КОПІЯ
Справа №2-4319/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2007 року Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.
при секретарі Юзефович Ю.А.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання укласти договір найму, а також за зустрічним позовом Суворовської районної адміністрації Одеської місткої ради, за участю у якості третьої особи по боці позивача - Одеської міської ради до ОСОБА_2про виселення без надання іншого житлового приміщення,
ВСТАНОВИВ:
До суду звернулась ОСОБА_2. з позовом у якому зазначила, що з лютого 2004 року постійно проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 На її руках померла матір останнього -ОСОБА_4, яку вона разом з чоловіком поховали, саме вона (позивач) сплачувала комунальні послуги, організовувала і вела домашнє господарство, робила у серпні 2006 року ремонт в квартирі, придбала побутову техніку. Через раптову смерть, вони з ОСОБА_3 не встигли зареєструвати у встановленому порядку шлюб, після чого зареєструватись за адресою чоловіка. Не поспішали, тому що не гадали що в сім'ю прийде таке горе. Однак після смерті чоловіка вона залишилась проживати в квартирі де і мешкає по теперішній час. Посилаючись на статті 61, 63, 64 ЖК України позивачка просила визнати за нею право користування житловою площею в квартиріАДРЕСА_1 та зобов'язати Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з нею договір найму.
У судовому засіданні позивач та її представник, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Представники відповідачів позов не визнали, а представник Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради пред'явив зустрічний позов, про виселення ОСОБА_2 на підставі статті 116 ЖК України без надання іншого житла, обґрунтував вимоги тим, що у порушення статті 58 ЖК України ОСОБА_2. не має ордеру на право зайняття спірного житлового приміщення. Крім того, позивачка зареєстрована за іншою адресою, що також свідчить, що вона ніколи не проживала, а також не була членом родини ОСОБА_3
Представник Одеської міської ради вважала позов Суворовської районної адміністрації таким, що підлягає задоволенню.
Вислухавши пояснення позивачки, її представника, представників Суворовської районної адміністрації, Одеської міської ради, пояснення свідків ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8., вивчивши і проаналізувавши надані докази суд встановив наступне.
Спірна квартира АДРЕСА_1 складається з двох суміжних кімнат житловою площею 28, 1 квадратних метра, наймачем вказаної квартири до 17.01.2007 року бувОСОБА_9 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 а з зазначеної датиОСОБА_3. Дані обставини підтверджуються ордером серії НОМЕР_1від 30.12.1972 року, розпорядженням №31р від 17.01.2007 року про переоформлення особового рахунку (а.с. 12, 21 )
З лютого 2004 року ОСОБА_2. та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, тобто між позивачкою та ОСОБА_3 склались стійкі сімейні відносини.
Ці обставини підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_5ОСОБА_6ОСОБА_7 ОСОБА_8., які у судовому засіданні під присягою підтвердили факт проживання ОСОБА_2 з лютого 2004 року у якості члена сім'ї ОСОБА_3 та не проживання із вказаного часу за попереднім місцем проживання - у квартирі АДРЕСА_1 Підстав для сумніву у достовірності обставин, про які повідомили свідки у суду не має, оскільки сторони знаходяться зі свідками в нормальних відносинах, їх пояснення носять послідовний, логічний характер, не суперечать об'єктивній істині і зібраним по справі доказам, а саме розрахунковим книжкам по оплаті комунальних послуг, з яких убачається, що за квитанцією від 22.11.2005 року борг за користування теплом сплачений ОСОБА_10 (сином ОСОБА_2 а.с. 17); копіям договору, квитанцій про організацію та оплату ритуальних послуг по похованню ОСОБА_3 (а.с. 18-19); оглянутій у судовому засіданні розрахунковій книжці за користування газом: з якої вбачається, що у жовтні 2005 року, у квітні 2007 року оплату здійснювала ОСОБА_10, оглянутим у судовому засіданні оригіналам гарантійних талонів на холодильник LG Electronics, чайник моделі ОК703, праски, DVD-програвач, вбачається що всі вони придбані ОСОБА_2. в період 2005-2007 років з оплатою доставки на адресу: АДРЕСА_1
Відповідно до статті 64 частини 2 ЖК України членами сім'ї наймача можуть бути визнані і інші особи (окрім чоловіка, дітей і батьків), якщо вони постійно проживають спільно з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Вказані особи користуються нарівні з наймачем всіма правами і несуть всі обов'язки, які передбачені з договору найму житлового приміщення (частина 1 статті 64 ЖК).
