Справа № 11-396, 2007 року                                              Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст. 94 КК України.                                                         Бурлака В.І.

Доповідач в апеляції Демиденко А.І.

           УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

15 травня 2007 року                    Колегія   суддів   судової  палати  у  кримінальних

справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                                    Демиденка А.І.

суддів                          Тапала Г.К., Неділька М.І.

прокурора                                  Гришанової Н.Д.

адвоката                                       ОСОБА_3.

представника                                        ОСОБА_4

представників потерпілих                 ОСОБА_5 та ОСОБА_6

неосудного                                        ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 з доповненнями адвоката ОСОБА_3 на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 березня 2007 року, якою до

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, українця, гр. України, раніше не судимого, -

за вчинення суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч.2ст. 146; ч. 1ст. 122 КК України, застосовані примусові заходи медичного характеру з направленням на примусове лікування до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Вивчивши матеріали справи, -

встановила:

29 серпня 2006 року близько 21 години в будинок, розташований по АДРЕСА_1, де мешкає ОСОБА_1, прийшли його онуки, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, після чого він зачинив їх в цьому будинку, навмисно наніс кілька ударів рукою в область голови ОСОБА_8, заподіявши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров'я. Незаконне позбавлення волі цих потерпілих продовжувалось до 24 години, коли на місце пригоди прибули працівники міліції.

Дійшовши до висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив суспільно-небезпечні діяння, передбачені ч.2ст.146; ч.1ст.122 КК України, у стані неосудності, суд застосував до нього примусові заходи медичного характеру з направленням на примусове лікування у психіатричний заклад із звичайним наглядом.

В апеляції адвоката ОСОБА_2, доповненої адвокатом ОСОБА_3., порушується питання про скасування зазначеної постанови з наступним закриттям провадження у справі. На думку апелянтів судом недоведена участь ОСОБА_1 у скоєнні цих суспільно-небезпечних діянь, оскільки між його діями та наслідками у вигляді середньої тяжкості тілесних ушкоджень у малолітнього ОСОБА_8 відсутній причинний зв'язок. Окрім того, вони вважають, що висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи про неосудність містить у собі суттєві сумніви щодо його об'єктивності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, представників потерпілого ОСОБА_5 і ОСОБА_6, думку прокурора, вивчивши матеріали справи та обміркувавши над доводами апеляції з доповненнями, колегія суддів судової палати вважає, що вона підлягає до часткового задоволення.

Порядок провадження досудового слідства в справах про діяння неосудних передбачений ст. 417 КПК України.

Статтею 419 цього ж Кодексу передбачений порядок судового розгляду справ про застосування примусових заходів медичного характеру.

Колегія суддів судової палати вважає, що ні органи досудового слідства, ні суд не впоралися з вимогами цих процесуальних законів, що призвело до ухвалення незаконної та необгрунтованої постанови про застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру.

Органи досудового слідства не прийняли мір до всебічного та повного з'ясування обставин вчинення суспільно-небезпечних діянь і особи того, хто їх вчинив, а також обставин, які характеризують цю особу та її психічне захворювання.

Це стосується поверхового дослідження об'єктивної сторони суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч.2ст.146, ч. 1ст. 122 КК України. Зокрема, причинного зв'язку між діями ОСОБА_1 і тілесними ушкодженнями, що були виявлені у потерпілого ОСОБА_8 Даних рапорту працівника міліції ОСОБА_9від ЗО серпня 2006 року, згідно з яким 29 серпня 2006 року близько 21 години 30 хвилин по телефону «02» від ОСОБА_10 надійшло повідомлення про прибуття до нього онуків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які відмовляються вийти з його будинку.

а.с. 6,61,17.

Окрім того, органи досудового слідства, залишивши поза увагою той факт, що у цивільній справі про визнання ОСОБА_1 недієздатним Черкаською ОПЛ № 1 напередодні проводилась відповідна психіатрична експертиза, висновки якої були спростовані рішенням апеляційного суду Черкаської області від 31 серпня 2006 року, призначили та провели у цьому ж психіатричному закладі амбулаторну психіатричну експертизу. Доводи апелянтів про сумнівність її висновків щодо неосудності ОСОБА_1 заслуговують на увагу і повинні бути перевірені у разі відповідних процесуальних підстав в результаті проведення повторної амбулаторної чи стаціонарної психіатричної експертизи в іншій експертній установі.

а.с. 55-56, 70-83

Суд цим недолікам досудового слідства належної уваги не надав, що і призвело до передчасного ухвалення зазначеної постанови. їх усунення можливе тільки на додатковому досудовому слідстві.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 362, 366, 382 КПК України, колегія суддів судової палати, -

ухвалила:

Апеляцію адвоката ОСОБА_2, доповнену адвокатом ОСОБА_3., задовільнити частково.

Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 березня 2007 року про застосування щодо ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру шляхом направлення на примусове лікування до психіатричного закладу із звичайним наглядом скасувати, а справу скерувати прокурору м. Умані для організації додаткового розслідування.