№ 1-77

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

31 липня 2007 року                                                                                                    місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ДЯЧУКА С.І., при секретарі Гарбарініної О.Б., за участю державного обвинувача - помічника військового прокурора Деснянського гарнізону старшого лейтенанта юстиції Борчаковського М.Б., у присутності обвинуваченого ОСОБА_1., у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А1414 солдата ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1року в місті Миколаєві, росіянина, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, несудимого, призваного на військову службу Миколаївським ОРВК Миколаївської області в травні 2007 року, -   у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 408 та ч. 1 ст. 413 КК України Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, являючись військовослужбовцем строкової служби, з метою ухилитися від військової служби 20 травня 2007 року самовільно залишив військову частину, після чого з метою приховати свою належність до військової служби умисно викинув видане йому для особистого користування предмети військового обмундирування, загальною вартістю 252 грн. 54 коп.. ОСОБА_1 незаконно знаходився за межами місця служби до 19 червня 2007 року, тобто до дати його затримання органами військової служби правопорядку у місті Миколаєві, при цьому проводив час на власний розсуд, проживаючи та переховуючись від органів влади у друзів за різними адресами в місті Миколаєві, наміру повернутися до місця військової служби не мав.

ОСОБА_1 відшкодував завдану його діями шкоду у повному обсязі добровільно.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і наполягав на своїх показаннях, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, пояснивши, що дійсно 20 травня 2007 року, не маючи бажання проходити військову службу, вирішив самовільно залишити військову частину. Реалізуючи свої наміри, він, ОСОБА_1, викинув військовий одяг, який був виданий йому для особистого користування, попутним транспортом добрався до міста Миколаєва, де переховувався у друзів і працював на різних роботах, бажаючи на отриманий заробіток переховуватися в подальшому на дачі свого товариша.

Крім особистих показань вина ОСОБА_1 у самовільному залишенні військової частини з метою ухилитися від військової служби та у втраті виданого йому для особистого користування предметів військового обмундирування підтверджується розглянутими у судовому засіданні іншими доказами, які не викликають сумнівів у своїй достовірності, а саме даними, які містять: витяги з книги обліку військового майна військової частини А1414, зі списку особового складу військової частини за червень 2007 року, довідка про видане ОСОБА_1 військове майно для особистого користування, розшукові матеріали, накази по військовій частині А1414 щодо службового становища підсудного, інші документи та протоколи слідчих дій.

Згідно з висновком військово-лікарської комісії № 420 від 25 червня 2007 року ОСОБА_1 за станом свого здоров'я придатний до військової служби.

Дії ОСОБА_1, який, будучи військовослужбовцем строкової служби, з метою ухилитися від військової служби 20 червня 2007 року самовільно залишив військову частину, тобто вчинив дезертирство, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 408 КК України.

Дії ОСОБА_1, який, будучи військовослужбовцем строкової служби, втратив видане йому для особистого користування предмети військового обмундирування з метою приховати свою належність до військової служби, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 413 КК України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують покарання, його щире каяття та вчинення ним злочинів до прийняття Військової присяги, а також повне добровільне відшкодування завданої злочином шкоди.

Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи особу винного, який раніше ні в чому протизаконному замічений не був, до призову на військову службу займався суспільно корисною справою, як до призову на службу, так і під час її проходження характеризується в цілому позитивно, до кримінальної відповідальності притягається вперше, суд знаходить можливим застосувати до ОСОБА_1 ст. 69 КК України і призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 408 КК України, а за ч. 1 ст. 413 КК України призначити мінімальне передбачене законом покарання, застосувавши до підсудного при призначенні покарання за сукупністю злочинів принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Приймаючи до уваги обставини та тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, суд вважає за необхідне замінити позбавлення волі підсудному на тримання у дисциплінарному батальйоні.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 299, 323, 324, 325, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 408 та ч. 1 ст. 413 КК України, за якими призначити йому покарання:

· за ч. 1 ст. 408 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік;

· за ч. 1 ст. 413 КК. України у виді арешту строком на один місяць.

За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_1 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 КК України ОСОБА_1 позбавлення волі строком на один рік замінити триманням у дисциплінарному батальйоні строком на один рік.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 19 червня 2007 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - у виді взяття під варту з утриманням на гауптвахті - залишити без зміни.

Вирок може бути оскарженим і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.