25.06.2007 року ОСОБА_3 у віці 42 років раптово помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції міста Одеси (а.с. 9).
В силу статті 106 ЖК України у разі смерті наймача будь-який член його сім'ї вправі вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму житлового приміщення замість колишнього, а при відмові наймодателя спір, якій виник повинен бути вирішений в судовому порядку.
У судовому засіданні не здобуто доказів не законності вселення позивачки на житлову площу по вказаній вище в тексті рішення адресі, і тому суд приходить до висновку, що після смерті ОСОБА_3 єдиним членом його сім'ї є ОСОБА_2., і тому договір найму на спірне житлове приміщення повинен бути укладений саме з нею.
Відповідно до статті 10, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених доказів. Матеріальні межі розгляду справи в суді визначаються межами заявлених позовних вимог. Суд при розгляді даної цивільної справи створив учасникам процесу всі необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи, надання ними доказів.
Судом не прийняті до уваги посилання представника Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради стосовно реєстрації ОСОБА_2 за іншою адресою, оскільки питання реєстрації особи регулюється Законом України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України" від 11.12.2003 року, який прямо кореспондується зі статтею 33 Конституції України, про те що кожному, хто перебуває в Україні на законних підставах гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно статті 3 Закону України„Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України" від 11.12.2003 року, статті 29 ЦК України, пункту З Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб, місцем проживання особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) в адміністративно-територіальній одиниці, на території якої вона проживає, строком понад шість місяців на рік.
Судом безспірно встановлено, що квартираАДРЕСА_1 з лютого 2004 року для ОСОБА_2 є місцем постійного проживання, на яке вона поселилась і проживає у порядку, визначеному статтею 65 ЖК України.
Крім того, у відповідності до частини другої статті 2 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України" від 11.12.2003
року, сама по собі наявність (відсутність) реєстрації місця проживання не може бути умовою реалізації цією особою її прав і свобод.
Як роз'яснив в пункті 15 Пленум Верховного Суду України №9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" ... наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Також; суд критично ставиться до посилання представника Суворовської райадміністрації Одеської міської ради на статтю 58 ЖК України, так як наведена норма регулює адміністративно-правові відносини, які виникають при вирішенні питання про розподіл державного житлового фонду, надання громадянину житла.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, у задоволенні зустрічних позовних вимог необхідно відмовити.
Оскільки з вирішенням спору по суті необхідність в забезпеченні позову відпала, то на підставі статті 154 частини 6 ЦПК України заходи, вжиті ухвалою суду від 20 липня 2007 року про забезпечення позову підлягають скасуванню.
На підставі статей 64, 65, 116, 58, 61 ЖК України, керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 212-215, 154 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання укласти договір найму - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право на житлову площу у квартиріАДРЕСА_1.
Зобов'язати Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти договір найму житлового приміщення квартириАДРЕСА_1 з ОСОБА_2.
У задоволені позову Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю у якості третьої особи по боці позивача - Одеської міської ради до ОСОБА_2про виселення без надання іншого житлового приміщення з квартириАДРЕСА_1 - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 20 липня 2007 року шляхом зняття заборони Суворовській районній адміністрації Одеської міської ради вчиняти дії щодо укладення договору найму квартири 91 будинку 77 по проспекту Добровольського у місті Одесі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд міста Одеси шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.