донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.12.2011 р. справа №4/165/2011
Донецький апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів –головуючого судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., членів колегії Склярук О.І. та Татенка В.М., при секретарі Косенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» на рішення господарського суду Луганської області від 17.10.11 року у справі №4/165/2011 (суддя Старкова Г.М.) за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» (представник до судового засідання не з’явився) до товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Вугільна Компанія»(представник ОСОБА_1, довіреність б/н від 22.11.11), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічного акціонерного товариства «Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості «Луганськдіпрошахт» (представник до судового засідання не з’явився) про стягнення заборгованості у сумі 258 816, 38 грн. та збитків, завданих неналежним виконанням умов договору підряду №30 від 14 грудня 2010 року, а саме: 11 983 161, 08 грн. збитків у вигляді недоотриманого доходу та прямих збитків у вигляді витрат на суму 4 827 578, 40 грн., всього 17 069 555, 86 грн., –
ВСТАНОВИВ:
Господарським судом Луганської області 17.10.11 року прийнято рішення у справі №4/165/2011, згідно якого вирішено відмовити у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка»(далі –Трест) до товариства з обмеженою відповідальністю «Східна Вугільна Компанія»(далі –Товариство) про стягнення заборгованості за договором підряду №30 від 14 грудня 2010 року у розмірі 258 816, 38 грн. та збитків, завданих внаслідок неналежного виконання умов укладеного договору підряду, а саме: недоотриманого доходу в сумі 11 983 161, 08 грн. та прямих збитків у вигляді витрат на суму 4 827 578, 40 грн., разом 17 069 555, 86 грн.
Рішення суду обґрунтоване нормами статей 224, 225 Господарського кодексу України, статтями 22, 623, 852, 858 Цивільного кодексу України, зокрема, відсутністю з боку Товариства порушень виконання зобов’язань за договором підряду, а також недоведеністю Трестом протиправної поведінки Товариства, яка спричинила шкоду та причинного зв’язку між заподіяною шкодою та поведінкою відповідача.
Не погоджуючись з правовою оцінкою, наданою господарським судом Луганської області у справі №4/165/2011, заперечуючи висновки, встановлені рішенням суду, вважаючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, Трест звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 17.10.2011 року у справі №4/165/2011, обґрунтовуючи її тим, що спосіб захисту обраний позивачем відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів встановлених чинним законодавством та базується на приписах ст. 224 ГК України, згідно якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Заявник апеляційної скарги звернув увагу на те, що причиною невиконання будівельних робіт стали виключно погодні умови, до яких підрядник не був готовий у зв’язку з невідповідністю проектної документації фактичним гірничо-геологічним умовам проходження гірничої виробітки.
Скаржник зауважив, що в оскаржуваному рішенні не знайшли свого відображення пояснення позивача стосовно порушень та невиконання технічних функцій буріння свердловин, у зв’язку з чим суд не надав їм належної правової оцінки.
Також апелянт зазначає, що відмова місцевого господарського суду у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, позбавила позивача права надати додаткові докази в обґрунтування заявлених позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду Луганської області від 17.10.2011 року у справі №4/165/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Заявник апеляційної скарги Трест в судове засідання не з’явилося, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, Товариство заперечило проти задоволення апеляційної скарги з підстав, наведених раніше у письмовому відзиві.
Суд перебував у нарадчій кімнаті 20.12.11 року з 1028 до 1034 години.
Статтею 99 ГПК України унормовано, апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення присутнього в засіданні представника відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши правильність судових висновків, повноту встановлення судом обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зокрема, згідно положень п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.
Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 ГК України також унормовано, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В світлі положень ч.1 ст.626, ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Так, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 ЦК України).
В свою чергу, здійснивши аналіз вищевказаних норм матеріального права та дослідивши наявний в матеріалах справи договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки Треста (підрядник) та Товариства (замовник), суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду та підпадає під правове регулювання норм статей 837-864 ЦК України.
