Справа № 2-10202/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"20" грудня 2011 р.

Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого:                    судді – Притули Н.Г.

при секретарі:                                  Поляковій Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор»про визнання недійсним договору поруки та визнання недійсним пункту договору про відкриття кредитної лінії,-

-

В С Т А Н О В И В:

08 серпня 2011 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просив визнати недійсним з моменту укладення Договір поруки №370-П/08, що був укладений 04.08.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк»; визнати недійсним з моменту укладення пп. «й»п.2.1 Договору про відкриття кредитної лінії №260-МВ/08, що був укладений 04.08.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрікор».

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що в кредитному договорі, укладеному 04.08.2008 року між ТОВ «Агрікор»та ЗАТ «Альфа-Банк»на момент укладення договору розмір та валюту кредиту не визначено, проте встановлено, що підставою для надання траншу (кредитних коштів) є додаткова угода, яка укладається лише за взаємною згодою сторін і в якій сторони повинні визначити валюту і розмір траншу. Укладення договору є процесом досягнення в належній формі згоди між сторонами з усіх істотних умов договору (умови про предмет, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умов, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства), і факт досягнення такої згоди зафіксували у письмовій формі. Водночас досягнення згоди з усіх істотних умов тягне за собою юридичний факт, з настанням якого ч.1 ст.638 ЦК України та частини 2, 3 ст.180 ГК України пов’язують момент укладення договору.07.08.2008 року та 12.08.2008 року між зазначеними сторонами було укладено додаткові угоди про надання траншів у розмірі 2 000 000,00 грн. та 2 500 000,00 грн. відповідно. Як зазначає позивач в позовній заяві, цивільний та господарський кодекси України прямо не зазначають переліку істотних (обов’язкових) умов кредитного договору. А тому позивач вважає, що істотними (обов’язковими) на його думку умовами кредитного договору як господарського договору відповідно до актів законодавства є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Але умова про предмет є істотною умовою будь-якого договору, як зазначено в ч.1 ст.638 ЦК України. Враховуючи те, що для кредитних договорів передбачена обов’язкова письмова форма, а моментом укладення вважається факт досягнення згоди щодо всіх істотних умов саме в письмовій формі, то позивач вважає, що станом на 04.08.2008 року Договір про відкриття кредитної лінії №260-МВ/08 є неукладеним та нечинним, оскільки згоди щодо суми траншу, валюти та строку погашення боргу, що є предметом договору (його істотною умовою), сторони в належній письмовій формі досягли лише 07.08.2008 року, уклавши додаткову угоду №1 до Договору про відкриття кредитної лінії №260-МВ/08. І лише в даній угоді було визначену конкретну суму коштів у конкретній валюті та сторони погодили термін повернення траншу. Крім того, ТОВ «Агрікор» до укладення додаткової угоди не мав права вимагати у ПАТ «Альфа-Банк»надати якусь певну суму грошових коштів у конкретно визначеній валюті, оскільки це не було обумовлено самим Договором про відкриття кредитної лінії, якою передбачено, що позичальник має право отримати кошти лише при укладенні додаткової угоди.

В забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «Агрікор»та на виконання підпункту «й»п.2.1 Договору про відкриття кредитної лінії, 04.08.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк»був укладений договір поруки. Як зазначає позивач, з договору поруки випливає, що забезпечуваним зобов’язанням виступають грошові вимоги Банка до Позичальника по Договору про відкриття кредитної лінії №260-МВ/08 від 04.08.2008 року.

Позивач зазначає в позовній заяві, що правовідносини з приводу поруки між поручителем та кредитором іншої особи є різновидом зобов’язань. Притаманний поруці похідний характер вказує на її залежність від існування основного зобов’язання, тобто без основного зобов’язання порука просто не може виникнути, а виникнувши, має з припиненням основного зобов’язання негайно припинитися, про що свідчать положення ст.ст.548, 553, 559 ЦК України. Зміст статті 554 ЦК України вказує на ототожнення законодавцем зобов’язань боржника і поручителя, та імперативно встановлює обов’язкову попередню визначеність основного зобов’язання, його конкретного обсягу та розмірів на момент укладення договору поруки. Статті 548, 553, 554 ЦК України передбачають, що договором поруки забезпечується лише дійсне зобов’язання, тобто таке, яке існує на момент укладення договору поруки. Випадків забезпечення порукою зобов’язань, які виникнуть в майбутньому ЦК України для договору поруки не передбачає, як це встановлено в ст.573 ЦК України для договорів застави. Отже, зобов’язання за договором поруки не можуть виникнути раніше основного зобов’язання. Враховуючи те, що договір про відкриття кредитної лінії набрав чинності лише 07.08.2008 року після укладення додаткової угоди №1 до нього, з якого у Позичальника виникло зобов’язання повернути кредит, то похідне від нього зобов’язання поручителя за договором поруки станом на 04.08.2008 року не могло виникнути, оскільки був відсутній предмет забезпечення. А тому позивач вважає, що договір поруки був укладений на виконання неіснуючого зобов’язання ТОВ «Агрікор»за неукладеним та нечинним Договором про відкриття кредитної лінії, що не відповідає приписам ст.553 ЦК України на момент укладення, і підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України. А тому позивач вважає, що оскільки договір поруки є недійсним, то є достатні підстави для визнання недійсним п.п. «й» п.2.1 Договору про відкриття кредитної лінії від 04.08.2008 року.

