Справа № 2-358/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.08.2011 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:                        

Головуючої -  судді                              Альошиної Н.М.,

при секретарях                                Сахненко Н.Ю., Ніколаєнко М.В.,

представників сторін, адвокатів       ОСОБА_1, ОСОБА_2,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння та зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зобов’язання передачі автомобіля,

В С Т А Н О В И В:

               Позивач ОСОБА_3 звернувся до Миргородського міськрайонного суду із зазначеним позовом до відповідачки ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння. На обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до Рішення Миргородського міськрайонного суду від 30.09.2008року в його власності залишено автомобіль ЗАЗ DAEWOO  T 13110 сєдан, двигун № НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_7  2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 вартістю 24.000грн., автомобільний причеп ПГА 1,№ шасі НОМЕР_9державний номерний знак НОМЕР_3 2003 року випуску, вартістю 1500грн., кухонний гарнітур вартістю 1000 гривень; шкаф посудний –150 гривень; гарнітур для приймальні –500 гривень; тумбочку –100 гривень; холодильник «Атлант»- 1500 гривень; водонагрівач –1500 гривень; ларьок для торгівлі –1000 гривень; газову 4-х комфорну плиту –250 гривень; стіл розкладний –300 гривень; ванна для кормів –100 гривень; металеві сидіння 2 штуки по 50 гривень на суму 100 гривень; холодильну камеру –300 гривень; 4 віконні карнизи вартістю 206,25 гривні на суму 825 гривень; набори посуду: чайний, столовий, кофейний на загальну суму 1000 гривень; коврові доріжки довжиною 8 метрів вартістю 200 гривень; килим вартістю 500 гривень; велосипед –180 гривень; кольоровий телевізор «Самсунг»- 300 гривень; телевізор чорно-білого зображення –100 гривень; ? частину бібліотеки –500 гривень; відеомагнітофон –200 гривень; 2 електросвітильники та 2 електричні люстри на суму 500 гривень; стільці 3 штуки по 50грн. на суму 150 гривень; 2 ікони вартістю 2000 гривень, металеві ворота –100грн., спальний набір меблів –1000грн.

           Він звертався до ВДВС Миргородського МРУЮ із заявою про виконання рішення суду, але відповідно до постанови  від 17.03.2009р. йому було відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв’язку з тим, що в документі відсутні заходи примусового характеру на підставі ст.21,23,26 ЗУ «Про виконавче провадження. Рішення суду залишилось не виконаним.

          Із зустрічною позовною заявою звернулася позивачка ОСОБА_4 до відповідача ОСОБА_3, в якій просила суд зобов’язати відповідача ОСОБА_3 передати їй автомобіль OPEL OMEGA 2.01.1988року випуску державний номерний знак НОМЕР_10, кузов №  НОМЕР_5, вартістю 22.500грн. Уразі відсутності у відповідача зазначеного автомобіля в натурі стягти з відповідача на її користь 22.500грн.

          В ході слухання справи позивачка уточнила свій позов та просила суд зобов’язати відповідача ОСОБА_3 передати їй автомобіль OPEL OMEGA 2.01.1988року випуску державний номерний знак НОМЕР_10, кузов № НОМЕР_5, вартістю 22.500грн.

          На обгрунтування своїх вимог послалась на те, що тим же рішенням Миргородського міськрайонного суду від 30 вересня 2008року  визнано за нею право власності на автомобіль OPEL OMEGA 2.01.1988року випуску державний номерний знак НОМЕР_10, кузов №  НОМЕР_5, вартістю 22.500грн.На її вимогу ОСОБА_3  зазначений автомобіль не передає, згідно електронної бази даних Миргородського ВРЕР зазначений автомобіль станом на 22.03.2011р. зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3

           В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 за основним позовом позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, зустрічний позов ОСОБА_4 не визнав, просив в його задоволенні відмовити, пояснивши при цьому, що ОСОБА_4 не надала жодного доказу, що зазначений автомобіль перебуває у його володінні, не надано жодного доказу, що він вчиняє якісь перешкоди у користуванні чи розпорядженні цим майном, яке належить ОСОБА_4 на праві власності та не зареєструвала за собою право власності на автомобіль. В його володінні цей автомобіль не перебуває, а відповідно довіреності від 10.09.2004року під час сумісного проживання подружжя він був проданий, а гроші втрачені на придбання іншого автомобіля та будівництво будинку.

