2-а-3249/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.10.2011 Суддя Ленінського районного суду м.Донецька Стародубцев О.К., розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною  бездіяльності  Головного Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком за період з 06.01.2011 року та у майбутньому, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також зобов’язання Головного  Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити йому нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни» за період  з 06.01.2011 року та у майбутньому відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за рахунок коштів Державного бюджету України, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області  про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання здійснити певні дії.  В обґрунтування позову зазначив, що віднесений до категорії дітей війни.  Ніяких доплат до пенсії, які передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач не нараховував і не сплачував, у зв’язку з чим просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав та визнати протиправною  бездіяльність  Головного Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, щодо ненарахування йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року та у майбутньому, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити йому нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни» за період   з 22.05.2008 року та у майбутньому відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за рахунок коштів Державного бюджету України, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.

Ухвалою суду від 07 липня 2011 року зазначений адміністративний позов  ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною  бездіяльності  Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Донецька, щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 05.01.2011 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також зобов’язання Головного Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити йому нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни» за період  з 22.05.2008 року по 05.01.2011  року відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за рахунок коштів Державного бюджету України, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення було залишено без розгляду  у зв’язку з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України.

У судове засідання позивач не з’явився, до початку судового засідання  надав заяву про розгляд справи у його відсутність, а також підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явилася, надала заяву про слухання справи у її відсутність. З наданих до суду заперечень вбачається, що позовні вимоги  відповідач не визнає та зазначає, що 28.05.2008 Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня 2008 року  –48,10 грн., з 1 липня 2008 року –48,20 грн. та з 1 жовтня 2008 року –49,80 грн. Тому просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Суд, враховуючи те, що клопотання про розгляд справи за їх відсутністю заявили всі особи, які беруть участь у справі, вважає можливим, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України здійснити судовий розгляд і вирішення справи в порядку письмового провадження, та перевіривши матеріали справи, встановила наступне.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Так, позивач 25.06.1944р.н. віднесений до категорії  дітей  війни, знаходиться на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України у Донецькій області.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року та на час виникнення спірних правовідносин є чинним, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас, ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії, або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»такого висновку  дійшов і Вищий Адміністративний Суд України у  своєму листі - роз’яснені від 01.12.2009 р. до голів апеляційних судів.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Відповідач у запереченнях посилається на положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Це посилання є хибним, оскільки ст.5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Окрім цього, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2009 року п. п. 8 та 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»на яку посилається відповідач визнано неконституційними.

Вимога позивача у частині зобов’язання відповідача на майбутнє виплачувати йому пенсії з доплатою 30% від мінімальної пенсії за віком, не відповідає змісту законодавства, оскільки суд не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. В межах норм КАС України захисту підлягає порушене право позивача, тому вказана вимога є безпідставною, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені або змінені в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону, у зв’язку з чим, в цій частині позову слід відмовити.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів, тобто за період з 06.01.2011 року.

При цьому, позовні вимоги підлягають задоволенню з 06.07.2011 року по 22 липня 2011 року (включно), оскільки пунктом 7 Закону України вiд 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пункт 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», наступного змісту: "4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону  України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р.,  № 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»(яка набрала законної сили 22 липня 2011 року) відповідно до п. 6 якої, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49 грн. 80 коп.

З огляду на наведені вимоги закону, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність  відповідача, щодо ненарахування позивачу щомісячної доплати до пенсії з 06.01.2011 року по 22 липня 2011 року (включно), виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та зобов’язати відповідача здійснити позивачу  нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни»,  починаючи з 06.01.2011 року по 22 липня 2011 року (включно) відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за рахунок коштів Державного бюджету України, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.

На підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни, керуючись ст. ст. 122 ч. 4, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  -

П О С Т А Н О В И В :

Позов  ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною  бездіяльності  Головного Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком за період з 06.01.2011 року та у майбутньому, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також зобов’язання Головного  Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити йому нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни» за період  з 06.01.2011 року та у майбутньому відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за рахунок коштів Державного бюджету України, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення-  задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність  Головного Управління Пенсійного фонду України у  Донецькій області, щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком з 06.01.2011 року по 22 липня 2011 року (включно), виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Донецькій області  здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни»,  починаючи з 06.01.2011 року по 22 липня 2011 року (включно) відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.

В іншій частині позову ОСОБА_1 –відмовити.

Постанова або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом,  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції подається протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови.

Суддя:                                                                                О. К. Стародубцев