В заяві поданій в судовому засіданні 26.08.2011 року представник позивача збільшив підстави позовних вимог, зокрема зазначає, що у зобов’язаннях з договору про відкриття кредитної лінії боржником виступає не тільки ТОВ «Агрікор», а й ОСОБА_1, який солідарно несе відповідальність з ТОВ «Агрікор»тягар зобов’язань за кредитним договором як солідарний боржник. Отже, ОСОБА_1 виступає учасником кредитного правовідношення, є фізичною особою і не являється суб’єктом підприємницької діяльності. Таким чином на вказане кредитне правовідношення поширюється Закон України «Про захист прав споживачів». А тому представник позивача зазначає, що Договір про відкриття кредитної лінії не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», містить несправедливі та дискримінаційні умови, положення договору надають значну перевагу банку, позбавляючи натомість позивача значного обсягу прав, одночасно встановлюючи жорсткі обов’язки та відповідальність для позивача.

Зокрема, у договорі про відкриття кредитної лінії не зазначені вимоги, які повинні бути згідно з ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: позивачу не було надано інформацію про сукупну вартість кредиту, а у самому договорі про відкриття кредитної лінії або додатку до нього не зазначається перелік, розмір і база розрахунку всіх комісій і тарифів банку, що пов’язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, здійснення валютно-обмінних операцій, відсутній детальний розпис загальної вартості кредиту, а також дати і суми надання таких частин кредиту. Зокрема позивач зазначає, що несправедливою є умова, що кредит надається на підставі додаткової угоди для укладення якої необхідна згода банку. Розділ 11 Договору про відкриття кредитної лінії «Наслідки порушення позичальником зобов’язань та дострокове повернення кредиту»позивач вважає таким, що порушує вимоги ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки передбачає тільки наявність прав у банку, не встановлюючи їх для позивача і навпаки вказаним договором встановлено відповідальність за невиконання умов договору тільки для позивача, при відсутності у договорі відповідальності за порушення умов договору з боку банку.

Також є дискримінаційними та несправедливими умови п.11.6 Договору про відкриття кредитної лінії щодо дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, комісії за управління кредитом і виконання усіх інших зобов’язань за цим договором при будь-якому незначному порушенні умов кредитного договору. Отже, банком в кредитному договорі передбачено підстави для набуття права вимоги щодо повного та дострокового погашення кредиту до настання кінцевого строку його погашення в будь-який час та з будь-яких підстав, навіть якщо порушення умов кредитного договору з боку позичальника не є істотним і суттєвими та не впливають на основні права банку і не завдають йому збитків, у той час як позивачу договір такого права не надає взагалі, а отже є очевидним дисбаланс прав та обов’язків сторін договору, а самі умови договору по відношенню до позивача є дискримінаційними.

08 вересня 2011 року представник позивача подав заяву про збільшення підстав позовних вимог, зокрема зазначає, що третейська угода, зазначена в п.5.6 Договору поруки суперечить вимогам чинного законодавства, а саме: ЦК України, статтям 3, 4, 18 Закону України «Про третейські суди», не відповідає принципам цивільного права, порушує законні права та інтереси позивача, оскільки при укладенні третейської угоди відповідач ввів в оману позивача щодо порушення принципів рівності і змагальності сторін учасників третейського спору, а також щодо неупередженості, законності та незалежності Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», в якому договором поруки був передбачений розгляд спорів з цього договору.

Позивач зазначає, що Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнський фінансовий союз», як засновник третейського суду, має вплив на діяльність третейського суду, оскільки останній матеріально та організаційно залежить від громадської організації, що створила її, правління громадської організації формує склад суддів третейського суду, фінансові операції здійснюються через поточний рахунок засновника, а найголовніше –гонорари третейським суддям також сплачуються засновником. Також представник позивача зазначає, що службові особи ПАТ «Альфа-Банк»мають вплив на діяльність громадської організації та на діяльність третейського суду в зв’язку з тим, що працівники банку є одним із засновників та головою правління громадської організації, як і судді третейського суду є працівниками банку, які прямо чи опосередковано заінтересовані в результаті вирішення спору на користь останнього.

