Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-1022/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевцова Н.В.
Категорія -ч.2 ст.186 КК України Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Борщ В. С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2011 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого: Осетрова В.І.
Суддів: Бабича О.П., Борща В.С.
З участю прокурора: Фомічової О.І.
Засуджених: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Захисників: адвоката ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_7, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Знам»янського міськрайонного суду від 17 серпня 2011 року, яким ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Знам’янка, Кіровоградської області, українця, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_3, освіта середня-спеціальна, не працюючого, не одруженого, не маючого судимості, засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Цибулеве, Знам’янського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_4, освіта середня базова, не працюючого, не одруженого раніше судимого 04.06.2010 року Знам’янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки, засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі. Згідно ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. Згідно ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Знам’янського міськрайонного суду від 04.06.2010 року та остаточно призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 місяців позбавлення волі. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Знам’янка, Кіровоградської області, українця, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_2, освіта середня-базова, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:28.05.2010 року Знам’янським міськрайонним судом за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України –у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі,за ч. 2 ст. 186 КК України - у виді 4 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України виправдано. Згідно ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. Згідно ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Знам’янського міськрайонного суду від 28.05.2010 року та остаточно призначено покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі. Суд визнав винними : ОСОБА_9 в тім, що він, скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб; ОСОБА_5 в тім, що він скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно; таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, та поєднана з проникненням у житло; ОСОБА_4 в тім, що він скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно; таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно. Злочини скоєні за наступних обставин. ОСОБА_5 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинена повторно та поєднана з проникненням у житло, і реалізовуючи свій злочинний умисел 06.07.2010 року в денний час доби, шляхом відчинення дверей ключами які раніше він викрав у ОСОБА_10 проник до домоволодіння потерпілого яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 де, скориставшись тим що його злочинні дії непомічені сторонніми особами, таємно викрав майно а саме ДВД програвач «Самсунг»вартістю 260 грн. Після чого ОСОБА_5 з місця скоєння злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму. В подальшому, ОСОБА_5 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинена повторно та поєднана з проникненням у житло, і реалізовуючи свій злочинний умисел 07.07.2010 року в денний час доби шляхом відчинення дверей ключами які раніше він викрав у ОСОБА_10, проник до домоволодіння потерпілого, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 де, скориставшись тим що його злочинні дії непомічені сторонніми особами, повторно таємно викрав майно а саме телевізор «Самсунг»вартістю 468 грн. Після чого ОСОБА_5 з місця скоєння злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму. ОСОБА_4 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, і реалізовуючи свій злочинний умисел 7.07.2010 року в денний час доби, прийшов до домоволодіння гр. ОСОБА_11 яке розташоване за адресою АДРЕСА_5 та перебуваючи безпосередньо в будинку та скориставшись тим що його злочинні дії непомічені сторонніми особами, таємно викрав його майно, а саме ДВД програвач «Люксіон520 вартістю 395.51 грн.Після чого ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму. Крім того, підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_9 09.07. 2010 року, близько 3.00 години, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння і вступивши в злочинний зговір між собою, приїхали на невстановленому автомобілі до домоволодіння ОСОБА_11, розташованого по АДРЕСА_5, де маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильництвом, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_5, ОСОБА_4 - повторно, та реалізуючи свій злочинний умисел, спільно зайшли на територію домоволодіння ОСОБА_11, де ОСОБА_5, будучи раніше знайомим з ОСОБА_11, вмовив його відчинити двері, унаслідок чого ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 безперешкодно потрапили у будинок. Перебуваючи у веранді житлового будинку ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з метою подавлення можливого опору з боку ОСОБА_11, застосували до нього фізичне насилля у вигляді ударів по тулубу та голові та вимагали передати йому мобільний телефон та зарядний пристрій до нього. Після цього ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спільно затащили ОСОБА_11 до приміщення житлової кімнати та, перебуваючи у ній, знову спільно застосували до потерпілого фізичне насилля у вигляді нанесення ударів руками і ногами по тулубу та голові, не менш трьох ударів кожен, у результаті чого ОСОБА_12 упав на підлогу, після чого почали зв’язувати потерпілому руки. В свою чергу ОСОБА_12, скориставшись можливістю, розбив вікно та почав гукати на допомогу. Після цього ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, відкрито викрали майно ОСОБА_11, а саме телевізор «Самсунг21Z47 вартістю 1596 грн. та мобільний телефон «Самсунг C230»із зарядним пристроїм вартістю 80 грн., а всього на загальну суму 1676 грн., після чого з місця скоєння злочину зникли. Унаслідок сукупно нанесених ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ударів ОСОБА_11 останньому спричинено тілесні ушкодження у вигляді набряку м’яких тканин чола зліва та права, синців в області реберної дуги та грудини, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1129 від 12.07.10 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
В апеляціях: Засуджений ОСОБА_3 просить пом’якшити покарання застосувавши до нього ст.75 КК України. Він під час судового слідства категорично заперечував вину, так як він перебував в стані алкогольного сп’яніння, не усвідомлював що відбувається, а тому нести відповідальність за дії інших не повинен, хоча і був разом з ОСОБА_4. Покарання йому призначили надто суворе. Суд не врахував, що навмисних спрямованих дій він не проводив. В судовому засіданні сам потерпілий просив його виправдати, так як ніяких дій відносно потерпілого він не робив. Потерпілий не має до нього претензій матеріального та морального характеру. Запевняє суд, що в подальшому буде жити так, щоб ніколи не повернутись у місця позбавлення волі. Судом не враховано, що він має постійне місце проживання, проживає з батьками, хворіє бронхіальною астмою. Він не визнає своєї вини і щиро кається. Захисник ОСОБА_7 просить пом’якшити покарання засудженому ОСОБА_3 застосувавши до нього ст.75 КК України. ОСОБА_3 під час судового слідства категорично заперечував вину, так як він перебував в стані алкогольного сп’яніння, не усвідомлював що відбувається, а тому нести відповідальність за дії інших не повинен. В судовому засіданні потерпілий просив виправдати ОСОБА_3, так як ніяких дій відносно потерпілого він не робив. Судом не враховано, що тяжких наслідків не наступили, потерпілий претензій матеріального та морального характеру не має. ОСОБА_3 хворіє бронхіальною астмою, має постійне місце проживання, живе з батьками які є для нього авторитетом. Він запевняє, що буде жити так, щоб більше ніколи не повертати у місця позбавлення волі. В апеляційній скарзі на апеляцію прокурора(запереченнях) ОСОБА_7 вказує, що зам прокурора ОСОБА_14 не мав права допитувати потерпілого, в нього були свої особисті інтереси. що потерпілий при допиті його зам. прокурора не читав покази, а просто підписував їх. В обвинувальному висновку першим стоїть прізвище ОСОБА_3, що вказує на упередженість та заінтересованість прокурора. Між ОСОБА_4 та потерпілим були неприязненні відносини, так як потерпілий проживав зі співмешканкою ОСОБА_13, а потім зустрічалась з ОСОБА_4. Вона просила ОСОБА_4 забрати її речі, але не вказала які. Потерпілий сам ударив ОСОБА_3 у голову, той упав, а потім пішов з хати. При затриманні ОСОБА_3 працівники міліції вибивали потрібні їм покази тортурами, били по печінці, одівали протигаз. Всі звинувачення держаться на вигаданому ОСОБА_14 протоколі допиту. Між ОСОБА_14 та суддею Шевцовою є поза процесуальні стосунки.
Прокурор просить вирок скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених унаслідок м’якості. Постановити свій вирок, яким призначити: ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.187 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 187 КК України 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна Згідно ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань призначити покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Згідно ст. 71 КК України остаточно призначити покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. ОСОБА_5 покарання за ч. 3ст. 185 КК України 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 187 КК України 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна Згідно ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань призначити покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Згідно ст. 71 КК України остаточно призначити покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Вважає, що в діях засуджених є склад злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, так як потерпілий на досудовому слідстві давав показання, що при нападі коли він лежав на підлозі «хтось з них (нападників) придавив його коліном в область шиї, але хто саме він не зрозумів. Потім почув, що хтось з них казав, що непотрібно залишати свідків, і він зрозумів, що його можуть вбити, і якимсь чином вивернувся, ногою вибив скло та почав гукати на допомогу». Апеляцій на виключення з обвинувачення ОСОБА_4 і виправдання ОСОБА_5 за ч.2 ст.185 КК України по епізоду викрадення майна у ОСОБА_15 не надійшло.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, думку захисника –адвоката ОСОБА_6, який просив вирок залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення, захисника ОСОБА_8, яка просила пом’якшити покарання ОСОБА_4, захисника ОСОБА_7, яка підтримала свою апеляцію, засуджених ОСОБА_4 Р та ОСОБА_5, які просили вирок залишити без змін, засудженого ОСОБА_3, який просив задовольнити його апеляцію, вивчивши доводи апеляцій та матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.
