Справа № 712/1279/13-ц

Провадження № 2/712/1160/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Журби С.О.

при секретарі Йосипенко І. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності, мотивуючи свої вимог наступним:

12 грудня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого останній отримав у позику від позивача грошові кошти в сумі 7000 000,00 грн., які він зобов`язався повернути до 12.12.2012 року. Відповідно до умов договору сторони домовились, що в рахунок забезпечення позики відповідач надає майно, яке належить йому на праві власності, а саме: житловий будинок з прибудовами та надвірними спорудами АДРЕСА_1 , літ. "А-ІІ, А?-ІІ, а" цегляний, житловою площею 62,3 кв.м., загальною площею - 163,2 кв.м., погріб - літ. "В", навіс - літ. "Г", вбиральня - літ. "Е", замощення - ІІ, огорожа - № 1-4, 6, 7, вигрібна яма № 5; нежитлову будівлю по АДРЕСА_2 , літ. Б- ІІІ, площею 1070,9 кв.м., огорожа № 4, замощення № ІІ; земельну ділянку площею 0,0747 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7110136700:04:014:0014; нежитлові приміщенню магазину літ. "А-І", а саме: приміщення першого поверху з №№ 1-1 по №№ 1-9, загальною площею 199,3 кв.м., по АДРЕСА_3 . Зазначене нерухоме майно виступало забезпеченням зобов`язання повернення позики. Також договором позики передбачено, що у разі неповернення боргу в строки, передбачені даним договором, відповідач зобов`язаний у добровільному порядку передати позивачу право власності на вказане нерухоме майно. У визначений строк позику відповідачем повернуто не було, від передачі права власності відповідач відмовляється, тому позивач просить визнати за ним право власності на вказане майно.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав, підтвердив наявність викладених в позовній заяві обставин та не заперечував проти їх задоволення, аргументуючи це тим, що на даний час у відповідача відсутня можливість повернення отриманих коштів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

12 грудня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого останній отримав від позивача у позику грошові кошти в сумі 7000000,00 грн., які він зобов`язався повернути до 12.12.2012 року.

Відповідно до п. 8.1. договору позики сторони домовились, що в рахунок забезпечення позики відповідач надає належне йому на праві власності наступне майно:

1. Житловий будинок з прибудовами та надвірними спорудами АДРЕСА_1 , літ. "А-ІІ, А?-ІІ, а" цегляний, житловою площею 62,3 кв.м., загальною площею - 163,2 кв.м., погріб - літ. "В", навіс - літ. "Г", вбиральня - літ. "Е", замощення - ІІ, огорожа - № 1-4, 6, 7, вигрібна яма № 5, який належить відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, а його вартість становить 329 222 грн.

2. Нежитлову будівлю по АДРЕСА_2 , літ. Б- ІІІ, площею 1070,9 кв.м., огорожа № 4, замощення № ІІ, яка належить відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, а його вартість становить 5 274 600 грн.

3. Земельну ділянку площею 0,0747 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7110136700:04:014:0014, яка належить відповідачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 21 червня 2011 року, а її вартість становить 292 900 грн.

4. Нежитлові приміщенню магазину літ. "А-І", а саме: приміщення першого поверху з №№ 1-1 по №№ 1-9, загальною площею 199,3 кв.м., по АДРЕСА_3 , які належать відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, а їх вартість становить 552 400 грн.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов`язань та передачі передбачених договором коштів встановлено п. 3.1. зазначеного договору, а також визнавався представником відповідача в судовому засіданні. Таким чином в даному випадку суд вважає, що відповідно до договору позики від 12.12.2011 року позивач виконав зобов`язання перед відповідачем та надав кошти в борг. В той же час зобов`язання позичальника виконані не були, борг повернуто не було.

Згідно п. 8.3. договору позики сторони погодили, що у разі неповернення позики в строки встановлені п. 4.1. цього договору позичальник зобов`язаний у добровільному порядку передати позикодавцю право власності на все нерухоме майно, зазначене у п. 8.1. цього договору.

Враховуючи те, що термін повернення коштів настав, а заборгованість за договором позики у встановлений строк не була сплачена, позивач отримав право на задоволення своїх вимог за рахунок нерухомого майна, яким забезпечено позику.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Оскільки сторони в укладеному ними договору позики встановили порядок задоволення вимог кредитора у разі невиконання основного зобов`язання, а саме набуття права власності на нерухоме майно, яким забезпечено позику за договором позики від 12.12.2011 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на наступне нерухоме майно:

- житловий будинок з прибудовами та надвірними спорудами АДРЕСА_1 , літ. "А-ІІ, А?-ІІ, а" цегляний, житловою площею 62,3 кв.м., загальною площею - 163,2 кв.м., погріб - літ. "В", навіс - літ. "Г", вбиральня - літ. "Е", замощення - ІІ, огорожа - № 1-4, 6, 7, вигрібна яма № 5;

- нежитлову будівлю по АДРЕСА_2 , літ. Б- ІІІ, площею 1070,9 кв.м., огорожу № 4, замощення № ІІ;

- земельну ділянку площею 0,0747 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 7110136700:04:014:0014;

- нежитлові приміщенню магазину літ. "А-І", а саме: приміщення першого поверху з №№ 1-1 по №№ 1-9, загальною площею 199,3 кв.м., по АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 441,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ: