договір №1/ЛЗ від 31.12.2001р., укладений між ДП “П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгезмбХ” та ТОВ „Одеський ливарний завод”; зобов’язано ТОВ „Одеський ливарний завод” повернути ВАТ „Одеський завод ”Центроліт” цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Одеса, 21км. Старокиївської дороги; стягнуто з ТОВ „Одеський ливарний завод” та з ДП “П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгезмбХ” по 42,50грн. державного мита до Державного бюджету України та по 59грн. витрат на ІТЗ судового процесу на користь ДП “Судовий інформаційний центр”.

          Ухвалою місцевого господарського суду від 11.03.2005р. на підставі п.5 ст.81 ГПК України залишено без розгляду позов Заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в частині зобов’язання ДП “П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгезмбХ” повернути ТОВ „Одеський ливарний завод” грошові кошти, отримані по договору купівлі-продажу №1/ЛЗ від 31.12.2001р., оскільки позивачем не надано доказів оплати придбаного за договором купівлі-продажу майна.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2005р. рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2005р. скасовано; провадження у справі припинено на підставі п.6 ст.80 ГПК України.

          Переглянувши постанову від 17.11.2005р. за нововиявленими обставинами, Одеський апеляційний господарський суд постановою від 14.11.2006р. її скасував, рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2005р. залишив без змін.

05.12.2006р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2005р. місцевим господарським судом видано накази.

          В подальшому ТОВ „Одеський ливарний завод” подавало до суду першої інстанції скарги в порядку ст.121-2 ГПК України на дії Першої Державної виконавчої служби у Суворовському районі м. Одеси. За результатами їх розгляду: відмовлено у задоволенні скарги ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2007р. (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2007р.) та припинено провадження по скарзі за п.1-1 ст.80 ГПК України ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2007р.

          Ухвалою суду першої інстанції від 22.06.2007р. задоволено заяви прокуратури Суворовського району м. Одеси та ВАТ „Одеський завод ”Центроліт” про виправлення помилки в наказі господарського суду від 05.12.2006р., внесено виправлення до наказу господарського суду Одеської області від 05.12.2006р. шляхом зазначення в ньому відомостей про ідентифікаційні коди і місцезнаходження боржника та стягувача, дати набрання чинності рішенням суду з 14.11.2006р.

          Ухвала від 22.06.2007р. була скасована постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2007р. у зв'язку з невідповідністю нормам матеріального і процесуального права (ст.117 ГПК України); постанова Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2007р. у касаційному порядку не оскаржувалась.

          25.12.2007р. ТОВ „Одеський ливарний завод” звернулось до суду першої інстанції зі скаргою на дії Першого відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі в порядку ст.121-2 ГПК України,  в якій просило постанову про відкриття виконавчого провадження №В-9/882 від 21.12.2007р. з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 05.12.2006р. у справі №15/61-05-1835 скасувати; стягнення на підставі виконавчого документу зупинити.

          В обґрунтування своїх вимог скаржник послався на відкриття провадження по виконанню наказу місцевого господарського суду від 05.12.2006р. у справі №15/61-05-1835 Першим відділом Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі з порушенням ст.ст.19, 24, 26 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки згаданий наказ господарського суду Одеської області не містить ідентифікаційних кодів, відомостей про місцезнаходження боржника та стягувача та не містить дати набрання чинності рішенням, що повинно мати наслідком відмову у відкритті виконавчого провадження.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2008р. (суддя Петров В.С.) у задоволенні скарги ТОВ „Одеський ливарний завод” на дії Першого відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі по справі №15/61-05-1835 відмовлено з посиланням на те, що відсутність реквізитів боржника та стягувача у наказі не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження та перешкодою у проведенні виконавчих дій, оскільки стягувач є заінтересованою особою та при зверненні до органів ДВС самостійно вказує свої реквізити та місцезнаходження, а реквізити боржника відомі органу ДВС з наказу суду першої інстанції від 05.12.2006р. стосовно стягнення з ТОВ „Одеський ливарний завод” держмита до Державного бюджету України; згідно ст.115 ГПК України судові акти є обов'язковими для виконання на всій території України.

          Не погодившись з ухвалою від 22.02.2008р., ТОВ „Одеський ливарний завод” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 22.02.2008р. та постанову про поновлення виконавчого провадження №В-9/882 (362) від 26.02.2008р. з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 05.12.2006р. у справі №15/61-05-1835; винести ухвалу, якою припинити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 05.12.2006р. до розгляду апеляційної скарги.

          В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ „Одеський ливарний завод” послалось на ті ж доводи, що викладені ним в скарзі від 25.12.2007р. на дії Першого відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі; додатково звертає увагу на те, що наразі рішення господарського суду Одеської області, на виконання якого виданий наказ, переглядається за нововиявленими обставинами.

          В засіданні суду апеляційної інстанції 08.04.2008р. представником скаржника подана уточнена редакція апеляційної скарги з виправленням п.2 її прохальної частини, а саме, замість скасування постанови про поновлення виконавчого провадження ТОВ “Одеський ливарний завод” просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2007р. №В-9/882, оскільки при оформленні первісної редакції апеляційної скарги була допущена описка.

          Представник стягувача ВАТ „Одеський завод “Центроліт” проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на тривале невиконання  боржником наказу суду від 05.12.2006р. та правомірність відкриття виконавчого провадження з огляду на вказівки, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 25.09.2007р. по даній справі.

          Наведена позиція підтримана прокурором, представником РВ ФДМУ по Одеській області.

          Представник органу ДВС проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає дії  Першого відділу ДВС Суворовського райуправління юстиції у м. Одесі з відкриття виконавчого провадження постановою від 21.12.2007р. правомірними і вчиненими згідно із законом.

          ДП “П.С.Ц. Трейдінг ХандельсгезмбХ” згідно наявних у справі матеріалів ліквідовано, у зв'язку з чим нез'явлення його представника в засідання суду суду апеляційної не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

          Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги і вважає, що остання (в уточненій редакції) підлягає задоволенню з огляду наступного.

          Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2005р. по справі №15/61-05-1835 05.12.2006р. судом першої інстанції був виданий наказ, що за своїм змістом відповідав п.3 резолютивної частини рішення: “Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Одеський ливарний завод” повернути Відкритому акціонерному товариству “Одеський завод “Центроліт” цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м.Одеса, 21км. Старокиївської дороги”.

          Таким чином, зважаючи на положення п.3 ч.1 ст.19 Закону України “Про виконавче провадження”, ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 Господарського процесуального кодексу України (в редакції ст.117, чинній на дату видачі наказу) цей наказ за своїм змістом не відповідав вимогам законодавства як виконавчий документ, оскільки не містив відомостей про місцезнаходження боржника та стягувача та ідентифікаційних кодів суб'єктів господарювання.

          Одночасно господарським судом були також видані накази: про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеський ливарний завод” держмита до Державного бюджету України та витрат на ІТЗ судового процесу на користь ДП “Судовий інформаційний центр”, які на відміну від наказу про зобов'язання повернути цілісний майновий комплекс вказані реквізити містили (т.2, а.с.11-14).

          Строк пред'явлення наказів до виконання — 05.12.2009р.

          21.12.2007р.за заявою заступника прокурора Суворовського району м. Одеси, поданою 21.12.2007р., щодо примусового виконання наказу від 05.12.2006р. про зобов'язання повернути цілісний майновий комплекс головним державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі було відкрите виконавче провадження №В-9/882, що підтверджується постановою №В-9/882 від 21.12.2007р. (т.4, а.с.118), прийнятою на підставі ст.ст.3, 4, 18, 19, 20, 24 Закону України “Про виконавче провадження”.

          Дії органу ДВС з відкриття виконавчого провадження за наказом від 05.12.2006р. та законність постанови №В-9/882 від 21.12.2007р. є предметом оскарження ТОВом “Одеський ливарний завод” за скаргою від 25.12.2007р. в порядку ст.121-2 ГПК України, поданою до господарського суду, що видав виконавчий документ (т.4, а.с.112-116).

          Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Згідно ч. 2 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

          Відхиливши доводи стягувача стосовно неправомірності дій органу ДВС з відкриття виконавчого провадження за наказом від 05.12.2006р., котрий не відповідав ст.19 Закону України “Про виконавче провадження”, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що оригінал наказу від 05.12.2006р. про зобов'язання повернути цілісний майновий комплекс разом з ухвалою господарського суду від 22.06.2007р. про внесення до нього виправлень постановою головного державного виконавця Першого відділу ДВС Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі Драгомерецького В.В. від 01.11.2007р. №В-9/620 був повернутий 08.11.2007р. до господарського суду Одеської області супровідним листом №12/483 від 02.11.2007р. Начальника Першого відділу ДВС Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі і на дату, визначену в оскаржуваній постанові державного виконавця №В-9/882 від 21.12.2007р. як дата звернення прокурора з заявою про примусове виконання (21.12.2007р.), знаходився в матеріалах справи № 15/61-05-1835 (т.4, а.с.107-111).

          Станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали від 22.02.2008р., як і на момент розгляду в суді апеляційної інстанції апеляційної скарги ТОВ “Одеський ливарний завод” оригінал наказу від 05.12.2006р. перебуває в матеріалах справи № 15/61-05-1835 (т.4, а.с.110), а останні не містять відомостей щодо звернення прокурора чи стягувача з заявами про його повернення для повторного пред'явлення до виконання.

          Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

          Згідно ст.18 цього Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках.

          За таких обставин, відкриття державним виконавцем виконавчого провадження 21.12.2007р. з виконання наказу № 15/61-05-1835 від 05.12.2006р. вчинено з порушенням вимог закону —ст.ст.1, 3, 18 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки виконавчий документ на момент відкриття виконавчого провадження не міг бути пред'явлений органу ДВС з заявою прокурора про примусове виконання.

          Аналізуючи доводи апеляційної скарги та мотиви винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів не погоджується з наведеним в оскаржуваній ухвалі тлумаченням положень Закону України “Про виконавче провадження”, які нібито надають державному виконавцю альтернативу в застосуванні п.6 ч.1 ст.26 цього Закону в залежності від власної обізнаності щодо відомостей про місцезнаходження боржника та стягувача, їх ідентифікаційних кодів, або дозволяють встановлювати реквізити стягувача зі змісту заяви про виконання рішення суду.

          П.6 ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” в імперативній формі приписує державному виконавцю відмовити у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст.19 цього Закону; в свою чергу, п.3 ч.1 ст.19 Закону встановлює, що в виконавчому документі повинні бути зазначені найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.

          Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про направлення наказів про стягнення з ТОВ “Одеський ливарний завод” держмита до Державного бюджету України та витрат на ІТЗ судового процесу на користь ДП “Судовий інформаційний центр” на виконання безпосередньо до Першого відділу ДВС Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі, або відкриття саме за цими наказами виконавчих проваджень. Водночас, слід зауважити, що згідно ст.116 ГПК України (в редакції, чинній на дату видачі та надіслання наказів від 05.12.2006р.) накази про стягнення держмита до Державного бюджету України надсилаються місцевим органам Державної податкової служби, а не органам ДВС.

          Посилання ВАТ „Одеський завод “Центроліт” на преюдиційний характер встановлених у постанові Вищого господарського суду України від 25.09.2007р. обставин і обов'язковість позиції касаційної інстанції при розгляді скарги ТОВ “Одеський ливарний завод” на дії органу ДВС відхиляються судовою колегією: адже предметом касаційного перегляду та юридичної оцінки була ухвала господарського суду Одеської області від 26.02.2007р. у даній справі, винесена за результатами розгляду іншої скарги ТОВ “Одеський ливарний завод” на дії Першої Державної виконавчої служби у Суворовському районі м. Одеси від 13.02.2007р., дослідження обставин і підстав подання котрої виходять за межі даного судового розгляду.

          У відповідності до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно ст.24 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.  

          Ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” встановлюється, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

          Відповідно до ст.1 Закону України “Про державну виконавчу службу” державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України; завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

          За сукупністю встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, слід визнати, що Перший відділ ДВС Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі в особі головного державного виконавця діяв неправомірно, відкривши виконавче провадження за відсутності виконавчого документа —наказу господарського суду від 05.12.2006р., котрий станом на дату винесення оскаржуваної постанови органу ДВС №В-9/882 та подання прокурором заяви про примусове виконання знаходився, як і наразі, в матеріалах справи №15/61-05-1835.

          Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду як винесена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по суті скарги ТОВ “Одеський ливарний завод” на дії Першого відділу ДВС Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі про задоволення скарги боржника в порядку ст.121-2 ГПК України і скасування постанови Першого відділу ДВС Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі №В-9/882 від 21.12.2007р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 05.12.2006р. по справі №15/61-05-1835.

          Прохання скаржника припинити виконавче провадження до розгляду апеляційної скарги задоволенню не підлягає як таке, що не грунтується на визначених законом повноваженнях господарського суду.

          

Керуючись ст. ст. 47,99,101-106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

          1. Апеляційну скаргу ТОВ “Одеський ливарний завод” задовольнити.

          2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 22.02.2008р. скасувати.

          3. Скаргу ТОВ “Одеський ливарний завод” на дії Першого відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі задовольнити.

          4. Постанову головного державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі №В-9/882 від 21.12.2007р. про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Одеської області від 05.12.2006р. по справі №15/61-05-1835 —скасувати.

          5. Повернути ТОВ “Одеський ливарний завод” 42,50грн. держмита з Державного бюджету України, сплаченого при поданні апеляційної скарги, з видачею відповідної довідки.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя:                                                                        Мишкіна М.А.

          Судді:                                                                                   Сидоренко М.В.

                                                                                                                            Таценко Н.Б.