Таким чином, в силу статті 837 ЦК України та пункту 1.1 договору підряду №30 від 14.12.2010 року (т.1 а.с.а.с.18-21) (далі –Договір) Товариство зобов’язалося на свій ризик виконати гірничопрохідницькі та монтажні роботи за проектом «Розкриття та підготовка горизонту 1250м. (1 етап розкриття і підготовка запасів пласту h11в до ізогіпси мінус 100м.), проходження конвеєрного нахильного ствола пласту h11в з оснащенням вибоїв і проходженням супутніх виробок (камери, ниші, тимчасовий дільничний водозабірник)»шахти Замовника, розташованої в сел. Володарське Свердловського району Луганської Області, а Замовник зобов’язався прийняти і сплатити виконані роботи.
За умовами п. 1.2. Договору, об’єм, характер і вартість робіт, передбачених п.1.1. Договору, визначається проектно-кошторисною (робочою) документацією, що є його невід’ємною частиною, договірною ціною і календарним графіком виконання робіт (додаток №1), які також є невід’ємною частиною Договору і основою для проведення взаєморозрахунків.
Пунктом 3.1. Договору також встановлено, що роботи повинні виконуватися в суворій відповідності з робочою документацією, розробленою ДВАТ «Луганськдіпрошахт», яке згідно статуту в редакції від 09.09.2010 року було перейменовано у публічне акціонерне товариство «Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості «Луганськдіпрошахт».
Однак, позивачем зазначені вимоги не було дотримано, при проходженні конвеєрного похилого пласта h11в порушувався проект проведення робіт з проведення виробітки, а саме не забучувались пустоти над верхняками арочного укріплення. Всі порушення умов Договору, технічної документації та будівельних норм зафіксовано в Журналі авторського нагляду за будівництвом (т.2 а.с.а.с.9-22) та Журналі відомчого контролю (т.1 а.с.а.с.136-153). Також складено акт обстеження похилого конвеєрного ствола пласта h11в від 11.03.2011 року (т.2 а.с.а.с.35-36), в якому зазначено, що зміщення арочного укріплення сталося з вини Тресту. Порушення проекту виконання робіт також було встановлено на спільній із позивачем нараді 22.03.2011 року та 15.04.2011 року (т.2 а.с.а.с.37-39, а.с.а.с.48-50).
Вказані документи були підписані повноважним представником позивача, без заперечень. Рекомендації працівників третьої особи, які проводили авторський нагляд за будівництвом, вчасно не були виконані позивачем, що призвело до завалів, зриву графіку виконання робіт та унеможливило вчасну здачу об’єкта будівництва.
Зміст статей 852, 858 ЦК України визначає, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. Якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Водночас матеріалами справи підтверджено, що відповідачем, відповідно розділу 6 договору та листiв позивача, було належним чином перераховано на банкiвськi реквiзити останньому авансiв в розмiрi 1 200 000, 00 грн., а саме: платiжне доручення №1262 вiд 20.12.2010 на суму 500 000, 00 грн.; платіжне доручення №30 від 11.01.2011 на суму 200 000, 00 грн.; доручення №187 вiд 18.02.2011 на суму 200 000,00 грн.; платiжне доручення №538 вiд 08.04.2011 на суму 300 000, 00 грн.( т.1 а.с.а.с.111-112, 115, 117).
На пiдставi наданих позивачем рахунків, вiдповiдачем згiдно умов договору, сплачено позивачу загальну суму у розмiрi 1 200 318, 97 грн., а саме: платiжними дорученнями: №134 вiд 08.02.2011 на суму 362 750, 40 грн.; №154 вiд 10.02.2011 на суму 292 331, 42 грн.; №290 вiд 11.03.2011 на суму 215 907, 32 грн.; №544 вiд 11.04.2011 на суму 100 000, 00 грн.; №604 вiд 18.04.2011 на суму 84 740, 58 грн.; №610 вiд 18.04.2011 на суму 45 790, 00 грн.; №970 вiд 07.06.2011 на суму 98 799, 25 грн.( т.1 а.с.а.с.113, 114, 116, 118-121).
Отже, наведене зумовлює висновок апеляційної інстанції, що Товариство належним чином виконало свої зобов’язання за договором щодо оплати виконаних робiт та перерахування авансiв на придбання матерiалiв на загальну суму 2 400 318, 97 грн., що зокрема, підтверджується рахунками-фактурами (т.1 а.с.а.с.122-128).
Поряд з тим, Трестом було виконано роботи, відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), які підписані сторонами та скріплені печатками без будь-яких зауважень, а також поставлено матеріалів на загальну суму 1 957 631, 47 грн. (т.1 а.с.а.с.26-53).
Таким чином, різниця між сплаченими Товариством грошовими коштами (2 400 318, 97 грн.) та виконаними Трестом підрядними роботами та поставленими матеріалами за Договором (1 957 631, 47 грн.), складає заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 442 687, 50 грн. (т.1 а.с.110).
З огляду на зазначене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду попередньої інстанції про безпідставність доводів Тресту щодо порушення Товариством зобов’язання з оплати виконаних та прийнятих робіт за спірним Договором.
Апеляційна інстанція також погоджується з висновком господарського суду Луганської області про необґрунтованість позовних вимог Тресту щодо стягнення збитків, завданих внаслідок неналежного виконання умов укладеного договору підряду, враховуючи наступне.
Відповідно до положень чинного законодавства, обов’язок по відшкодуванню збитків настає для суб’єктів господарювання у разі порушення господарського зобов’язання в результаті невиконання (неналежного виконання) умов договору або внаслідок завдання шкоди без договірних відносин (позадоговірна відповідальність).
Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено, завдані ним збитки –витрати, зроблені управненою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.
Згідно приписів ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
В контексті ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Отже, з аналізу означених правових норм випливає, що відшкодування збитків, як міра відповідальності за завдану шкоду, можлива виключно за умови наявності факту порушення господарського зобов’язання внаслідок неправомірних дій або бездіяльності боржника, які утворюють склад його вини.
За загальним правилом збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов’язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо. У разі заподіяння збитків потерпіла сторона повинна довести наявність таких збитків, їх розмір, протиправну поведінку боржника у справі, що призвела до їх виникнення, та причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.
Так, юридичною підставою цивільно-правової відповідальності є закон, а фактичною –вчинення цивільного правопорушення. Тому особа підлягає цивільно-правовій відповідальності за наявності сукупності умов, які створюють склад цивільного правопорушення, а саме: протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними та вина особи, що заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Між тим, цивільно-правова відповідальність настає за умови, якщо дія чи бездіяльність, якими заподіяно шкоду, є протиправними чи заборонені законом. Протиправною визнається поведінка особи, яка порушує приписи правових норм та порушує суб’єктивне право особи. Так, бездіяльність визнається протиправною, якщо особа повинна була вчинити певну дію, але не вчинила її. В даному ж випадку, матеріали справи свідчать про виконання Товариством в повному обсязі обов’язку з оплати виконаних робiт та перерахування авансiв на придбання необхідних матеріалів для виконання Трестом підрядних робіт.
Наступною обов’язковою підставою настання цивільно-правової відповідальності є наявність наслідків у формі заподіяння шкоди. За своєю суттю шкода уявляє собою будь-яке знецінення блага, що охороняється правом. В свою чергу, за змістом статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Отже, збитки –це грошова оцінка завданої шкоди, яка в спірних правовідносинах підтверджується лише довідкою головного бухгалтера Тресту «Розшифровка результатів роботи по будівництву шахти в с. Володарське за договором з ТОВ «СВК»за 1 півріччя 2011 року по ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка»(т.1 а.с.17).
Колегія зазначає, що означена довідка не є належним та допустимим в розумінні ст.34 ГПК України доказом, оскільки не має будь-яких посилань на документи якими обумовлені зазначені в ній показники та яким чином вони можуть бути пов’язані з відповідачем. Інших доказів в обґрунтування суми збитків, на яких наполягає позивач, матеріали справи не містять.
Окрім того, апеляційна інстанція зауважує, що важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Потерпіла сторона повинна довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, наслідком такої протиправної поведінки.
Однак, в даному випадку причинний зв'язок не може мати місце, оскільки відсутня протиправність дій чи бездіяльності відповідача, враховуючи, що матеріали справи містять достатню доказову базу, яка свідчить про належне виконання Трестом своїх зобов’язань за спірним Договором. Також, як вбачається, не знаходить свого правового обґрунтування та доказового підтвердження і наявність самих збитків.
Водночас, за відсутності доведеної позивачем противоправної поведінки Тресту, а також причинно-наслідкового зв’язку між такою поведінкою та нарахованими Товариством збитками, втрачає свій сенс й встановлення вини відповідача, як однієї з передумов настання цивільно-правової відповідальності (ст.614 ЦК України).
Серед іншого, пунктом 6.3. Договору сторони визначили, що замовник здійснює щомісячні платежі по мірі виконання робіт підрядником за фактично виконані обсяги робіт на підставі наданих актів приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за формою КБ-3 у відповідності до наказу Мінрегіонстрою України від 04.12.2009 року №554. Зазначені документи про виконані роботи та їх вартість складаються та підписуються на підставі акту маркшейдерського заміру гірничо-капітальних робіт, підписаного маркшейдерами підрядника та замовника за ціною, встановленою в п.5.1. цього договору за кожний метр проходки.
Таким чином, за висновком апеляційного суду, уклавши спірний Договір сторони дійшли згоди стосовно того, що оплата замовником підрядних робіт (яка і складає суму доходів, яку підрядник мав отримати), повинна здійснюватися за фактично виконані обсяги робіт. До того ж, враховуючи доведену Товариством наявність заборгованості позивача перед відповідачем внаслідок порушення останнім умов Договору щодо розрахунків та платежів в частині погашення отриманих від відповідача авансів на придбання матеріалів, посилання Тресту на нібито недоотриманий ним дохід, є юридично неспроможними та такими, що не відповідають обставинам справи.
Судова колегія наголошує, що господарське судочинство передусім здійснюється на засадах змагальності сторін, яка передбачає обґрунтування останніми своїх вимог та заперечень поданими суду доказами. В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, як вбачається позивачем жодним чином не доведено ані порушення відповідачем умов Договору, ані наявності як самої вини Товариства, так і причинного зв’язку між діями (бездіяльністю) останнього та завданою Тресту шкодою.
Також, оглядом матеріалів справи, апеляційною інстанцією встановлено, що провадження у розглядуваній справі було порушено 17.08.2011 року (т.1 а.с.1) та в межах строків встановлених ст.69 ГПК України, розгляд справи декілька разів відкладався (т.1 а.с.81, т.2 а.с.78).
Колегія суддів вважає, що в силу п.4 ч.1 ст.57 ГПК України, звертаючись з позовом до місцевого господарського суду, позивач мав одразу додати в обґрунтування своїх вимог всі необхідні на його думку докази або надати їх суду протягом строку наданого процесуальним законодавством для вирішення господарського спору.
Суд зазначає, що у разі наявності підстав, які унеможливили подання учасником судового процесу певних доказів до суду першої інстанції з причин, які не залежали від нього, такі докази можуть бути подані до апеляційної інстанції (ч.1 ст.101 ГПК України). Однак, наданим правом, як вбачається, скаржник також не скористався, що зумовлює висновок про відхилення доводів апеляційної скарги щодо порушення першою інстанцією його права надати додаткові докази в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, та не тягнуть за собою скасування цього судового акту.
Враховуючи означене, рішення суду першої інстанції від 17.10.11 року у справі №4/165/2011 –підлягає залишенню без змін як таке, що прийняте на підставі повного встановлення фактичних обставин справи, всебічного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надано належну правову оцінку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 43, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, а також статтею 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка»на рішення господарського суду Луганської області від 17.10.11 року у справі №4/165/2011.
Рішення господарського суду Луганської області від 17.10.11 року у справі №4/165/2011 –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена через Донецький апеляційний господарський суд в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Є.Мєзєнцев
Суддя О.Склярук
Суддя В.Татенко