Справа № 22ц-954 2007 р. Головуючий по 1 інстанції
Спори, що виникають із Стародуба О.В.
житлових правовідносин
Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2007 р колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Храпка В.Д.
суддів Василенко Л.І. Бабенка В.М.
при секретарі Наконечній М.М.
з участю прокурора
адвокатів ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2007 р.-по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та стягнення моральної шкоди,
встановила:
07.02.2006 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог вказали, що на підставі договору дарування від 16.09.1968 p., посвідченого нотаріально ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1.
ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_2 р. перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем та поселилась в даному будинку. їхня дочка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 p. народження, з народження проживає в зазначеному будинку. Позивачі зареєстровані за вказаною адресою.
За час проживання в спірному будинку з участю позивачів в будинку було виконані наступні будівельні роботи: зроблено підлогу, проведено водяне опалення, добудовано кухню та веранду, проведено заміну дверних та віконних блоків, покрівлі, обкладено будинок цеглою, збудовано літню кухню, підвал, гараж.
У листопаді 2004 р. відповідач висунув вимогу про їхнє виселення з належного йому будинку, став створювати перешкоди в користуванні житлом, а саме в холодну пору року не дав можливості використовувати дрова та вугілля, зачинив погріб, перекрив водопостачання, каналізацію. В жовтні 2005 р. вивіз з будинку майно спільного користування. Змінив замки та в дворі утримує двох собак, які не допускають їх у двір.
Крім того, відповідач примусово позбавивши їх житла звернувся в суд з позовом про втрату їх права на житло.
Вважають, що наведеними діями відповідач спричинив їм моральну шкоду,яку вони оцінили в 1700 гри. кожна.
Просила суд вселити їх в будинок АДРЕСА_1, який належить позивачу, зобов'язавши його не чинити їм перешкоди в користуванні вказаним житловим будинком та господарськими спорудами. Стягнути з відповідача на їхню користь у відшкодування моральної шкоди по 1700 грн. на користь кожної. Стягнути з відповідача на їхню користь понесені судові витрати в сумі 201 грн.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2007 р. позовні вимоги позивачів задоволені частково. Вселено позивачів в будинок АДРЕСА_1, Черкаської області, який належить ОСОБА_3 та зобов'язано його не чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказаним житловим будинком та господарськими спорудами. Стягнуто з відповідача на користь позивачів по 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з підстав, що висновки суду не відповідають обставинам справи скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
При цьому вказується, що він на підставі право установчих документів, а саме договору дарування і свідоцтва про право на спадщину, є власником спірного домоволодіння. Ще в 1968 р. до вступу в шлюб виконав усі роботи по облаштуванню домоволодіння, які вказали позивачі в своєму позові, що стверджується рішенням суду від 22.11.2006 p., яким ОСОБА_1 відмовлено у визнанні права власності на частину спірного домоволодіння і його реальний розподіл.
Шлюб між ним та ОСОБА_1 був розірваний ще в 1975 р. і вона перейшла проживати в інше місце, проте згодом у зв'язку з матеріальними труднощами попросилась проживати та проживала в будинку, як стороння особа. Так як будинок знаходився в аварійному стані позивачі в 2004 р. його залишили. Суд вселивши в будинок ОСОБА_2 не врахував, що вона на даний час перебуває за межами України, так як виїхала на постійне місце проживання до Чехії. Суд не навів доказів того, що він перешкоджав позивачам користуватись будинком.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити, а рішення змінити з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 та відповідач перебували в шлюбі, позивачі дійсно прописані в спірному будинку, рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.03.2006 p., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 26.05.2006 р. ОСОБА_3 в задоволенні позову про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратившими право на житло в будинку АДРЕСА_1 відмовлено, зазначеними рішеннями встановлено факт перешкоджання відповідачем в користуванні позивачами житловим приміщенням. З огляду на це суд прийшов до висновку, що позивачі підлягають вселенню в спірний будинок, у зв'язку з чим відповідач повинен бути зобов'язаний не чинити їм перешкоди в користуванні домоволодінням. Крім того суд дійшов висновку, що позивачам діями відповідача було завдано моральної шкоди, яку суд оцінив у 500 грн.
Проте повністю з таким висновком погодитись не можна, так як вони не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права. У зв'язку з цим рішення суду підлягає зміні з ухваленням нового рішення.
Судом об'єктивно встановлено, підтверджено матеріалами справи, що дійсно будинок АДРЕСА_1, Черкаської області, належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з ІНФОРМАЦІЯ_2 р. по 1975 р. перебували в шлюбі, від спільного проживання мають дочку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження.
Згідно до ксерокопій паспортів позивачів вони зареєстровані в спірному домоволодінні, ОСОБА_1 з 15.05. 1973 р., ОСОБА_2з 26.06.2001 р. Іншого житла позивачі не мають. Іншого житла позивачі не мають.
Відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.03.2006 p., залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 26.05.2006 р. ОСОБА_3 в задоволенні позову про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратившими право на житло в будинку АДРЕСА_1 відмовлено. При цьому зазначеними рішеннями встановлено факт перешкоджання відповідачем в користуванні позивачами житловим приміщенням вказаного будинку.
При таких обставинах судова колегія вважає, що суд правомірно встановив факт перешкоджання відповідачем у користуванні ОСОБА_1 спірним житловим приміщенням.
На підставі наведеного судова колегія погоджується з висновком в частині задоволення позовних вимог про вселення ОСОБА_1 в будинок АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача не чинити їй перешкоди в користуванні вказаним житловим будинком та господарськими спорудами.
Разом з тим, посилання ОСОБА_2 про перешкоджання їй відповідачем у користуванні житловим приміщенням та вимога про вселення і усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням безпідставні, так як у відповідності до ст. 10 ЦПК України позивач повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57 - 59 цього Кодексу, зазначені нею обставини. Таких доказів вона не надала. Крім того, її вимоги спростовуються іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Так доводи ОСОБА_2 про те, що відповідач чинить перешкоди в користуванні не допускаючи її в будинок спростовуються довідкою Державної прикордонної служби України за № 2887 від 05.02.2007 p., згідно до якої ОСОБА_2виїжджала за межі України 25.02.2006 p., в'їхала на територію України 06.01.2007 p., 13.01.2007 p. знову виїхала за межі України а. с. 136. Таким чином за вказаний період на території України перебувала всього 7 днів.
Судова колегія вважає, що ОСОБА_2, чиї інтереси в суді представляла ОСОБА_1, на порушення її обов'язку, передбаченого ст. 10 ЦПК України, щодо доведення підстави свого позову, не довела тих обставин, що відповідач перешкоджає їй користуватись спірним житлом, потребу в даному житлі та наявність підстав для вселення.
З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що позов ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.
Крім того, судова колегія вважає, що підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходить при цьому.
Позивачі не довели свого позову в частині стягнення моральної шкоди, що є їхнім обов'язком.
Судова колегія вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. ст. 64, 150,156 ЖК України, ст. ст. 23,1167 ЦК України, колегія суддів,
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2007 р. змінити.
В задоволенні позовних вимог Ликовій Інні Василівні про вселення, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та стягненні моральної шкоди відмовити.
ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному попіядку протягом двох місяців.