Справа №  2-а-04422/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2011 р.

суддя Полтавського районного суду Полтавської області Стрюк Л.І.,  розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтава

справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Полтавському районі Полтавської області про визнання дій відповідача неправомірними, зобов’язання здійснити нарахування та забезпечити виплату соціальної щомісячної допомоги “ Дітям війни ” з 21 квітня  2011 року по день винесення постанови суду в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, –

в с т а н о в и в:

          Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними , про зобов’язання здійснити нарахування та забезпечити виплату соціальної державної допомоги «Дітям війни»з 21 квітня  2011 року по день винесення постанови суду в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, але йому така допомога виплачувалася не в повному обсязі. Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. №10-рп2008 року, яким були визнані неконституційними окремі положення ЗУ “ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, в тому числі й щодо внесення змін до ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ”, не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, попередньо надавши суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнавав та просив відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, судова повістка повернулася до суду з поштовою відміткою  «адресат не проживає», що є підставою згідно положень ч. 1 ст. 40 КАС України вважати її врученою, а відтак представника позивача повідомленим належним чином..

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладене суд вирішив можливим розглянути справу в порядку письмового провадження у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус “ Дитини війни ” , що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 та довідкою Управління праці та соціального захисту населення Полтавської РДА про те, що він зареєстрований в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків , як особа на яку поширюється чинність ЗУ “ Про соціальний захист дітей війни ”.

Враховуючи зазначений статус позивача , він відповідно до ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання державної соціальної підтримки , а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності , суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог , з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ” , дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії , підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ” , фінансове забезпечення державних соціальних гарантій , передбачених цим Законом , здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому з 21 квітня  2011 року по день винесення постанови суду, тобто по 26 вересня 2011 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги підлягаючими частковому задоволенню виходячи з наступного.

          До 19.06.2011 року, до дня набрання чинності змін внесених до ЗУ “Про Державний бюджет України на 2011 рік ” № 3491 від 14.06.11р., Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік ” взагалі не було закріплено будь-яких норм, що стосуються встановлення розміру соціальних виплат.

          Статтею 7 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2011 рік ” № 3491 від 14.06.11р., який набрав чинності з 19.06.2011 року визначено, що положення статті  6  Закону  України  "Про соціальний захист  дітей  війни" застосовуються  у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду України на 2011 рік".

На виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-6, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 від 06.07.2011 року " Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", відповідно до п.6 якої встановлено, що дітям війни до пенсії проводиться підвищення у розмірі 49,80 грн. Дана постанова набрала чинності 23 липня 2011 року та діє до 01 січня 2012 року.

Таким чином відповідач з 21.04.2011 року по 22.07.2011 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

  З 21 квітня по 22 липня 2011 року позивачу було нараховане та виплачено зазначене підвищення в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Полтавському району Полтавської області та відповіддю на звернення.

Посилання відповідача УПФУ Полтавського р-ну Полтавської області на те, що з 21 квітня по 22 липня  2011 року вони нараховують та виплачують надбавку до пенсії в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян та таким чином діють відповідно до норм чинного законодавства, не може бути взято судом до уваги, оскільки відповідач посилається на норми Закону, які втратили чинність. Вказана норма, на яку УПФУ посилається, як на підставу нарахування та виплати в 2011 роках доплати в розмірі 10 % втратила чинність 22.05.08р., тобто з моменту прийняття Рішення Конституційним судом України за № 10-рп/2008р. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України,  остаточним та не може бути оскаржене.

Крім того, суд вважає за необхідне застосувати принцип верховенства права з урахуванням позиції Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office).

Також, відповідно до правових позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року, що набрало законної сили 08.02.2006 року, у справі Качко проти України, де вказується, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яка базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, та у випадках, коли набуття чинності певним  законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин, застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань, а також звертав увагу на принцип відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

А тому, УПФУ в Полтавському районі, починаючи з 22.05.2008 року  мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що УПФУ в Полтавському районі, починаючи з 21.04.2011 року по 22.07.2011 року повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В абз.6 п.4 описової частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року по справі № 1-21, Конституційний Суд України визначив зміст поняття "звуження змісту прав і свобод" –це зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються  відповідними   правами та   свободами,   тобто   якісних характеристик права. Звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб’єктів,   розміру   території,   часу,   розміру   або   кількості   благ   чи   будь-яких   інших   кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Верховна Рада України надаючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не надавала йому права змінювати розмір доплати в сторону зменшення.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на УПФУ в Полтавському районі Полтавської області, за місцем проживання позивача.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням –забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачці доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.12.2006р. № 3477-IV,  ст.ст. 6-14, 71, 122 ч.4, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Полтавському районі Полтавської області про визнання дій відповідача неправомірними, зобов’язання здійснити нарахування та забезпечити виплату соціальної щомісячної допомоги “ Дітям війни ” з 21 квітня  2011 року по день винесення постанови суду в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком –задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити нарахування доплати до пенсії ОСОБА_1, передбаченої ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “ Про загальнообов’язкове пенсійне страхування ” та забезпечити виплату ОСОБА_1 недоплачених сум доплати до пенсії за 2011 рік: з 21 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року  з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовним вимог відмовити.

Зобов"язати Головне управління державного казначейства України в Полтавській області стягнути з Державного бюждету України, шляхом їх безспірного списання з рахунку Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп. на користь позивача.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський районний суд Полтавської області суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, в разі застосування судом частини третьої  статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень, в порядку ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено  про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя   Л. І. Стрюк