Також представник позивача зазначає, що третейську угоду з ОСОБА_1 укладено під впливом обману щодо обставин, які мають істотне значення. А саме: на момент укладення третейської угоди відповідач знав про обставини сумісництва посад його працівників і розумів, що позивач, аби володів цією інформацією не погодився на такі умови та не укладав би угоду, яка є невигідною для нього, однак свідомо замовчував такі обставини. А ОСОБА_1 не мав наміру укладати третейську угоду на розгляд спору в третейському суді, який є підконтрольним банку і даною інформацією на момент підписання договору, не володів.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити за зазначених підстав.

Представник відповідача –ПАТ «Альфа-Банк» в судовому засіданні заявлені вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що договір містить всі необхідні умови для дійсності договору, сторони погодили, що кредит може надаватись в одній з валют –гривна, долар США або євро та встановлено порядок надання кредиту (оформлення додаткових угод), визначені відсотки за користування кредитними коштами, порядок та строки повернення кредиту, передбачена відповідальність за невиконання зобов’язань позичальником. А тому у відповідності до ст.638 ЦК України визначені всі істотні (необхідні) умови для даного договору. Крім того, представник зазначає, що посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів»є безпідставним на тій підставі, що ОСОБА_1 не отримував кредит, тому він не є споживачем банківських послуг. Щодо впливу на суддів третейського суду, представник відповідача пояснив, що оскільки вони, як юридична особа не мають жодного відношення до заснування третейського суду, тому і не мають впливу на суддів.

Представник відповідача –ТОВ «Агрікор»в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити їх посилаючись на те, що на момент укладення договору поруки дійсно не було визначено суму та валюту в кредитному договорі, тому в позивача не виникло жодних зобов’язань за договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов’язок доказування покладений на сторони.

Вислухавши думку представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 04.08.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк»(далі –Банк) та ТОВ «Агрікор»(далі –Позичальник) був укладений Договір про відкриття кредитної лінії №260-МВ/08 за яким банк відкриває ТОВ «Агрікор»мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію та на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку та на умовах, визначених цим Договором. У цьому договорі терміном «не відновлювальна кредитна лінія»позначається кредитна лінія, за якої після надання позичальнику одного або декількох траншів у загальній сумі, що дорівнює ліміту Кредитної лінії, подальше надання кредиту не здійснюється, незалежно від того, чи повернений він банку (п.1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору визначено ліміт кредитної лінії (граничний розмір Кредиту), яка залежить від часу, зокрема, сума еквівалентна –11 900 000,00 грн. в період з дати набуття чинності цим Договором по 03.12.2009 року.

Пункт 1.3 Договору визначає відсотки за користування кредитом – для гривні –25%, для долара США –21%, для євро –21%.

Строк дії кредитної лінії закінчується 01.09.2015 року (п.1.4 Кредитного договору).

Крім того, в пункті 12.3 Договору зазначено, що цей Договір вважається укладеним з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов’язань позичальника за цим Договором.

Договір підписаний сторонами, що свідчить про те, що вони погодились з зазначеними умовами.

Розділ 2 Договору про відкриття кредитної лінії передбачає забезпечення виконання зобов’язань позичальника. Зокрема підпункт «й»пункту 2.1 Договору визначає, що належне виконання позичальником зобов’язань за цим договором забезпечується порукою ОСОБА_1 на повну суму зобов’язань позичальника на строк дії цього Договору.

04.08.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк»укладений договір поруки №370-П/08 за яким Поручитель (ОСОБА_1) поручається за виконання Боржником наступних обов’язків, що виникли на підставі Основного договору (Договору про відкриття кредитної лінії №260-МВ/08, укладений між Банком та Боржником 04.08.2008 року) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:

          - обов’язку повернути Заставодержателю наданий за основним договором кредит, загальна сума якого у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт Кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий такий Кредит, повинен бути повернутий у валюті, у якій його надано, у строк, визначений додатковою угодою до Основного договору, на підставі якої такий транш надано. При цьому строк користування траншем не повинен перевищувати строку дії Кредитної лінії;

          - обов’язку повернути Банку частину наданого на підставі Основного договору Кредиту таким чином, щоб кредит не перевищував, зокрема –станом на 04.12.2009 року 11 730 000,00 грн. і т.д.;

          - обов’язок сплачувати Заставодержателю проценти за користування кредитом, наданим за Кредитною лінією, у наступному розмірі: 25% річних за користування частиною Кредиту, наданою у гривнях, та 21% річних за користування частиною Кредиту, наданою у доларах США та 21% річних за користування частиною Кредиту, наданою у євро, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору у строки, визначені в Основному договорі;

          - обов’язку сплачувати Банку комісію за управління Кредитом у розмірі і строки, визначені в Основному договорі;

          - обов’язку у випадках, передбачених Основним договором або законодавством України, достроково повернути Банку кредит, сплатити проценти за користування ними і виконати інші обов’язки, що передбачені Основним Договором або випливають з нього;

          - обов’язку сплатити Банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні Банку невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов’язань за Основним договором.

Крім того, в пункті 3.1 Договору поруки зазначено, що Боржник і Поручитель відповідають перед Банком за порушення обов’язків, перелічених у статті 2 цього Договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник.

Як зазначено в п.5.4 Договору, укладанням цього Договору Поручитель надає свою згоду на будь-які майбутні зміни обсягу відповідальності Боржника за Основним Договором, в тому числі такі, внаслідок яких відбудеться збільшення обсягу відповідальності Поручителя за цим Договором, зокрема, але не виключно, будь-які зміни Основного договору, внаслідок яких збільшується ліміт Кредитної лінії, що надається Боржнику, строк користування Кредитом/частиною, та/або розмір процентів за користування Кредитом/Овердрафтом, та/або комісійних винагород, та/або неустойки (пені, штрафів), та/або будь-яких інших платежів, які Боржник згідно з Основним договором повинен сплачувати Банку та за виконання яких Поручитель поручається згідно з цим Договором, і погоджується з тим, що такі зміни не є підставою для припинення встановленої цим договором Поруки, і встановлена цим Договором порука залишається чинною протягом строку встановленого в п.5.3 цього Договору, а Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, з урахуванням будь-яких майбутніх змін обсягу відповідальності Боржника за основним договором. Дана згода поручителя є безумовною, безвідкличною і не обмежена строком дії.

Договір поруки підписаний сторонами, що свідчить про те, що вони погодились на умови, викладені в тексті договору.

07 серпня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк»та ТОВ «Агрікор»була підписана додаткова угода №1 до Договору про відкриття кредитної лінії №260-МВ/08 від 04.08.2008 року за якою банк надав позичальнику транш в розмірі 2 000 000,00 грн., було також змінено відсоткову ставку на користування коштами  гривні в розмірі 25,1% річних та змінено дату повернення траншу –01.09.2015 року.

12 серпня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк»та ТОВ «Агрікор»була підписана додаткова угода №2 до Договору про відкриття кредитної лінії №260-МВ/08 від 04.08.2008 року за якою банк надав позичальнику транш в розмірі 2 500 000,00 грн., було також змінено відсоткову ставку на користування коштами  гривні в розмірі 25,1% річних. Зазначено, що сума кредиту після надання траншу становить 4 500 000,00 грн.

Додаткові угоди підписані сторонами, що свідчить про те, що вони погодились з їх умовами.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв  ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 статті 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Частини 1 та 2 ст.180 ГК України визначає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як роз’яснено в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки) Верховного Суду України «при вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги законодавства, що стосуються їх чинності. Вони встановлені, як ЦК України (статті 1048-1052, 1054), так і Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зокрема це: досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов’язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору».

Разом з тим, сторони відповідно до ч.1 та 2 ст.212 ЦК України можуть обумовити зміну чи припинення прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Як вбачається сторони договорів –Договору про відкриття кредитної лінії та Договору поруки станом на день їх підписання –04.08.2008 року дійшли згоди з усіх істотних умов (кредитного договору та договору поруки).

Крім того, діючим законодавством не визначено чіткий перелік умов, які повинні бути передбачені кредитним договором, що у позовній заяві зазначає і сам представник позивача.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Як вбачається з матеріалів справи, кредит отримував не ОСОБА_1, а ТОВ «Агрікор», а тому суд вважає, що на правовідносини поруки між ПАТ «Альфа-Банк»та ОСОБА_1 не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки ОСОБА_1 не є безпосереднім споживачем банківських послуг.

Сторони домовились та зазначили в пункті 5.6 Договору поруки, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв’язку з цим Договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) Договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий Союз» у відповідності до його регламенту.

Закон України «Про третейські суди»регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних осіб.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди»передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про третейські суди»третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.   

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України). Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 статті 230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз’яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Представником позивача не доведено в судовому засіданні, що відповідач при укладенні договору поруки навмисно ввів позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Не встановлено таких обставин і під час судового розгляду справи.

Так само не доведеною стороною позивача в судовому засіданні, що відбувався тиск на суддів третейського суду під час вирішення спору в третейському суді.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.203, 215, 230, 526, 627, 629 ЦК України, Законом України «Про третейські суди», ст.ст.10, 11, 60, 88, 159, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор»про визнання недійсним договору поруки та визнання недійсним пункту договору про відкриття кредитної лінії –відмовити.

          На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

                    Суддя: