Справа № 2 –2342/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

08 листопада 2011  року  Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

                                           головуючого Журби С.О.

                                           при секретарі Йосипенко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Черкаська міська рада про визнання особи такою, що втратила право проживання в житловому приміщенні, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа Черкаська міська рада про вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право проживання в житловому приміщенні, мотивуючи свої вимоги наступним:

Відповідно до ордеру № 022329 від 24.04.1991 року, виданого виконавчим комітетом Соснівської районної ради народних депутатів м. Черкаси, сім’ї ОСОБА_3 було надано у користування квартиру АДРЕСА_1.

З вересня 2001 року відповідач, забравши всі свої речі, виїхав з квартири АДРЕСА_1 та створив нову сім’ю. Виписатися з даної квартири відмовився. Таким чином є всі підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням в зв’язку з не проживанням у ньому на протязі тривалого часу без поважних причин.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із  зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням, мотивуючи наступним:

Відповідач ОСОБА_3 перебував з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі з 22.03.1970 року. Від даного шлюбу мають трьох дорослих дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

24 квітня 1991 року згідно ордеру № 022329 сім’я відповідача ОСОБА_3 в складі 5-х осіб отримали з державного житлового фонду чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2. До даного часу дана квартира не приватизована і відноситься до державного житлового фонду.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.12.2010 року шлюб між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано. 20 травня 2011 року ОСОБА_4 померла. На даний час в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: відповідач ОСОБА_3, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 До часу смерті колишньої дружини ОСОБА_3 користувався спірним житлом, мав доступ до квартири, приймав участь в оплаті комунальних послуг, частку яких особисто надавав померлій ОСОБА_4 Після її смерті відповідач ОСОБА_3 можливості попасти в квартиру не має, так як позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінили замки на вхідних дверях в квартиру. Ці їх дії пояснюються бажанням визнати відповідача ОСОБА_3 особою, що втратила право користування квартирою № 89 по вул. Крупській, 20 в м. Черкаси, та в подальшому приватизувати її без його участі. Таким чином, відповідач ОСОБА_3 позбавлений можливості користуватися цим житлом, а тому вимушений суд просити вселити його в примусовому порядку. Він вважає, що в даній квартирі може бути встановлений порядок користування житлом, що вирішить спірні питання користування кожним з проживаючих жилими кімнатами в квартирі та врегулює порядок оплати комунальних послуг. Житлова площа спірної квартири та розмір її кімнат дозволяють встановити окремий порядок користування цим житлом.   

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів позовні вимоги підтримали та просили суд їх задоволити. Позовні вимоги ОСОБА_3 не визнали та проти їх задоволення заперечували, мотивуючи тим, що в зустрічному позові відсутні докази, що доводять позовні вимоги, а ті факти, які наводить ОСОБА_3, не відповідають дійсності.

Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.12.2010 року про розірвання шлюбу, яке є в матеріалах справи, чітко доводить те, що ОСОБА_3 не проживав в ІНФОРМАЦІЯ_4, так як числення повістки на його ім’я залишились неотриманими, і суд розглянув справу про розлучення за його відсутності. ОСОБА_3 заявляє, що приймав участь у витратах на утримання житла, віддаючи гроші особисто ОСОБА_4, проте не надає на підтвердження цього жодного доказу та не знає, що його колишня дружина ОСОБА_4 аж ніяк не могла сплачувати комунальні послуги, так як тривалий час до смерті ледве пересувалася по квартирі. Якщо б ОСОБА_3 постійно проживав в даній квартирі, то добре б знав, що оплату комунальних послуг здійснювали позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 В зустрічному позові ОСОБА_3 вказує, що з 20.05.2011 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не дають йому можливості попасти в квартиру, змінивши замки. Це також не відповідає дійсності, оскільки замки не мінялися, особистих речей ОСОБА_3 в квартирі немає, перешкод у доступі до квартири № 89 по вул. Крупській в м. Черкаси йому ніхто не чинив.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення первісного позову, підтримали зустрічний позов з наведених підстав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:  

Відповідно до ордеру № 022329 від 24.04.1991 року, виданого виконавчим комітетом Соснівської районної ради народних депутатів м. Черкаси, сім’ї ОСОБА_3 у складі п’яти осіб, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було надано у користування квартиру АДРЕСА_1. До даного часу дана квартира не приватизована і відноситься до державного житлового фонду.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.12.2010 року шлюб між ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_4 було розірвано. 20 травня 2011 року ОСОБА_4 померла. На даний час в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на  які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

В ході обґрунтування позовних вимог по первісному позову позивачі намагалися довести факт створення відповідачем нової сім’ї та проживання з 2001 року в с. Білозір’я Черкаської області. Зважаючи на численні протиріччя в досліджених судом доказах (письмового пояснення ОСОБА_7, акту обстеження факту проживання Білозірської сільської ради від 10.10.2011 р., показів допитаних по справі свідків) з цього приводу, суд приходить до висновку про недоведеність посилань позивачів на те, в якому статусі та з якого саме часу відповідач проживає за вказаною адресою.

В ході розгляду справи позивачами не було надано суду переконливих доказів непроживання відповідача в квартирі саме з 2001 року. В той же час з показів допитаних в ході розгляду справи свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 А, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 вбачається, що відповідач, забравши свої особисті речі зі спірної квартирі, в ній не проживає приблизно з 2006 р.

Судом критично оцінюються покази допитаного в ході розгляду справи свідка ОСОБА_6, який стверджував, що відповідач до останнього часу проживав в спірній квартирі, оскільки між ним та позивачами існують особисті неприязні стосунки. Крім того, починаючи з травня 2009 року в квартирі свідок не був, тому хто там проживав, особисто не бачив.  Усю інформацію з цього приводу отримав виключно зі слів відповідача.

Суд критично оцінює надану відповідачем як доказ проживання в квартирі довідку Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про стягнення з нього боргу перед ВАТ «Укртелеком»за виконавчим листом від 17.02.2007 р., оскільки така довідка не містить жодних свідчень про факт проживання (чи не проживання) відповідача в квартирі. Та й відомості про те, що саме це за борг, за що та період його виникнення, у вказаній довідці також відсутні.

В своєму зустрічному позові відповідач стверджував, що він не проживає в спірній квартирі з кінця 2010 року, оскільки йому чиняться перешкоди в користуванні нею з боку позивачів. В той же час жодного переконливого доказу з цього приводу в ході розгляду справи надано не було. Не можуть з точки зору суду слугувати доказом таких посилань покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_13, яким дана обставина відома  лише зі слів відповідача. За таких умов твердження відповідача на перешкоди в користуванні квартирою залишилися недоведеними, а тому прийнятими судом бути не можуть.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.  

Враховуючи той факт, що в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про непроживання ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 понад встановлений законодавством період в 6 місяців, а також факт недоведеності посилань відповідача на перешкоди в користуванні квартирою, що чиняться йому позивачами, та зважаючи на положення ст. 88 ЦПК України, згідно яких стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, керуючись ст.ст.10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Черкаська міська рада про визнання особи такою, що втратила право проживання в житловому приміщенні, задоволити.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право проживання в ІНФОРМАЦІЯ_5.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 понесені ними судові витрати у розмірі 8,50 грн. судового збору та 37,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 45,50 грн.

Повернути ОСОБА_1, ОСОБА_2 з бюджету зайво сплачені кошти в якості судового збору у розмірі 8,50 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа Черкаська міська рада про вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ: