КОПІЯ

                                                                                                                          Справа № 2-3976/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2007 року Суворовський районний суд міста Одеси у складі

головуючого                    Катаєвої Е.В.

при секретарі                   Юзефович Ю.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ сумісного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом доОСОБА_2звернувся ОСОБА_1,  який після уточнення позовних вимог зазначив,  що під час шлюбу 16.03.2005 року подружжям придбаний одноквартирний будинок АДРЕСА_1  на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу на ім'я відповідачки. Посилаючись на його право у спільному майні подружжя позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частину будинку,  у порядку розділу спільного майна подружжя.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги,  посилаючись на викладені вище обставини.

ВідповідачОСОБА_2позов визнала,  та пояснила,  що дійсно у березні 2005 року вона придбала у ОСОБА_3. будинок АДРЕСА_1 Зазначений будинок по фактичному користуванню знаходиться на земельній ділянці 1065 кв.м.  Не глядячи на те,  що шлюб між сторонами зареєстрований 15.09.1979 року був 28.02.1989 року розірваний,  вони з чоловіком до початку цього року продовжували проживати разом,  вели спільне господарство,  мали спільний бюджет.

Крім того відповідач пред'явила до суду аналогічний позов просила також визнати за нею у порядку розділу майна подружжя право власності на Уг частину вказаного будинку.

Вислухавши пояснення сторін,  вивчивши та проаналізував надані ними докази,  суд встановив,  що 15.09.1979 року сторони зареєстрували шлюб в органах РАГСу,  який 28.02.1989 року був розірваний (а.с.  12). Проте після розірвання шлюбу до 2007 року сторони продовжували проживати разом,  вели спільне господарство,  мали один бюджет. Зазначених обставин сторони не оспорюють і тому вони у відповідності до частини 1 статті 61 ЦПК України вважаються судом встановленими.

16.03.2005 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу був посвідчений договір,  згідно якого ОСОБА_2 продала,  а ОСОБА_2 придбала у власність будинок АДРЕСА_1  зареєстрований в ОГБТІ і РОН в книзі 418 пр-200,  під НОМЕР_1 12.04.2005 року (а.с. 6-7)

Зазначений будинок у цілому складається з одного житлового кам'яного будинку,  літери „А",  житловою площею 34, 7 кв.м. ,  загальною площею 48, 0 кв.м.  та розташований на земельній ділянці 1065 квадратних метра,  із яких під будівлями знаходиться 109 квадратних метра,  тротуаром 169 кв.м.

Ці обставини підтверджуються технічним паспортом від 02.2002 року,  планом земельної ділянки (а.с. 29-32). Крім того,  не оспорюються сторонами і тому у порядку частини 1 статті 61 ЦПК України вважаються встановленими.

Правовідносини,  які виникли між сторонами регулюються Сімейним Кодексом України відповідно до статей 60,  70 СК України,  майно,  набуте подружжям за час шлюбу,  належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності,  та у разі поділу частки майна є рівними,  якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до діючого Сімейного законодавства набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає,  що ні дружина,  ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно,  набуте у шлюбі.

Суд вважає,  що хоч шлюб між ОСОБА_1 іОСОБА_228.02.1989 року був розірваний,  однак сім'я фактично продовжила існувати та майно,  яке придбане вважається спільним,  оскільки присутні такі признаки сім'ї,  як введення спільного господарства,  одного бюджету.

У відповідності частини 3 статті 368 ЦК України,  домоволодіння нажите подружжям під час шлюбу вважається їх спільним майном незалежно від того,  на ім'я одного або обох воно оформлене.

При вирішенні спору стосовно частки ОСОБА_1 у спільному майні подружжя,  суд виходить із того,  що в силу статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння,  користування і розпорядження майном,  що належить їм на праві спільної сумісної власності,  якщо інше не встановлене домовленістю між ними.

Про наявність існування домовленості міжОСОБА_2та позивачем,  про відступ від рівності прав власників,  сторони в суді не наполягали.

З урахуванням встановленого,  суд вважає,  що позивачі довели ті обставини,  на які посилались в обґрунтування вимог про розподіл спільного майна подружжя і вони підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та статей 60,  70,  63 СК України,  статті 358 ЦК України,  керуючись статтями 10,  11,  60,   212-215 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ сумісного майна подружжя  - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1  який у цілому складається з одного житлового кам'яного будинку,  літери „А",  житловою площею 34, 7 кв.м. ,  загальною площею 48, 0 кв.м.  та розташований на земельній ділянці 1065 квадратних метра,  із яких під будівлями знаходиться 109 квадратних метра,  тротуаром 169 кв.м.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розділ сумісного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ms частину будинку АДРЕСА_1  який у цілому складається з одного житлового кам'яного будинку,  літери „А",  житловою площею 34, 7 кв.м. ,  загальною площею 48, 0 кв.м.  та розташований на земельній ділянці 1065 квадратних метра,  із яких під будівлями знаходиться 109 квадратних метра,  тротуаром 169 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд міста Одеси шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.