Справа № 2-512/11

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

 30.11.2011  Ленінський районний суд міста Донецька в складі:

головуючого судді:  Принцевської Н.М.,

при секретарі:   Міготіній К.С.

       за участю позивача:  ОСОБА_1

       відповідачки: ОСОБА_2

       представника відповідачки:  ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про  визнання права користування квартирою, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації,-

В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернувся  до суду з позовом, в якому зазначив, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6. Шлюб зареєстровано у  Ленінському відділі РАЦС  з 26.02.2000року, актовий запис №55. Вказаний шлюб було  розірвано 04.03.2010р. З 18.05.2001р. він зареєстрований у квартирі за адресою: м.Донецьк, пр.Ленінський, 17/62. Відповідачі перешкоджають йому в користуванні жилим приміщенням. ОСОБА_4О, та її донька ОСОБА_5 змінили замки на вхідні двері, не попередивши його та не надавши дублікат ключів. В цій квартирі знаходяться його власні речі, якими він фактично не може користуватися та розпоряджатися через неправомірне перешкоджання з боку відповідачів. Враховуючи те, що за час спільного проживання  вони вели спільний бюджет, та по теперішній час комунальні послуги сплачуються своєчасно, вважає, що він набув  права користування даною квартирою. Просив визнати його повноправним користувачем жилого приміщення за адресою: м.Донецьк, пр. Ленінський, 17/62, заборонити відповідачам  перешкоджати  в користуванні вказаними приміщенням та його власними речами, зобов’язати відповідачів надати дублікат ключів від вхідних дверей та в подальшому попереджати про внесення змін  у цій квартирі, які можуть призвести до порушення  його права користування вказаним приміщенням.

         Відповідачі  позовні вимоги не визнали та надали до суду зустрічну позовну заяву, в якій вказали, що  18 травня 2001року зі згоди  ОСОБА_4О, ОСОБА_1 був зареєстрований у  ІНФОРМАЦІЯ_1. рішенням Ленінського районного суду м.Донецька  від 10.02.2010 року шлюб між  ними було розірвано.  Після розірвання шлюбу,  вони ніяких відносин з ОСОБА_1 не підтримують, останній виїхав з квартири, мешкає в іншому місці, але  не дивлячись  на це декілька разів приходив до квартири. Здійснювалось це як правило у відсутність ОСОБА_4, коли дома знаходилась тільки її донька. При цьому кожні його поява супроводжувалася сварками, погрозами фізичної розправи, при цьому ніяких претензій, що йому ніде жити, чи про необхідність забрати свої речі, мова не йшла. Крім того, ОСОБА_1 зловживає  спиртними напоями, що власне, і стало однією з підстав для розірвання шлюбу з ним. Перебування ОСОБА_5 в одній квартирі з ОСОБА_1, який знаходиться в стані алкогольного сп’яніння і веде себе неадекватно є небезпечним і не може не викликати занепокоєння  ОСОБА_4 Все зазначене робить неможливим проживання з ним в однієї квартирі, що дає підстави для виселення його без надання іншого жилого приміщення. Крім того, відповідач тривалий час не проживає в квартирі, про що свідчить акт, складений КП «Керуюча компанія Ленінського району м.Донецька»від 12.10.2010року. та не сплачує витрат на утримання квартири. Зазначені витрати несуть вони, ОСОБА_5 та її донька. На їх думку це дає змогу вважати ОСОБА_1 таким, що втратив право  користування жилим приміщенням на підставі ст.. 72 ЖК УРСР, яка передбачає визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки. Крім того, ОСОБА_1 ніколи не був членом сім’ї її доньки, тому що він не є її чоловіком, дитиною або батьком. Те, що він певний час був чоловіком її матері суті не міняє. Спірна квартира має двох власників (спільна часткова власність). На час вселення ОСОБА_1 до квартири ОСОБА_5 була малолітньою і її згоди на це ніхто не питав. Вважалося, що ОСОБА_4, як її законний представник, діяла в цьому питанні від її імені.       Вважає, що ОСОБА_1 вправі користуватись лише тією часткою, яка належить ОСОБА_4 Враховуючи, що частки в натурі не виділені, позивач в таких умовах не має права користуватися квартирою.  Вважають, що зазначене дає право визнати вселення позивача незаконним, оскільки відбулося без згоди ОСОБА_5, як співвласника жилого приміщення. Поведінка позивача порушує їх права та законні інтереси, він постійно втручається в їх особисте життя, у своїй власній квартирі вони не почувають себе в безпеці.  Проживання в одному житловому приміщенні з ОСОБА_1  є для них неможливим. Крім того, реєстрація позивача в квартирі збільшує витрати на її утримання. Просили визнати правочин щодо вселення ОСОБА_1 до житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр. Ленінський, 17/62 незаконним, як вчинений без згоди ОСОБА_5 та не підтвердивши свою згоду після досягнення повноліття; визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням за адресою: м. Донецьк, пр. Ленінський, 17/62, зняти ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування в повному обсязі, просив їх задовольнити, надавши пояснення аналогічні обставинам, викладеним у позові. Зустрічний позов не визнав у повному обсязі, пояснивши, що він не має іншого житла, відповідачі чинять йому перешкоди у користуванні жилим приміщенням, не надають ключі від вхідних дверей квартири, змінили замки. У спірній квартирі він не мешкає, оскільки відповідачі туди його не пускають.

Відповідачка ОСОБА_4 первісний позов не визнала у повному обсязі.  Зустрічний позов підтримала, уточнивши позовні вимоги наступним чином: просила  визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 внаслідок його відсутності понад встановлені строки та зняти відповідача з реєстрації місця проживання за вказаною адресою. Пояснила, що дійсно змінила замок у квартирі, оскільки ОСОБА_1 зламав його, ключі від нового замка вона йому не надала, оскільки проживати з ним спільно неможливо через його постійні сварки, пияцтво та неналежну поведінку. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що позивач тривалий час не проживає в квартирі та не сплачує витрати на утримання квартири. Крім того, сплата комунальних платежів за відсутнього позивача  порушує її права та законні інтереси. З ОСОБА_1 у неї склалися неприязні стосунки  і його присутність у квартирі  є також порушенням її прав. На теперішній час вона уклала шлюб з іншим чоловіком і це унеможливлює проживання її з чоловіком  разом з позивачем. Вважає, що всі ці обставини дають їй право  вимагати усунення перешкод у здійсненні нею  права користування та розпорядження належною їй квартирою. Просила в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, про дату, час, місце судового засідання повідомлена належним чином, надала до суду заяву з проханням слухати справу у її відсутність, за участю представника ОСОБА_3 Також надала суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила усунути перешкоди у здійсненні права власності на квартиру №62 у будинку№17 по пр.Ленінському м.Донецька, визнавши ОСОБА_1 таким, що втратив право користування  жилим приміщенням у вказаній квартирі та зняти його з реєстрації за вищезазначеною адресою. В заяві про уточнення позовних вимог вказала, що  позивач ніколи не був членом її сім*ї, спірна квартира має двох власників. На час вселення позивача у квартиру вона була малолітньою і її згоди на його вселення ніхто не питав. Правочин, що вчинюється батьками відповідно до вимог діючого законодавства не може  суперечити правам та інтересам  їхніх  малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних  дітей. Вважає, що надання її матір’ю згоди на вселення ОСОБА_1 в належну їй квартиру без вислуховування  її (ОСОБА_7Н.) думки суперечить її інтересам і є недійсним правочином. Оскільки  частки у квартирі не виділені, ОСОБА_1 не має права користуватися квартирою, оскільки це буде перешкоджати  їй в здійсненні права користування та розпорядження  майном і порушуватиме її права як власника.  

Представник відповідачів –ОСОБА_3 первісний позов не визнав у повному обсязі, уточнені зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в заявах про уточнення позовних вимог.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши матеріали справи, надані докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що квартира АДРЕСА_1 належить відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності по ? частині кожній, що підтверджується свідоцтвом про право  власності на квартиру №6681 від 21.10.2002 року(а.с.10). Позивач ОСОБА_1 з 18.05.2001р. зареєстрований  у ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб було розірвано 04.03.2010р. (а.с. 9).

Відповідачка ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечувала, що позивач у квартиру був вселений та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 з її згоди, як член сім’ї.

Ч.1 ст.156 ЖК України передбачає, що члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), що проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ч.2 ст.64 ЖК України до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Частиною 4 ст. 156 ЖК України передбачено, що до членів сім’ї власника  будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Оскільки позивач ОСОБА_1 був вселений та зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2 на законних підставах- як член сім*ї власника квартири, з її згоди, то набув права користування вказаним жилим приміщенням і на теперішній час після припинення сімейних відносин має право користування спірним жилим приміщенням.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі перешкоджали позивачеві у користуванні жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2. Так, відповідачка не заперечувала, що змінила замки на вхідних дверях квартири та не надала ОСОБА_1  ключі від квартири. Згідно наявної в матеріалах справи постанови ДІМ Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області  про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.09.2010 р. ОСОБА_9 11.09.2010р. прийшов до квартири відповідачів, просив відчинити двері, але ОСОБА_5 не відчинила, бо їй це робити заборонила мати –ОСОБА_4

Таким чином позивачеві відповідачами створюються перешкоди у користуванні жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2, у зв’язку з чим його позовні вимоги в частині визнання таким, що має право користування жилим приміщенням та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, зобов’язання відповідачів надати ключі від вхідних дверей квартири підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання відповідачів попереджати його про внесення змін у квартирі, які можуть призвести  до порушення права користування квартирою задоволенню не підлягають, оскільки заявлені передчасно і на майбутнє.

Зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2 та зняття з реєстрації за вказаною адресою задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Суд не приймає до уваги доводи відповідачки ОСОБА_4 стосовно того, що позивач втратив право користування жилим приміщенням у спірній квартирі, оскільки не мешкав у ній понад 6 місяців. Судом встановлено, що позивачеві чинилися перешкоди у користуванні жилим приміщенням, він не мав ключів від вхідних дверей квартири і не мав змоги мешкати у спірному житлі і як наслідок звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням.

Також суд вважає, що доводи відповідачів щодо порушення позивачем їхніх прав, як власників квартири не заслуговують на увагу, оскільки нічим об’єктивно не підтверджуються, його проживання у квартирі не позбавляє і не впливає на обсяг їхніх прав як власників житла.

Доводи  відповідачки ОСОБА_5 стосовно неотримання її згоди як співвласника на вселення позивача у квартиру АДРЕСА_2 є необґрунтованими, оскільки на час вселення ОСОБА_1 вона була неповнолітньою, а її мати, як законний представник, надала згоду на вселення та реєстрацію позивача у вказаній квартирі.  

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд на підставі ст.ст.82, 88 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача сплачені ним при зверненні до суду державне мито у сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн., а всього 45 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 216, 218 ЦПК України, ст.ст. 64, 156 ЖК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 таким, що має право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2, зобов’язавши ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надати ключі від вхідних дверей вказаної квартири.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов’язання попереджати про внесення змін у квартирі, які можуть призвести до порушення права користування квартирою –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 45,50 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2 та зняття з реєстрації за вказаною адресою –відмовити.

       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:                                                                      Н. М. Принцевська