Справа № 2-а-6337/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2011  року

Гагарінський  районний суд м. Севастополя  в складі:

Головуючого, судді:                О.Д.Опанасюка

при секретарі:                           К.О. Крижанівській   

розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу  за  адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління праці  і соціального захисту населення Гагарінської   РДА  України   в м. Севастополі  про визнання дій противоправними,  стягнення  недоплаченої  одноразової  грошової допомоги ветерану війни –інваліду війни  за 2011   рік та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22.09.2011  року звернувся   до  суду  з позовом  до Управління праці  і соціального захисту населення Гагарінської   РДА  України   в м. Севастополі  про визнання неправомірною відмови відповідача у сплаті йому щорічної грошової соціальної допомоги  до 5 травня за 2011 рік у розмірі 8  мінімальних пенсій за віком, згідно вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту",  стягнення  недоплаченої  одноразової  грошової допомоги  до 5 травня  за 2011   рік у розмірі 4.972 грн.

Свої вимоги позивач мотивує  тим, що він має статус   інваліда війни  2 групи  та  повинен   отримувати   щорічно до   5  травня  одноразову   матеріальну   допомогу у  розмірі  8   мінімальних пенсії   пенсій   за  віком. В зв’язку   з  тим,  що    у  2011   році   вищеназвана  допомога виплачувалася  частково в сумі  900  грн.,   просить   стягнути  з відповідача, на  свою  користь  недоплачену суму   грошової  допомоги у розмірі  - 4.972 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі  4.800 грн., з тих підстав, що  відповідач свої діями   змусив його звернутися  до суду за захистом своїх прав, був порушений його нормальний життєвий уклад,  що призвело до душевних переживань та турбот, що у подальшому може привести до нервових стресів та порушення роботи серцевої системи.

Сторони у судове засідання не з’явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності, відповідно до яких позивач – позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити (а.с. 14), а представник відповідача – позов не визнав, з підстав викладених у  письмових запереченнях на позов  (а.с.15-16).

Відповідно до вимог ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін і на підставі документів, що є в матеріалах справи.

          У ході судового засідання встановлено, що ОСОБА_1 має статус  “ветеран  війни-інвалід 2 групи ”, що    підтверджується  копією свідоцтва   серії    НОМЕР_1 (а.с.6).   

           Законом України    “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” N 367-XIV від 25.12.1998 року  ст. 13 даного Закону України доповнено  частиною четвертою такого змісту, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Однак, відповідач, при виплаті вказаної допомоги, керувався  положеннями   відповідної     Постанови   КМУ від 18.02.2004 року № 177,   виплатив позивачу  щорічну до 5 травня разову грошову допомогу у розмірі, меншому, ніж це передбачено відповідним законом, а саме у розмірі 900 грн.

Керуючись   загальними засадами  пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку разової грошової допомоги до 5 травня інваліду  війни, відповідач повинен був керуватися не положеннями постанови Кабінету Міністрів України, а Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та відповідно до ч. 4 ст. 13 вказаного закону мав би нарахувати і виплатити позивачу допомогу у розмірі 8  мінімальних пенсій за віком.   

Відповідно до абз.1  ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Виходячи з системного аналізу спеціальних законодавчих актів, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд вважає необхідним визнати неправомірною  відмову відповідача  у сплаті позивачу щорічної грошової соціальної допомоги, як інваліду війни 2-ї групи, відповідно до  вимог Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист”, зобов’язати відповідача  нарахувати та виплатити позивачу  щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік в розмірі 8  мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" на момент виплати, згідно вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням виплачених сум, а не стягнути      конкретну суму.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4, встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені  честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачем у позовній заяві щодо вимог про відшкодування моральної шкоди не наведено жодних доказів, тому  на думку суду дана вимогами задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що позивач, як ветеран війни – інвалід 2 групи звільнений від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо її соціального захисту, судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України відносяться на рахунок держави.     

Керуючись  ст. 2,  ст. 13 Закону України   “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”,   Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, ст.ст. 11, 12, 71, 122, 160, 161 КАС України,  

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1   - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці  і соціального захисту населення Гагарінської   РДА  України   в м. Севастополі   щодо не виплати ОСОБА_1  щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік в розмірі 8  мінімальних пенсій за віком, згідно вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської  районної державної адміністрації м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1  щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік в розмірі 8  мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" на момент виплати, згідно вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1  - відмовити

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання її копії сторонами у справі.

Суддя: