Справа №    1-06/11

22

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 15 грудня 2011 року                                                                                        м. Болехів                                                                                      

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:      

                    головуючого судді                               Поляниця М.М.

                    секретарів судового засідання            Ганчар Л.В., Кондрат. В.М.

за участю: представників державного обвинувачення прокурорів: Назарчук В.Й.,                                                                                                     Попадинець О.В., Хомин В.Д.

підсудних                                         ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисників адвокатів                     ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисників                                          ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_7 КК України з встановленням іспитового строку 2 роки, обраний запобіжний захід —тримання під вартою, у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 187 КК України;

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, Болехівської міської ради Івано-Франківської області, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, непрацюючого, засудженого 30 грудня 2008 року Болехівським міським судом Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 122, ст. 27 ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 342, ст. 27, ч. 2 ст.343, ст. 27, ч.2 ст. 345 КК України, до 3 років позбавлення волі, та звільненого від відбування покарання з випробуваннями, на підставі ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку 2 роки, обраний запобіжний захід —тримання під вартою, у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 187 КК України;

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1С заподіяв потерпілим  умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

ОСОБА_7 заподіяв потерпілому умисне легке тілесне ушкодження.

Злочин скоїли при наступних обставинах.

ОСОБА_1 24 травня 2010 року біля 19 год. поблизу будинку №128 по вул. Д.Галицького на ґрунті особистих неприязних стосунків, що виникли з приводу мисливського собаки затіяв суперечку з потерпілим ОСОБА_8 яка переросла у бійку в ході якої заподіяв потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості  у вигляді  перелому 5-її п’ясткової кістки правої кисті зі зміщенням. Продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_1 наніс потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді  перелому  правової ліктьової кістки в нижній третині без зміщення, що викликали тривалий розлад здоров’я і не є небезпечними в момент спричинення.

ОСОБА_7 24 травня 2010 року біля 19 год. поблизу будинку №128 м. Болехів  по вул. Д.Галицького під час конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, затіяв суперечку з потерпілим ОСОБА_9 в ході якої наніс останньому легкі тілесні ушкодження, які проявились вигляді синців в ділянці обличчя, передньої поверхні грудної клітки зліва, передньої черевної стінки справа, забій з припухлістю м’яких тканин, садно та синцем в ділянці нижньої третини правового передпліччя.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст.187 КК України не визнав, а визнав заподіяння потерпілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень та показав наступне. 24 травня 2010 року між ним  та ОСОБА_8 розпочалась суперечка через належну йому мисливського собаку, яку на його думку викрав потерпілий. Зазначена суперечка згодом переросла в  бійку в ході якої він наніс потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 тілесні ушкодження. Мисливську рушницю, яка лежала на землі підібрав, оскільки ОСОБА_8 з місця конфлікту втік. З рушницею пішов до друзів на озеро, що на території Болехівського лісокомбінату. Через короткий час йому зателефонував інспектор карного розшуку ОСОБА_10 якому повідомив, що рушниця у нього. Після приїзду працівників міліції віддав їм рушницю. Про відеокамеру, дізнався з телефонного дзвінка ОСОБА_11, який повідомив, що знайшов відеокамеру, на що він відповів занести її у магазин. ОСОБА_7 у його конфлікт з ОСОБА_8 не втручався. В нього не було  жодного наміру ні умислу на заволодіння майном потерпілих. У вчиненому щиро розкаюється. За час перебування під вартою зрозумів, що таке позбавлення волі. Одружився, хоче виховувати разом з дружиною дітей. Примирився з потерпілими. Просить суворо не карати.  

Підсудний ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 187 КК України не визнав. Визнав, що під час конфлікту між ним та ОСОБА_9, міг заподіяти останньому легкі тілесні ушкодження та показав наступне. Він підвозив ОСОБА_1 додому. Поблизу авто мийки по дорозі йшли ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яких на той час він не знав. ОСОБА_1 попросив його зупинитись. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 виник конфлікт, шарпанина в яку хотів втрутитися ОСОБА_9 на що він сказав не втручатись. Тоді ОСОБА_9 відштовхнув його і між ними почалася шарпанина в ході якої міг нанести останньому удари. Жодної відеокамери  він не зривав з плеча потерпілого. Ніякого наміру на заволодіння чужим майном у нього не було. Просить його звільнити, оскільки вважає, що жодного злочину не вчиняв.  На його утриманні є двоє неповнолітніх дітей та хвора дружина, яка потребує догляду.

Крім визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст.122 КК України, а ОСОБА_7 часткового визнання вини, а саме у нанесенні легких тілесних ушкоджень, винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.125 КК України підтверджується ретельно дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_8, що  24 травня 2010 року  він  разом із ОСОБА_9 поверталися з  змагань  серед мисливців по стрільбі  із мисливської  зброї. По дорозі додому  до нас під’їхав автомобіль з якої вийшов ОСОБА_7 та ОСОБА_1 Між ним та ОСОБА_1  розпочалася суперечка із-за собаки яку він  купив, та яка була власністю  підсудного. Даний конфлікт згодом переріс у бійку вході якої отримав тілесні ушкодження.  На його думку у ОСОБА_1 не було наміру на заволодіння мисливською рушницею. Вважає, що це міг бути просто розіграш. Рушниця злетіла з плеча під час бійки. Хто саме підняв рушницю із землі він не бачив, оскільки втік з місця події. Коли повернувся та побачив, що не має рушниці, зателефонував у міліцію. Після змагань вживали спиртне. Від цивільного позову відмовляється,  претензій до підсудного не має, оскільки шкоду йому повністю відшкодовано. Просить суворо не карати підсудних;

   - показаннями потерпілого ОСОБА_9, який суду показав, що  24 травня 2010 року  він разом  з ОСОБА_8В поверталися  додому з змагань зі стендової стрільби.  В районі автомийки, що по вул.. Д.Галицького у м. Болехові біля них зупинився  автомобіль з якого, як йому стало відомо пізніше вийшли ОСОБА_1 та ОСОБА_7  ОСОБА_1 затіяв суперечку з ОСОБА_8 через мисливського собаку. Через декілька хвилин розмова переросла в бійку, яка тривала біля 10 хв. Після чого незнайомий мені  чоловік сів в автомобілі та  кудись поїхав. У той час ОСОБА_1  розмовляв з ОСОБА_8 Через декілька хвилин  коли повернувся ОСОБА_7 ще з друзями,  і знову почалася бійка в ході якої він також наносив удари. На його думку відеокамера могла випасти з руки коли ОСОБА_1 ударив його рушницею, під час загальної бійки, могли зірвати під час загальної бійки. З місця конфлікту він утік, а коли повернувся уже нікого не було. ОСОБА_7 у конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 не втручався. Відеокамеру йому віддали працівники міліції. Вважає, що конфлікт виник на побутовому рівні і підсудні не мали наміру на заволодіння їхнім майном. Від цивільного позову відмовляється, оскільки заподіяна йому шкода повністю відшкодована. Претензій до підсудних не має, просить їх суворо не карати.

- свідка  ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні зазначила, що 24 травня 2010 року вона працювала в магазині «Продукти»по вул. Д.Галицького у м. Болехові. Того дня ОСОБА_1 із своїми друзями відпочивав у них. Приблизно о 1900 год.  магазин зайшов незнайомий їй підліток  та приніс відеокамеру  сказавши при цьому, що пізніше прийде ОСОБА_1 і забере її та швидко вийшов. ОСОБА_13 взяла відеокамеру, а через короткий проміжок часу прийшов ОСОБА_1 із працівниками міліції  та забрали відеокамеру. Про розбійний напад нічого пояснити не можу, тому що нічого не бачила. В судовому засіданні у свідкові ОСОБА_11 впізнала підлітка який заніс відеокамеру у магазин.

-          показами свідка ОСОБА_10, який суду показав, що працює оперуповноваженим карного розшуку Долинського РВ УМВС. 24 травня  2010 року від чергового поступило повідомлення про розбійний напад в м. Болехів по вул. Д.Галицького. На місці події потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що на нього напали ОСОБА_1 та ОСОБА_7 забравши з собою мисливську рушницю та відеокамеру.  Зателефонувавши ОСОБА_1 дізнався, що  той знаходиться на озері, що на території Болехівського лісокомбінату. При цьому на його запитання підсудний відповів, що рушниця знаходиться біля нього. Коли з напарником приїхали там дійсно знаходився ОСОБА_1 із своїми друзями ОСОБА_14 , ОСОБА_13та братом ОСОБА_15 Підсудний показав де лежала рушниця, після чого ним було складено протокол вилучення та відібрано пояснення. На запитання де знаходиться відеокамера ОСОБА_1 спочатку відповів, що не знає, але після того, як хтось зателефонував сказав, що відеокамера знаходиться в магазині «Продукти». Продавець зазначено магазину видала їм відеокамеру зазначивши, що її у приніс незнайомий підліток. На місці події ОСОБА_8 не говорив що ОСОБА_1С напав  на нього з метою заволодіння рушницею.

-          показами свідка ОСОБА_16 який у судовому засіданні показав, що  повідомили про напад на ОСОБА_8 Під час проведення розшукових заходів знайшли ОСОБА_1, який добровільно видав рушницю, яка лежала у чохлі під деревом;

- свідка ОСОБА_13 який суду показав, що 24 травня 2010 року він зустрівся з ОСОБА_1 на озері на території Болехівського лісокомбінату.  На його запитання «звідки рушниця»ОСОБА_1 відповів, що знайшов і сказав, що подзвонить в відділ міліції щоб віддати її. В цей час хтось зателефонував і підсудний повідомив, що рушниця у нього. Після чого приїхали працівники міліції та вилучили рушницю, яка лежала під деревом. Про бійку, що відбулася ОСОБА_1 нічого не розповідав. Стосовно відеокамери  йому нічого не відомо;

- показами неповнолітнього свідка ОСОБА_11, який суду показав, що по дорозі до школи я почув розмову двох жінок,  про  бійку, що відбулася поблизу автомийки та у якій брав участь ОСОБА_1 На місці бійки випадково біля бардюра знайшов сумочку з відеокамерою та подзвонив до ОСОБА_1 спитавши при цьому чи це не його відеокамера, на що останній сказав занести камеру у магазин «Продукти» («зелений магазин»), що він і зробив.

- показами свідка ОСОБА_15С, який у судовому засіданні показав, що коли він прийшов на озеро то його брат ОСОБА_1 говорив з міліціонером по телефону, після чого приїхали працівники міліції та забрали  рушницю, яка лежала під деревом. ОСОБА_7 на озері не було. З приводу відеокамери  йому нічого невідомо.

-  висновком експерта за 163/149-Е від 02 червня 2010 р. підтверджується, що у ОСОБА_8 малися тілесні ушкодження садно на спинці носа, забій з травматичним набряком м’яких тканин в ділянці обличчя справа та садном слизової оболонки з крововиливом під неї в правій щічній ділянці, садна на задій поверхні грудної клітки справа, в крижовій ділянці справа, в ділянці правого плеча, правого ліктьового суглоба та передпліччі, забій з травматичним набряком м’яких тканин та обширним синцем по тильній поверхні правої кисті, перелом 5-ї п’ясткової кістки правої кисті зі зміщенням. Перелом 5-ї п’ясткової кістки правої кисті зі зміщенням відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров’я. Інші тілесні ушкодження відносяться до легких (т.1 а.с.63-65).

- висновком експерта  за №178/150-Е у від 21 червня 2010 року стверджується, що у ОСОБА_9  малися тілесні ушкодження: синці в ділянці обличчя, передньої поверхні грудної клітки зліва, передньої черевної стінки справа, задній з припухлістю м’яких тканин, садном та синцем в ділянці нижньої третини правого передпліччя, перелом правої ліктьової кістки в нижній третині без зміщення. Перелом правої ліктьової кістки в нижній третині без зміщення відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров’я і не є небезпечними для життя в момент спричинення. Інші тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.70-72);

- протокол заявами ОСОБА_8 в якій він зазначає, що його та ОСОБА_9  24 травня 2010 року безпричинно побив ОСОБА_1 зі своїми друзями та забрав рушницю. Просить притягнути їх до кримінальної відповідальності  (т.1 а.с.9);

- протоколом заявою ОСОБА_9 в якій він зазначає, що його побили невідому та заволоділи рушницею ОСОБА_8 та його відеокамерою. Просить притягнути їх до кримінальної відповідальності (т.1 а.с.10);

- протоколом вилучення від 24 травня 2010 року з якого вбачається, що поблизу озера з під дерева вилучена гладко ствольна мисливська рушниця у чохлі. Зі слів ОСОБА_1 рушницю підібрав біля бару «Роза»(т.1 а.с.15-16);

- протоколом вилучення від 24 травня 2010 року, з якого встановлено, що відеокамера марки «Саnon» вилучено з магазину «Продукти»по вул. Д.Галицького. Камеру видала продавець ОСОБА_12В.(т.1 а.с.20).  

При таких обставинах суд вважає, що органом досудового слідства дана неправильна правова оцінка протиправним діянням вчинених ОСОБА_7 та ОСОБА_1 за ч. 2 ст.187 КК України.

Згідно п.п.18,19 Постанови Пленуму Верховного Суду України  від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»визнання особи винною у вчиненні злочину  може мати місце лише за умови доведеності її вини.  При цьому, слід мати на увазі, що відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. При розгляді кримінальних справ суди мають дотримуватися  презумпції невинності, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З об'єктивної сторони розбій вчинюється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України  «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності»розбій належить кваліфікувати як здійснений за попереднім зговором групою осіб тоді, коли за домовленістю, яка виникла до початку відповідного злочину, в ньому брали участь як співвиконавці дві й більше особи. Для цієї форми співучасті повинні бути доведені такі обставини: спільне вчинення злочину ( а не участь у вчиненні злочину), наявність домовленості про спільне вчинення злочину заздалегідь, тобто до початку злочину, узгодженість таких дій.   

Органом досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_7 інкримінується вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст.187 КК України, а саме, що 24 травня  2010 року біля 19 год в будинку №128 м.Болехів по вул..Д.Галицького ОСОБА_1, підсудні за попередньою змовою між собою та не встановленими слідством особами, з метою заволодіння чужим майном напали на ОСОБА_8 та ОСОБА_9, і застосовуючи фізичне насильство  небезпечне для життя та здоров'я, відкрито заволоділи належною потерпілому ОСОБА_8, мисливською рушницею марки ТОЗ-34 №903/292 вартістю 5280 грн та належною  ОСОБА_9 відеокамерою марки MD 111», вартістю 2000 гривень, і при цьому  заподіяли ОСОБА_8 тілесні ушкодження середнього ступеня  тяжкості у вигляді  перелому 5-її п'ясткової кістки правої  кисті зі зміщенням, а ОСОБА_9 тілесні  ушкодження  середнього ступеню тяжкості у вигляді  перелому правової ліктьової кістки в нижній третині без зміщення, що викликали тривалий розлад здоров'я.

Однак належно зібраних доказів, які б підтвердили ці обставини судом не здобуто і таких доказів не надано органом досудового слідства.

Суд приходить до висновку, що показами, які відповідають фактичним обставинам справи є показання потерпілого ОСОБА_8 дані ним в ході судового розгляду, а саме, що конфлікт між ним та ОСОБА_1 виник з приводу мисливського собаки, якого він купив у с. Танява та не знав, що це собака підсудного. Наміру на заволодіння належною йому мисливською рушницею ОСОБА_1 не мав. Рушниця впала на землю під час бійки. ОСОБА_7 у конфлікт між ними не втручався.

Також відповідають фактичним обставинам скоєння злочину і покази потерпілого ОСОБА_9, дані в ході судового слідства, що під час конфлікту між ним та ОСОБА_7  ОСОБА_1 вдарив його рушницею по руці внаслідок чого відеокамера впала на землю. У підсудних не було наміру на заволодіння їхнім майном.

Вказані показання узгоджуються з первісними показаннями потерпілих.

Під час досудового слідства так і під час судового розгляду потерпіли давали чстково суперечливі покази стосовно обставин скоєння злочину. Суд визнає, суперечливість у показах потерпілих,  є наслідком того, що останні того дня вживали спиртні напої.

Про відсутність у підсудних мети та умислу на заволодіння майном потерпілих свідчать також наступні покази свідків:

- оперуповноваженого Долинського РВ УМВС ОСОБА_10 який суду показав, що ОСОБА_1 під час телефонної розмови одразу повідомив, що рушниця у знаходиться у нього;

- неповнолітнього свідка ОСОБА_11, який зазначив, що відеокамеру знайшов біля бордюру на місці скоєння злочину і заніс у магазин «Продукти»по вул. Д.Галицького;

- свідка ОСОБА_12, яка у свідкові ОСОБА_11 впізнала підлітка, який приніс у магазин відеокамеру.

В ході судового розгляду не встановлено, що у діях ОСОБА_1 та ОСОБА_7, мається наявність, як об’єктивної так і суб’єктивної сторони злочину передбаченого ст..187 КК України.

У той же час доказів, які б свідчили про наявність у підсудних мети на заволодіння чужим майном в ході судового слідства не здобуто і таких доказів не дано органом досудового слідства.

За таки обставин у зв’язку з відсутністю об’єктивної та суб’єктивної сторони в діях підсудних, у  суд приходить до висновку, що протиправне діяння вчинене ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст.187 на ч. 1 ст.122 КК України, як заподіяння умисного середньої тілесного ушкодження, а дії ОСОБА_7 слід перекваліфікувати з ч.2 ст.187 КК України на ч. 1 ст.125 КК України, як заподіяння умисного тілесного ушкодження.

Призначаючи покарання підсудним суд, відповідно до ст.ст. 65,66,67 КК України бере до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних, а також обставини справи, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.

Частиною 3 статті 32 КК України встановлено, що вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в особливій частині цього Кодексу.

Вивченням особи ОСОБА_7 встановлено, що він є особою, раніше неодноразово судимою, останній раз засудженого 30 грудня 2008 року Болехівським міським судом Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 185, ч.1 ст.289, ч.2 ст.296 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуваннями на підставі ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку 2 роки (т.2 а.с.113-123), знаходиться на обліку у психоневрологічному кабінеті з 26 вересня 1996 року (т.2 а.с.124), на обліку у наркологічному кабінеті не знаходиться (т.2 а.с.125), одружений на утриманні двоє неповнолітніх дітей,  за місцем проживання характеризується посередньо (т.2 а.с.126)

До обставин, що пом’якшують покарання підсудному, суд відносить часткове визнання вини у заподіянні легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9, примирення з потерпілим ОСОБА_9 Також суд при призначенні покарання враховує, думку потерпілих, які вказали, що не мають жодних ні матеріальних ні моральних претензій.

До обставин, що обтяжують злочин суд відносить рецидив злочинів, оскільки ОСОБА_7  вчинив новий умисний злочин, маючи судимість за умисні злочини.

Суд не визнає, як обтяжуючі обставини інкриміновані досудовим слідством ОСОБА_7 повторність та вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Підставою для такого висновку суду служить те, що ст.125 КК України не передбачено повторність вчинення зазначеного злочину, а також те, що даний злочин він вчинив особисто.

За таких обставин до ОСОБА_7 слід застосувати покарання у вигляді громадських робіт на максимальний строк, що передбачений у санкції ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України. Дане покарання є дійсно необхідним і достатнім для виправлення підсудного і попередженню вчинення ним нових злочинів.

Оскільки  ОСОБА_7 не відбув покарання за вироком Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2008 року, то суд на підставі ст. 71 КК України вважає за необхідне повністю приєднати йому до нового покарання не відбуте покарання за зазначеним  вироком. При призначенні остаточного покарання суд керується вимогами ст. 72 КК України, якою встановлено, що одному дню позбавлення волі відповідає вісім годин громадських робіт.

Вивченням особи ОСОБА_1 встановлено, що він є особою, раніше неодноразово судимою, останній раз засудженого 30 грудня 2008 року Болехівським міським судом Івано-Франківської області за ч за ч. 1 ст. 122, ст. 27 ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 342, ст. 27, ч. 2 ст.343, ст. 27, ч.2 ст. 345 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуваннями на підставі ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку 2 роки (т.1 а.с.144,148), на обліку у психоневрологічному та наркологічному кабінетах не знаходиться (т.1 а.с.125), одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується посередньо (т.1 а.с.149)

До обставин, що пом’якшують покарання ОСОБА_1, суд відносить визнання вини у заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9, примирення з потерпілими. Також суд при призначенні покарання враховує, думку потерпілих, які вказали, що не мають жодних ні матеріальних ні моральних претензій, що ОСОБА_1 який усвідомив неправомірність своїх дій, одружився.

До обставин, що обтяжують злочин суд відносить рецидив злочинів оскільки ОСОБА_1 вчинив новий умисний злочин, маючи судимість за умисні злочини.

Суд не визнає, як обтяжуючі обставини інкриміновані підсудному ОСОБА_1 досудовим слідством повторність та вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, Підставою для такого висновку суду служить те, що ст.122 КК України не передбачено повторність вчинення зазначеного злочину, а також те, що даний злочин він вчинив особисто.

За таких обставин до ОСОБА_1 слід застосувати покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції встановленої ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України. Дане покарання є дійсно необхідним і достатнім для виправлення підсудного і попередженню вчинення ним нових злочинів.

Оскільки  ОСОБА_1 не відбув покарання за вироком Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2008 року, то суд на підставі ст. 71 КК України вважає за необхідне частково приєднати йому до нового покарання не відбуте покарання за зазначеним  вироком.

Суд приходить до висновку, що обраний запобіжний захід щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_1 слід залишити раніше обраний у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Питання речових доказів суд вирішує згідно вимог ст.81 КПК України.

Речові докази по справі:

- мисливською рушницею марки ТОЗ-34 №903/292, яка передана відповідальне збереження ОСОБА_8 повернути власнику і законному володільцю ОСОБА_8

- відеокамеру марки non-MD 111”, яка передана відповідальне збереження ОСОБА_9 повернути власнику і законному володільцю ОСОБА_9

Від заявлених цивільних позовів потерпілі відмовились зазначивши, що заподіяна їм шкода повністю відшкодована.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,-

з а с у д и в :

ОСОБА_7, визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого частиною  1 статтею 125 Кримінального кодексу України та призначити покарання у вигляді громадських робіт на строк 200 (двісті ) рік.

На підставі статті 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання у виді трьох років позбавлення волі за вироком Болехівського міського суду від 30 грудня 2008 року і призначити ОСОБА_7 остаточне покарання  виходячи з вимог ст. 72 КК України з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає вісім годин громадських робіт у виді позбавлення волі на строк 3 ( три) роки 25 днів.

Початок строку відбуття покарання обчислювати з часу фактичного затримання 31 січня 2011 року.

Зарахувати ОСОБА_7 у строк відбуття покарання час перебування під вартою за вироком Болехівського міського суду від 30 грудня 2008 року з 26 жовтня 2004 року по 17 лютого 2005 року.

ОСОБА_1, визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого частиною  1 статтею 122 Кримінального кодексу України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі статті 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання у виді трьох років позбавлення волі за вироком Болехівського міського суду від 30 грудня 2008 року і призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 ( три) роки шість місяців.

Початок строку відбуття покарання обчислювати з часу фактичного затримання з 06 червня 2010 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_1  залишити раніше обраний –тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом п’ятнадцяти  діб: засудженими яку утримуються під вартою - з моменту вручення їм копії вироку, а іншими учасниками судового розгляду –в той же строк з моменту його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги, а прокурором –апеляційного подання до Болехівського міського суду.

Суддя                                        М.Поляниця