Винність засуджених в скоєні інкримінованих їм злочинів підтверджується добутими досудовим слідством та перевіреними в судовому засіданні доказами: показаннями потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_10, свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17, ОСОБА_18 , протоколами впізнання по фотознімках (а.с.167-168 т.1,а.с.165-166 т.1), протоколами очних ставок між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.172-173, 227-228 т.1), протоколом огляду місця (а.с.143-145 т.1), довідкою спеціаліста-товарознавця визначена вартість викраденого у ОСОБА_10 майна (а.с.155 т.1), протоколом огляду місця пригоди в результаті якого зафіксоване місце скоєння злочину –крадіжки та нападу на потерпілого ОСОБА_11 (а.с.4-8 т.1), протоколами впізнання (а.с.23 т.1, а.с.108-109 т.1, а.с.110-111 т.1, а.с.112-113 т.1), протоколами очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 (а.с.102-103 т.1), ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.172-173, 227-228 т.1), ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (а.с.100-101 т.1); ОСОБА_4 та ОСОБА_11 (а.с.104-105 т.1); ОСОБА_9 та ОСОБА_11 (а.с.98-99 т.1), довідкою спеціаліста товарознавця згідно якої вартість викраденого майна у ОСОБА_11 складає 395, 51 грн та 1676 грн. відповідно (а.с.21 т.1). Допитаний в якості обвинуваченого 19.07.2010 року ОСОБА_3 показав «ОСОБА_4 почав говорити з приводу якогось боргу, на що власник не хотів нічого віддавати, тоді я з метою прилякати власника вдарив його 3 рази кулаком правої руки»і після цього вийшов з будинку. т.1 а.с.45. На очних ставках з потерпілим 19.08.2010 року (т.1 а.с.98-99) з участю свого адвоката, з ОСОБА_4 з участю свого адвоката ( т.1 а.с100-101), з ОСОБА_5 з участю свого адвоката(т.1 а.с.102-103) ОСОБА_3 дав показання, що в домі він бив потерпілого, однак не брав ніякого майна. Потерпілий, ОСОБА_5 на цих очних ставках також підтвердили, що ОСОБА_3 бив потерпілого. В поясненні (т.1 а.с.15), при допиті в якості підозрюваного 10.07.2010 року (т.1 а.с.54-55), при допиті в якості обвинуваченого 20.07.2010 року (т.1 а.с. 62) ОСОБА_5 пояснював, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 били потерпілого, вони вирішили забрати телевізор. ОСОБА_3 взяв пульт від телевізора та пішов на двір. В поясненні (т.1 а.с.16), при допиті в якості підозрюваного 11.07.2010 року (т.1 а.с.71), при допиті в якості обвинуваченого 20.07.2010 року (т.1 а.с.79) ОСОБА_4 пояснював, що ОСОБА_5 запропонував забрати телевізор, він і ОСОБА_3 згодились. Всі троє зайшли в хату. ОСОБА_5 запропонував потерпілому віддати телевізор. ОСОБА_3 почав махати руками та намагався вдарити потерпілого, а потім виніс телевізор (т.1 а.с.16). Не пам’ятає вдарив ОСОБА_3 потерпілого чи ні бо він був п’яний, а ОСОБА_3 виніс телевізор. Телевізор продали втрех. (т.1 а.с71). Бив потерпілого тільки ОСОБА_3 (т.1 а.с.79). ОСОБА_12 при допиті в якості потерпілого 9.07.2010 року ( т.1 а.с. 19) пояснював, що били його всі троє, ОСОБА_5 забрав телефон та зарядний пристрій, ОСОБА_5 та невідомий хлопець(ОСОБА_3) винесли телевізор та ДВД. Вони зв’язували йому руки телефонним дротом, але він рвався. Коли він був на підлозі хтось придавив йому коліном в область шиї. Потім він почув, що хтось з них сказав, що непотрібно залишати свідків. Він зрозумів, що його можуть вбити, якимсь чином вивернувся , ногою вибив скло та почав гукати на допомогу. На очних ставках 19.08.2010 року з ОСОБА_3, ОСОБА_4 (т.1 а.с.98-99,104-105) потерпілий ОСОБА_12 пояснив, що ніхто з нападників не погрожував його здоров’ю та дій направлених на це також не було, йому не погрожували вбивством, таких слів він не чув. В судовому засіданні ОСОБА_12 ( т.3 а.с.61-66) показав, що ОСОБА_3 був дуже п’яний, вів себе неадекватно ніяких активних дій відносно нього не робив, не бив майно не виносив. За шию його не здавлювали. Прокурор вніс в протокол допиту неправдиві відомості, а саме що йому наносили удари всі троє. Він підписав протокол не читаючи. Шкоду йому не відшкодували, але він і не просить відшкодовувати. Проаналізувавши докази в їх сукупності суд вірно взяв за основу покази потерпілого ОСОБА_12 дані ним на досудовому слідстві, які об’єктивно підтверджується іншими доказами по справі і критично віднісся до тих показів які об’єктивно не підтверджуються. Таким чином, ОСОБА_3 був активним учасником злочину, перший почав бити потерпілого, а його –ОСОБА_3 потерпілий не бив, потім бив потерпілого разом з ОСОБА_4, виніс з ОСОБА_5 телевізор у веранду. Крім того, як вказав в поясненні та при допиті в якості підозрюваного ОСОБА_5 (т.1 а.с.15, 54-55) на другий день ОСОБА_3 як учасник подій вимагав свою долю і він дав йому 50 грн. ОСОБА_3 на досудовому слідстві не заперечував своєї вини, і хоча потерпілий просив в судовому засіданні виправдати його, його вина доведена і він несе відповідальність не за дії інших осіб, а за свої дії.
На досудовому слідстві потерпілого допитував слідчий, а не зам.прокурора ОСОБА_14(т.1 а.с.19), хоча зам.прокурора по закону має право допитувати свідків, підозрюваних, обвинувачених, потерпілих. На всіх протоколах допитів, очних ставок потерпілий сам писав, що протокол прочитаний, надруковано( написано) вірно, зауважень немає і стоїть підпис потерпілого.
В матеріалах справи відсутні дані про те, що у зам.прокурора ОСОБА_14 по справі є якісь свої особисті інтереси, що між ОСОБА_5 та потерпілим були неприязненні відносини, що потерпілий проживав зі співмешканкою ОСОБА_13, а потім зустрічалась з ОСОБА_5, що вона просила ОСОБА_5 забрати її речі, але не вказала які, що між ОСОБА_14 та суддею Шевцовою є поза процесуальні стосунки.
Посилання захисника ОСОБА_7 на те, що всі звинувачення тримаються на вигаданому ОСОБА_14 протоколі допиту не відповідають дійсності, так як ні у вироку не посилаються на вказаний захисником протокол, ні у обвинувальному висновку.
Посилання захисника про те, що в обвинувальному висновку стоїть першим призвіще ОСОБА_7, що вказує на упередженість та заінтересованість зам. прокурора ОСОБА_14 нічим не підтверджено, так як обвинувальний висновок складений слідчим ОСОБА_18 (т.2 а.с.70).
Посилання захисника ОСОБА_7 на те, що при затриманні ОСОБА_3 працівники міліції вибивали потрібні їм покази тортурами, били по печінці, одівали протигаз нічим не підтверджені, так як на протязі досудового слідства і в суді ніхто про це не заявляв. Він був затриманий 9 липня 2010 року(т.1 а.с.27), при допитах в якості підозрюваного 10.07.2010 року (т.1 а.с.32-34), 12.07.2010 року (т.1 а.с.36) пояснював, що в хату не входив, тобто винним себе не визнавав. При всіх допитах і в якості обвинуваченого, у тому числі з його адвокатом, він вказував, що ніякого тиску на нього не чинили.
Судом перевірялись в порядку ст. 97 КПК України доводи потерпілого про фальсифікацію протоколів його допитів зі сторони слідчого та заступника прокурора, про що винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Таким чином, суд вірно розцінив покази потерпілого ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо причетності ОСОБА_9 до скоєння злочину бажанням пом’якшити участь останнього. Покази ОСОБА_9 суд вірно розцінив як засіб свого захисту. Також про наявність єдиного умислу у на скоєння грабежу свідчить їх спільна поведінка по нанесенню тілесних ушкоджень потерпілому, по заволодінню майном, спільна реалізація майна та розподіл виручених коштів, та скоєння злочину у 3 години ночі. Суд вірно вказав, що недоведені покази потерпілого (т.1 а.с.19) про те, що йому коліном наступили на шию та вирішували його вбити, так як на очних ставках та в судовому засіданні, више вказані аркуші справи, потерпілий пояснив, що цього не було. Засуджені на протязі всього досудового слідства та в суді заперечували це.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №1129 від 12 липня 2010 року(т.1 а.с.86 ) у потерпілого ОСОБА_12 тілесних ушкоджень в області шиї не виявлено, що об’єктивно підтверджує висновок суду, а тому апеляція прокурора про перекваліфікацію дій засуджених на ч.2 ст.187 КК України не підлягає задоволенню. Суд прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_5 винний у скоєнні відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно; таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненій повторно, поєднаній з проникненням у житло. Суд прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_4 винен в скоєнні відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно; а ОСОБА_9 винен в скоєнні відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб. Суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_4 за епізодом таємного викрадення майна у ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 185 КК України, дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України за епізодами викрадення майна з квартири потерпілого ОСОБА_10 Призначаючи покарання суд у відповідності до ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних , обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. ОСОБА_3 скоїв тяжкий злочин, не маючий судимості, позитивно характеризується за місцем проживання, хворіє хронічним бронхітом з асматичним компонентом (т.2 а.с.228,229). Обставин, які б пом’якшували покарання ОСОБА_9 судом не встановлено. Те, що, як вказано в апеляції, потерпілий просив виправдати його, претензій матеріального та морального характеру не має , не є обставинами, які пом’якшують покарання. Крім того, як показав потерпілий в судовому засіданні йому шкода не відшкодована. Те, що засуджений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_7 запевняють суд, що в подальшому засуджений буде жити так, щоб ніколи не повернутись у місця позбавлення волі, що від злочину не наступило тяжких наслідків, що він має постійне місце проживання, живе з батьками, які є для нього авторитетом, не є обставинами, які пом’якшують покарання. Не може бути обставиною, яка пом’якшує покарання те, що засуджений не визнає своєї вини і щиро кається. До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_9 суд відніс вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння. Те, що він, як вказується в апеляціях, перебував в стані алкогольного сп’яніння і не усвідомлював що відбувається, не є обставиною, яка пом’якшує покарання. Призначаючи покарання ОСОБА_3 суд прийшов до вірного висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів має бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі призначивши покарання згідно із скоєним - мінімальне покарання, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України. Підстав для призначення більш суворого покарання, як вказано в апеляції прокурора, колегія суддів не знаходить. Підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України колегія суддів не знаходить Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд врахував, ступінь тяжкості скоєних злочинів, скоєних умисних, закінчених тяжких злочинів. Врахував особу винного, який раніше судимий, скоїв злочини в період іспитового строку, позитивно характеризується за місцем проживання. Обставин, які б пом’якшували покарання ОСОБА_5 судом не встановлено. До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 суд відніс вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп’яніння. Призначаючи покарання ОСОБА_5 суд прийшов до вірного висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових злочинів має бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі призначивши покарання згідно із скоєним, приєднавши покарання за вироком Знам’янського міськрайонного суду від 28.05.2010 року. Підстав для призначення більш суворого покарання, як вказано в апеляції прокурора, колегія суддів не знаходить. Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд врахував ступінь тяжкості скоєних злочинів, умисних, закінчених тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості. Суд врахував його особу , який раніше судимий, скоїв злочини в період іспитового строку, позитивно характеризується за місцем проживання Обставин, які б пом’якшували покарання ОСОБА_4 судом не встановлено. До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 суд відніс вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння. Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд прийшов до вірного висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових злочинів має бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі ,призначивши покарання згідно із скоєним, приєднавши покарання за вироком Знам’янського міськрайонного суду 04.06.2010 року. Підстав для призначення більш суворого покарання, як вказано в апеляції прокурора, колегія суддів не знаходить. Керуючись ст.ст.362,366 КПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляції засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_7, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Знам»янського міськрайонного суду від 17 серпня 2011 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без змін.
Судді: