Справа № 11-265/11Головуючий у 1-й інстанції Боднарук Б.В.
Категорія - ч.3 ст.185 КК України Доповідач - Демченко О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Демченко О.В.
Суддів - Римар Т. М., Стадника О. Б.,
З участю прокурора —Маслюка О.П.
Адвоката —ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Козівського районного суду від 27 травня 2011 року, яким,-
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Олесино Козівського району, житель АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше судимий:
06.03.1986 року за ст.ст. 140 ч. 2, 81 ч. 3, 42, 46-1 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією 1/3 майна з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 12.05.1989 року за ст.ст. 140 ч. 3, 215-3 ч. 1, 42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією ? майна; 10.06.1993 року за ст.ст. 140 ч. 3, 140 ч. 2, 142 ч. 3, 42 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 09.02.2001 року за ст. 140 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 18.06.2004 року за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі; 19.09.2007 року за ст.ст. 263 ч. 2, 297, 70 КК України до 3 років позбавлення волі, -
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Змінено ОСОБА_3 запобіжний захід із підписки про невиїзд на тримання під вартою в залі суду.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 110 грн. матеріальної шкоди.
Згідно вироку суду, ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що в кінці січні 2011 року, перебуваючи в с. Золота Слобода Козівського району Тернопільської області, проник в підсобне приміщення господарства ОСОБА_4, звідки таємно викрав сковорідку алюмінієву вартістю 20 грн., сковорідку чавунну вартістю 30 грн., алюмінієву миску ємкістю 8 літрів вартістю 15 грн., 5 алюмінієвих каструль ємкістю по 5 літрів вартістю однієї 10 грн. на суму 50 грн., 4 алюмінієві каструлі ємкістю по 7 літрів вартістю однієї 15 грн. на суму 60 грн., 4 відра ємкістю 15 літрів кожне вартістю одного 10 грн. на суму 40 грн., дві упаковки кришок для закрутки вартістю однієї 5 грн. на суму 10 грн., металеві лещата масою 20 кілограм вартістю 80 грн., чим завдав шкоди на загальну суму 305 грн. З викраденими речами ОСОБА_5 з місця вчинення злочину скрився та розпорядився ними на власний розсуд.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок про його засудження за ч. 3 ст. 185 КК України скасувати, провадження по справі закрити за недоведеністю його вини у вчиненні злочину. Покликається на фальсифікацію кримінальної справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, необ'єктивність та однобічність досудового і судового слідства та суттєві порушення кримінально-процесуального закону , зокрема , застосування старшим дільничним інспектором Кудлачом В.С. щодо нього незаконних методів слідства, зокрема, фізичного насильства, внаслідок чого він себе оговорив і дав неправдиві показання.
Крадіжки майна потерпілої ОСОБА_4 він не вчиняв, у її будинку не був, а посуд, який був у нього вилучений працівниками міліції, він знайшов на сміттєзвалищі.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляцію, міркування прокурора про законність та обгрунтованість вироку і залишення його без змін, перевіривши матеріали справи та, ознайомившись з доводами апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає .
Висновки суду , викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, стверджена доказами, які всебічно перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну юридичну оцінку, відповідно до вимог ст. 67 КПК .
Наведені в апеляціях доводи засудженого про те, що він не вчиняв інкримінованого йому злочину і що суд неправильно оцінив докази й безпідставно його засудив за ч.3 ст.185 є необгрунтованими і спростовуються зібраним в судовому засіданні доказами .
Перевіривши показання засудженого ОСОБА_3, дані ним в ході досудового та судового слідства, де він визнавав свою причетність до вчинення злочину, який йому інкримінує слідство та, за який його засуджено судом, оцінивши їх в сукупності з іншими зібраними доказами, колегія суддів визнає їх достовірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, оскільки вони були підтверджені іншими об’єктивними доказами і окремі деталі вчинення злочину могли бути відомі лише безпосереднім виконавцям злочину і не могли бути відомі іншим особам, в тому числі, працівникам міліції. Відмова від цих показань є безпідставною, зробленою з метою уникнути кримінальної відповідальності і розцінюється, як форма захисту.
Так, у явці з повинною від 23 лютого 2011 року, засуджений визнав свою вину і вказав, що наприкінці січня 2011 року здійснив крадіжку майна із будинку, що в с.Золота Слобідка (а.с.19).
Аналогічні показання ОСОБА_3 давав в судовому засіданні і не вказував, що до нього в ході досудового слідства застосовувалось фізичне насильство, з приводу визнання ним своєї вини у крадіжці, яку він не вчиняв, про що свідчить протокол судового засідання від 27 травня 201 року (а.с.124126).
Крім того, будучи допитаними в якості підозрюваного 11 березня 2011 року (а.с.44) та в якості обвинуваченого 31 березня 2011 року (а.с.100), з участю адвоката ОСОБА_6, засуджений ОСОБА_3, після роз’яснення йому положення ст.63 Конституції України про те, що він не зобов’язаний свідчити проти себе та ст.43-1 КПК України про те, що він вправі подавати скарги на дії та рішення особи, що проводить дізнання, слідство, дав детальні пояснення щодо обставин вчиненого ним злочину, тобто, крадіжки чужого майна.
Дані протоколи були підписані засудженим та захисником. Жодних зауважень з приводу невірного складання протоколів допиту вони не висловлювали. Скарг на незаконні дії слідчого чи працівників міліції, при цьому, не подавали і не заявляли, що на засудженого чинився будь-який тиск.
Таким чином, підстав вважати, що викривальні показання відносно вчинення злочину засуджений давав під примусом зі сторони органу слідства, в судової колегії немає, про що ствердила також відповідна перевірка даного факту, проведена на підставі доручення суду, прокуратурою Козівського району, в ході якої будь-яких порушень вимог КПК України при провадженні дізнання та досудового слідства по справі не виявлено, про що 09 липня 2011 року була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за вказаними фактами.
А тому , колегія суддів приходить до висновку, що пояснення, які давав засуджений в ході досудового та судового слідства, в яких він визнавав свою вину у вчиненні крадіжки потерпілої ОСОБА_4, були отримані з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства. Даних , які б свідчили про застосування слідчим до нього недозволених методів слідства , що могло потягнути самообмову, у справі не встановлено. Підстави їх зміни є надуманими і непереконливими та дані з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення злочину.
А тому суд першої інстанції вірно поклав їх в основу обвинувального вироку, як один із доказів, на підтвердження винності засудженого, так як вони ще й об’єктивно узгоджуються з іншими доказами по справі.
Зокрема, показання засудженого ОСОБА_3 щодо часу, місця вчинення злочину та інших обставин об’єктивно підтверджуються іншими доказами по справі, зокрема, протоколом добровільної видачі засудженим викрадених предметів (а.с.27).
Безпідставним є твердження засудженого, про те, що вилучений у нього посуд він знайшов на смітнику, оскільки, як ствердила потерпіла ОСОБА_4, він належить їй і був викрадений з її господарства приблизно у той час, на який вказує ОСОБА_3
Колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов доправильного переконання про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину та кваліфікував його дії за ознаками ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло.
Покарання засудженому ОСОБА_3 призначено у відповідності з вимогами ст.65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, особи засудженого, який раніше був неодноразово судимим, в тому числі і за корисливі злочини, негативно характеризується.
Разом з тим, судом були враховані і пом’якшуючі вину обставини, зокрема, щире розкаяння і часткове відшкодування засудженим шкоди і саме з врахуванням всіх обставин суд призначив ОСОБА_3 покарання ближче до мінімального, яке є необхідним та достатнім для його виправлення і перевиховання та буде сприяти запобіганню вчиненню ним нових злочинів.
Таким чином, при перевірці справи за апеляцією засудженого ОСОБА_3 колегія суддів не вбачає будь-яких передбачених ст.367 КПК України підстав для скасування чи зміни вироку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Козівського районного суду від 27 травня, щодо нього —без зміни.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.В. Демченко