Справа № 2-а-3597/11

У Х В А Л А

Іменем України

 29.07.2011  суддя Ленінського районного суду м. Донецька Стародубцев О.К., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання протиправною  бездіяльності  Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька, щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року та у майбутньому, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька здійснити йому нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни» за період  з 09.07.2007 року та у майбутньому відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за рахунок коштів Державного бюджету України, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання здійснити певні дії.

Позовна заява позивача  підлягає залишенню без розгляду в частині визнання протиправною  бездіяльності  Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька, щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 27.01.2011 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька здійснити йому нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни» за період  з 09.07.2007 року по 27.01.2011 року відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за рахунок коштів Державного бюджету України, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення, оскільки подана з порушенням строків передбачених ст. 99 КАС України.   

Так, Вищий Адміністративний Суд України інформаційним листом від 13.10.2010 року № 1425/11/13-10 зазначив, «у зв’язку з внесенням Законом України «Про судоустрій і статус суддів»змін до КАС адміністративним судам під час розгляду справ, пов’язаних із соціальними виплатами, необхідно враховувати таке.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі місцевим адміністративним судам необхідно перевіряти додержання строку звернення до суду. У разі пропуску такого строку та визнання вказаних особою причин пропуску строку неповажними місцевий адміністративний суд повинен залишити адміністративний позов без розгляду.

При цьому судам необхідно враховувати, що предметом позову в цій категорії справ є дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, пов’язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, тому судам необхідно перевіряти строк звернення до суду залежно від виду платежу та тривалості періоду, за який виник спір. Тобто можливі випадки, коли в частині вимог позовну заяву слід залишати без розгляду, а в іншій частині –відкривати провадження у справі.»

Так, ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  шестимісячний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

                 Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.2011 року позивач звернувся до суду про захист, на його думку, порушених прав з 09.07.2007 року.

              Позивач звернувся до суду під час дії нових вимог законодавства, які стосуються строку звернення до суду та наслідків такого пропуску.

          Про порушене право, позивач повинен був дізнатися у липні 2007 року, та з цієї дати має рахуватися строк звернення за захистом порушеного права. Підстав для поновлення вказаного строку немає.

Причини, на які позивач посилався в обґрунтування пропуску строку звернення до суду, судом не можуть бути визнані поважними.

Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи,  яка його подала,  не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Керуючись ст. ст.  99, 100  КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька про визнання протиправною  бездіяльності  Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька, щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 27.01.2011 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька здійснити йому нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни» за період  з 09.07.2007 року по 27.01.2011 року відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за рахунок коштів Державного бюджету України, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги  в 5-денний строк з дня її проголошення.

Суддя:                                                                                О. К. Стародубцев