Справа № 2-а-1049/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19.12.2011 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши в м.Мостиська у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Мостиському районі про визнання неправомірною бездіяльність та стягнення заборгованості по щомісячній надбавці до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни,-

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що має статус «дитина війни». Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна надбавка до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У відповідності до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вважає, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Отже невиплата їй соціальної допомоги є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

З огляду на наведене, просила суд визнати дії протиправними та зобов’язати відповідача провести перерахунок призначених виплат та виплатити в її користь, згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» недоплачені як дитині війни суми щомісячної надбавки до пенсії за період з 13.01.2011р. по 13.07.2011р., розглянути справу без її участі.

Представник відповідача - Управління пенсійного фонду України у Мостиському районі, подав в канцелярію суду заперечення проти даного позову, в якому зазначив, що згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, законодавством України не визначено понять «мінімальна пенсія за віком» як розрахункова величина для підвищення пенсії згідно ст.6 вищевказаного закону, так як ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно ч.3 ст.28 цього закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених цим законом. А отже мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього закону. Водночас, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.

Розрахунок доплати, здійснений позивачем в позовній заяві не може братись судом                         до  уваги,   оскільки   такий   не  ґрунтується  на  чинному  законодавстві,  оскільки  не  існує  такого

нормативно-правового акту, який би визначав, що поняття "мінімальна пенсія за віком" (як розрахункова величина за Законом-2195) та "прожитковий мінімум" є аналогічними термінами. Тим паче, в частині 3 ст.28 Закону-1058 чітко визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення  розмірів пенсій, призначених згідно з Законом-1058.

Також вказує, що органами ПФУ виплачується підвищення у розмірі надбавки, а виплата щомісячної державної допомоги не відноситься до компетенції Пенсійного фонду.

Окрім цього Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» №3491-VI від 14.06.2011 року встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Таким чином, вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та слухати справу без їх участі.

Враховуючи те, що сторонами заявлено клопотання про розгляд справи у їх відсутності, суд, відповідно до п.10 ст.3, ч.3 ст.122 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, на основі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши подані сторонами документи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 21, 22 Конституції України права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті  нових законів  або внесенні змін  до чинних законів не допускається  звуження змісту  та обсягу існуючих прав та свобод.   

Ст. 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права  на соціальний захист, тому відповідно до ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватись органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-VI установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, позивачка по справі, народилася в період з             03 вересня 1927 року по 02 вересня 1945 року, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, це підтверджується її паспортом громадянина України та пенсійним посвідченням. Отже належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому вона має право на встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії, щомісячного або довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком визначається згідно ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч.2 ст.8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України – усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами.

Відповідно до п.7 Закону України  “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року 3491-VI” установлено,  що у 2011 році норми і положення  статті  6  Закону  України  "Про соціальний захист  дітей  війни"  застосовуються  у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду України на 2011 рік".

  На виконання вищезазначеного положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» Кабінет Міністрів України, Постановою            від 06.07.2011року  №745  «Про  встановлення  деяких  розмірів виплат, що фінансуються за рахунок

коштів державного бюджету» установив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

Зазначена Постанова Кабінету Міністрів України набрала законної сили з моменту її опублікування в газеті «Урядовий кур’єр» від 23.07.2011р. за №133.

Разом з тим, дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2011 рік до набрання чинності вищенаведеним нормативно-правовим актом КМУ, прийнятого на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік від 14.06.2011р., не була зупинена чи обмежена Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік» чи іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо нарахування і виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 13.01.2011р. по 13.07.2011 р., оскільки нормами Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» за вказаний період не передбачено обмежень щодо застосування положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому відповідач повинен проводити нарахування та виплату підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд не бере до уваги письмові заперечення відповідача і в тій частині, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується. При цьому  вважає, що відповідно до ст.17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. Ст.19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки, будь-яким іншим законом, крім Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, то  вважаю, що  відсутні  правові підстави для застосування відповідачем будь-якої іншої величини, ніж встановлена ч.1 ст.28 цього Закону, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни. У зв’язку з цим заперечення відповідача у відповідній частині  є необґрунтованими.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання           ОСОБА_1 - є Управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області.

Тому до повноважень Управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області відноситься нарахування пенсії у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачу.

Також суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на безпідставність позовних вимог по причині відсутності фінансування для здійснення підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з огляду на те, що у відповідності з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач  належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, а тому, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30%  доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Ураховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування позивачу надбавки до пенсії у  розмірах  менших,  ніж  передбачено ст.6  Закону  України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 13.01.2011р. по 13.07.2011 р. та зобов’язати відповідача – Управління пенсійного фонду України в Мостиському районі здійснити перерахунок та виплатити позивачу за період з 13.01.2011р. по 13.07.2011 р. щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично виплачених відповідачем виплат.

Керуючись ст.ст.3, 8, 22, 46, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року із змінами та доповненнями, ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік", ст.ст. 6-11,  14, 17, 69-71, 86, 122, 143, 158-163, 167,            186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області щодо нарахування ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії, отриманої в період з 13.01.2011р. по 13.07.2011р. у розмірі меншому, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Мостиському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, отриманої в період з 13.01.2011р. по 13.07.2011р. у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням фактично проведених виплат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду  через Мостиський районний суд в 10-денний строк з моменту отримання копії постанови.

Суддя  Кічак Ю.В.