            Відповідачка за основним позовом ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала та пояснила, що жодного доказу про те, що у її володінні перебуває це майно позивачем не надано та не обґрунтовано вимогу чому вона повинна платити за це майно. Щодо зустрічного позову вона підтримує свої вимоги, оскільки без її відому і згоди ОСОБА_3 вивіз цей автомобіль з двору в інше місце. Коли вона звернулась до ДАІ їй було надано відповідь про те, що цей автомобіль зареєстрований за ОСОБА_3 і тому за рішенням суду від 30.09.2008р. він визнаний спільним майном, тому зареєструвати за нею право власності у МРЕВ без наявності в натурі самого автомобіля є неможливим.

              Заслухавши пояснення сторін їх представників –адвокатів, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, оглянувши матеріал архівної справи № 2-13 за 2008рік, судом встановлено, що відповідно до Рішення Миргородського міськрайонного суду від 30.09.2008року, що набрало законної сили 22.12.2008року згідно Ухвали Апеляційного суду Полтавської області позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, задоволено частково та ухвалено про залишення у власності ОСОБА_3: автомобіля ЗАЗ DAEWOO T13110 сєдан, двигун № НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_7 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 - вартістю 24000 гривень; автомобільного причепу ПГА 1, № шасі НОМЕР_8 державний номерний знак НОМЕР_3 2003 року випуску, вартістю 1500 гривень; кухонного гарнітуру вартістю 1000 гривень; шкафа посудного –150 гривень; гарнітура для приймальні –500 гривень; тумбочки –100 гривень; холодильника «Атлант»- 1500 гривень; водонагрівача –1500 гривень; ларька для торгівлі – 1000 гривень; газової 4-х комфорної плити –250 гривень; стола розкладного –300 гривень; ванни для кормів –100 гривень; металевих сидінь 2 штуки по 50 гривень на суму 100 гривень; холодильної камери –300 гривень; 4 віконні карнизи вартістю 206,25 гривні на суму 825 гривень; наборів посуду: чайного, столового, кофейного на загальну суму 1000 гривень; коврових доріжок довжиною 8 метрів вартістю 200 гривень; килима вартістю 500 гривень; велосипеда –180 гривень; кольорового телевізора «Самсунг»- 300 гривень; телевізора чорно-білого зображення –100 гривень; ? частини бібліотеки – 500 гривень; відеомагнітофона –200 гривень; 2 електросвітильників та 2 електричних люстр на суму 500 гривень; стільців 3 штук по 50грн. на суму 150 гривень; 2х ікон вартістю 2000 гривень, металевих воріт –100грн., спального набору меблів –1000грн.

             Залишено у власності ОСОБА_4: кімнатний куточок (м’які меблі) –1250 гривень; трюмо –500 гривень; тумбочка –100 гривень; карнизи 4 штуки на суму 825 гривень; набори посуду: столовий, чайний, кавовий на суму 1000 гривень; мікрохвильову піч –500 гривень; холодильник –650 гривень; коврові доріжки 8 метрів – 200 гривень; 2 килими на суму 1000 гривень; торгівельна палатка –500 гривень; велосипед –320 гривень; телевізор кольорового зображення –750 гривень; телевізор чорно-білого зображення –100 гривень; ? частину бібліотеки –500 гривень; пральна машина «Сибір»- 600 гривень; 2 електролюстри та 2 електросвітильники на суму 500 гривень; стільці 3 штуки вартістю 50 гривень на суму 150 гривень; батареї опалення 10 штук по 100 гривень на суму 1000 гривень; ящик для корму –100 гривень; теплиці –100 гривень; прилад для газового опалення (котел) –2000 гривень; ванну для миття посуду –200 гривень; 2 ікони на суму 2000 гривень; меблевий гарнітур для кімнату –2200 гривень.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль OPEL OMEGA 2,01.1988 року випуску держаний номерний знак НОМЕР_6, кузов № НОМЕР_5, вартістю 22500 гривень та передати у власність.

Всього виділено ОСОБА_3 майна на суму –39855 (тридцять дев’ять тисяч вісімсот п’ятдесят п’ять) гривень.

Всього виділено ОСОБА_4 майна на суму –40445 (сорок тисяч чотириста сорок п’ять) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 –295 (двісті дев’яносто п’ять) гривень грошової компенсації.

                        Під час розгляду спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про «визнання майна спільною сумісною власністю подружжя і його розподілу»судом був встановлений обсяг майна який був власністю подружжя, розподілено між сторонами та визнано за кожним із них право власності на це майно. Миргородським міськрайонним судом прийняте відповідне Рішення від 30.09.2008року, що набрало законної сили.

          Статтею 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили обов’язкові  для громадян і підлягають виконанню на всій території України.

          Відповідно до ст.61ч.3 ЦПК України обставини,встановлені судовим рішенням у цивільній справі,що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

         Тому посилання ОСОБА_3, ОСОБА_4  в своїх поясненнях про ненадання доказів про перебування у них цього майна, виходячи із вимог Закону та вищезгаданого Рішення суду, що набрало законної сили є безпідставні, а вимоги про витребування цього майна із чужого незаконного володіння на виконання Рішення  Миргородського міськрайонного суду  від 30 вересня 2008року як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4 є обґрунтовані, що ґрунтуються на вимогах Закону та підлягають до задоволення щодо їх зобов’язання передати це майно кожній із сторін, визначене в рішенні суду.

          Відповідно до вимог Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення в цивільній справі»в резолютивній частині рішення необхідно вказати конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права, тому суд не може зазначати в своєму рішенні альтернативні

позовні вимоги, оскільки застосування однієї вимоги про зобов’язання особи передати майно, виключає застосування судом іншої вимоги про стягнення його вартості і виходячи з цього вимога ОСОБА_3 в частині стягнення вартості вказаного майна з ОСОБА_4 в разі його відсутності не підлягає задоволенню за її недоведеністю.

           ОСОБА_4 надано квитанцію (а.с. 22) про відшкодування витрат на юридичну допомогу адвоката в сумі 2000грн., яка підлягає частковому задоволенню –1728грн.виходячи з наступного:

          Статтею 84 ч.3 ЦПК України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно постанови КМУ № 590 від 27.04.2006року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави»граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом встановлені у сумі, що не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної з/п за годину її роботи. В справі відсутні докази що б підтверджували  розрахунок  виконаних робіт адвокатом у зв’язку з наданням правової допомоги позивачці, в зв’язку з чим суд виходить з обсягу робіт, тобто часу безпосередньої участі в судовому засіданні (4год.50хв.), (960грн. мінімальна з/п. х 40% х 4год.50хв.) = 1728грн.

             В решті задоволення вимог про стягнення коштів на надання юридичної допомоги необхідно відмовити.

             Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню стороні на користь якої ухвалено рішення з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати, а саме; ОСОБА_3 при зверненні до суду сплачено 140грн. судового збору та 120грн. витрат ІТЗ з розгляду справи судом,(а.с.1,2) які підлягають стягненню з ОСОБА_4

             За зустрічним позовом ОСОБА_4 сплачено 225грн.судового збору та 120грн. витрат ІТЗ з розгляду справи судом(а.с.16,17) які підлягають стягненню з ОСОБА_3

                   Керуючись ст. 10,11,60, 61, 84, 88,209,212 –215,218, 294 ЦПК України, ст. 387 ЦК України, суд

                                                                   Вирішив:

                 Зобов’язати ОСОБА_4 передати ОСОБА_3 майно, що залишене у його власності відповідно до Рішення  Миргородського міськрайонного суду  від 30 вересня 2008року; кухонний гарнітур вартістю 1000 гривень; шкаф посудний –150 гривень; гарнітур для приймальні –500 гривень; тумбочку –100 гривень; холодильник «Атлант»- 1500 гривень; водонагрівач –1500 гривень; ларьок для торгівлі –1000 гривень; газову 4-х комфорну плиту –250 гривень; стіл розкладний –300 гривень; ванна для кормів –100 гривень; металеві сидіння 2 штуки по 50 гривень на суму 100 гривень; холодильну камеру –300 гривень; 4 віконні карнизи вартістю 206,25 гривні на суму 825 гривень; набори посуду: чайний, столовий, кофейний на загальну суму 1000 гривень; коврові доріжки довжиною 8 метрів вартістю 200 гривень; килим вартістю 500 гривень; велосипед –180 гривень; кольоровий телевізор «Самсунг»- 300 гривень; телевізор чорно-білого зображення –100 гривень; ? частину бібліотеки –500 гривень; відеомагнітофон –200 гривень; 2 електросвітильники та 2 електричні люстри на суму 500 гривень; стільці 3 штуки по 50грн. на суму 150 гривень; 2 ікони вартістю 2000 гривень, металеві ворота –100грн., спальний набір меблів –1000грн., всього на суму 14.325грн.

                 В частині стягнення вартості вказаного майна з ОСОБА_4 в разі його відсутності –відмовити за недоведеністю цієї вимоги.

                 Зобов’язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_4 автомобіль OPEL OMEGA 2.01.1988року випуску державний номерний знак НОМЕР_10, кузов №  НОМЕР_5, вартістю 22.500грн. відповідно до Рішення  Миргородського міськрайонного суду від 30 вересня 2008року.

                 Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати в сумі 260грн.

                 Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені нею судові витрати 345грн. та 1728грн.витрат на юридичну допомогу адвоката.

                  В решті стягнення витрат на юридичну допомогу –відмовити.

     Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд протягом 10 днів з моменту проголошення.

Суддя:Н. М. Альошина