Судове рішення #1976409
№1-78

№1-78

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 липня 2007 року                                                                                                     місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ДЯЧУКА С.І., при секретарі Гарбарініної О.Б., за участю державного обвинувача - військового прокурора Білоцерківського гарнізону підполковника юстиції Бончева І.В., у присутності підсудного ОСОБА_1., потерпілого ОСОБА_2. у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини А2167 солдата запасу

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, несудимого, призваного на військову службу у квітні 2006 року Тростянецько-Краснопільськім РВК Сумської області, звільненого зі служби у квітні 2007 року, колишнього механіка-водія інженерно-саперної роти військової частини А2167, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2007 року близько 8 години у місці для паління їдальні військової частини А2167 ОСОБА_1, діючи з метою продемонструвати свою удавану перевагу над іншим військовослужбовцем, з яким у відносинах підлеглості не перебував, застосував насильство до солдата ОСОБА_2 а саме наніс удари кулаком правової руки по спині потерпілого та в область носу та його лівого ока, спричинивши тим самим перелом кісток носу та забій лівого очного яблука легкого ступеня, тобто легке тілесне ушкодження.

Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 11 та 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, які зобов'язують військовослужбовців у відносинах між собою додержуватися правил військової ввічливості, проявляти взаємну повагу та не допускати негідних вчинків.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і пояснив, що 30 вересня 2006 року у приміщенні їдальні у нього виник конфлікт з ОСОБА_2 з приводу черговості отримання їжі, після чого він, ОСОБА_1, застосував при наведених вище обставинах насильство до потерпілого, бажаючи у такій спосіб продемонструвати свій авторитет. Також підсудний повідомив, що особистих рахунків він із потерпілим не мав, у відносинах підлеглості з ним не перебував.

Крім особистих показань вина підсудного ОСОБА_1 у порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, що виявилося у заподіянні легкого тілесного ушкодження потерпілому, підтверджується розглянутими в судовому засіданні протоколами слідчих дій, які були проведені з участю потерпілого, підсудного, свідків, витягами з наказів командира військової частини А2167 про службове становище підсудного та потерпілого, медичними документами на потерпілого, розглянутими у судовому засіданні іншими доказами, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Органи досудового слідства ставили у вину підсудному порушення ним вимог ст. ст. 16, 26 та 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Разом з тим, вказівку на порушення вказаних положень військового статуту суд виключає з обвинувачення ОСОБА_1, оскільки вони мають загальний характер і не визначали конкретних обов'язків підсудного по службі.

Таким чином, дії ОСОБА_1, який, будучи військовослужбовцем строкової служби, порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості шляхом застосування насильства, чим заподіяв потерпілому легке тілесне ушкодження, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 406 КК України.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 заявив цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, в сумі 7 000 грн., посилаючись на те, що протиправними діями підсудного йому була спричинена травма, у зв'язку з чим він, ОСОБА_2, зазнав душевних та фізичних страждань, а також - про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 385 грн., яка складається з витрат на проїзд до місця проведення досудового слідства та судового засідання, а також з витрат на харчування під час проведення слідчих дій.

 

У судовому засіданні потерпілий наполягав на задоволенні свого позову в повному обсязі, при цьому уточнив і як наслідок збільшив суму, яка підлягала відшкодуванню як матеріальна шкода, до 443 грн. 62 коп.. Водночас потерпілий визнав, що без надання підтверджуючих документів на лікування його, ОСОБА_2 матір отримала як допомогу 2 600 грн. від матері підсудного ОСОБА_1.

Підсудний підстави та розмір позову потерпілого в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав у повному обсязі і не оспорював їх, а в частині відшкодування моральної шкоди - позов визнав частково, лише на суму 1 300 грн., оскільки його родина за власною ініціативою добровільно матеріально допомогла сім'ї потерпілого.

За таких обставин, суд знаходить, що підстави та розмір позову про відшкодування матеріальної шкоди, крім відсутності спору щодо цих обставин у сторін, підтверджуються оглянутими у судовому засіданні доказами, зокрема і проїзними документами на ОСОБА_2 а тому позов в цій частині підлягає задоволенню на підставі ст. 92 КПК України у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, розглянувши матеріали справи і заявлений позов про відшкодування моральної шкоди, суд знаходить, що його підстави також підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, однак, що стосується його розміру, то виходячи з характеру протиправних дій ОСОБА_1, ступеня фізичних і моральних страждань потерпілого внаслідок отриманої останнім травми, ступеня вини підсудного, який не бажав заподіяти тілесне ушкодження потерпілому, поведінку підсудного після конфлікту, а також вжиті ним добровільні заходи для надання істотної матеріальної допомоги потерпілому (2 600 грн.) на пропозицію батьків останнього, керуючись принципами розумності та справедливості, військовий суд вважає за необхідне на підставі ст. 23 ЦК України задовольнити даний позов потерпілого частково, а саме лише на суму 1 500 грн., а на суму 5 500 грн. - відмовити.

Суд не вбачає підстав для розгляду клопотання потерпілого про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно підсудного ОСОБА_1, оскільки дане клопотання подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК, зокрема, не вказано причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, до того ж підсудний у завдоленій судом частині позов фактично визнав та отримує постійний заробіток.

Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують покарання та в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, його щире та дієве каяття, явку з повинною, сприяння розкриттю злочину.

Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи дані про матеріальний стан підсудного та його особу, який раніше ні в чому протизаконному замічений не був, під час проходження служби і після неї характеризується виключно позитивно, після звільнення з військової служби відразу влаштувався на роботу за спеціальністю, до кримінальної відповідальності притягається вперше, суд знаходить можливим застосувати до підсудного ст. ст. 69, 53 КК України і призначаючи покарання, перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 406 КК України і не пов'язаного з обмеженням волі, оскільки саме даний вид покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 92, 299, 323 - 325, 328, 332 КПК України, ст. 151, ч. 8 ст. 153 ЦПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України, за якою призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 та 53 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто на суму 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1. - підписка про невиїзд - скасувати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 на його корить 443 грн. 62 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, а також 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, а у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2. на суму 5 500 грн. як відшкодування моральної шкоди -відмовити.

Заяву потерпілого ОСОБА_2. про забезпечення позову залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація