Справа №  2-3325/11

                                                                            Р І Ш Е Н Н Я
                                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          04.11.2011  року.   Автозаводський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі:              

головуючого судді -    Савічева В.О.,    

при секретарі -             Штепа О.В. ,    

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» про стягнення компенсації за невикористану тарифну відпустку, вихідної допомоги при ліквідації підприємства та моральної шкоди, -    

   ВСТАНОВИВ:    

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про скасування постанови по справі про стягнення компенсації за невикористану тарифну відпустку, вихідної допомоги при ліквідації підприємства та моральної шкоди.

В своїй позовній заяві вказувала, що вона була прийнята на роботу до ДП «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» на посаду бухгалтера. У відповідності до розпорядження міського голови державне підприємство «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» перереєстроване у Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів». Наказом № 18-к від 29.04.2011 року її було звільнено з підприємства за п.1 ст.40 КЗпП України у зв»язку з ліквідацією підприємства. На день звільнення позивачеві була нарахована компенсація за невиплачену тарифну відпустку та вихідна допомога при ліквідації підприємства, але ці суми не були їй виплачені в повному обсязі і в даний час заборгованість складає  2427,01 грн. Відмову виплатити їй усі кошти, які слід було виплатити на день звільнення з роботи, відповідач обґрунтував відсутністю грошових коштів. Таки дії відповідача ОСОБА_1 вважає незаконними та просить суд стягнути з відповідача на її користь нараховану але не виплачену їй компенсацію за невиплачену тарифну відпустку та вихідну допомогу при ліквідації підприємства з врахуванням затримки виплати цих сум та індексу інфляції, а всього 7196,32 грн. Крім цього просить стягнути з відповідача 3000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, за підстав наведених в позовній заяві, в повному обсязі, просила суд позов задовольнити.    

Представник відповідача в судове засідання по невідомим суду причинам повторно не прибув, про день час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомляв. Тому, суд вважає можливим слухати справу у його відсутності на підставі наявних по справі доказів та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.   

 Представник третьої особи в судове засідання по невідомим суду причинам повторно не прибув, про день час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомляв.

 Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.    

Судом встановлено, що 01.09.1993 року позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ДП «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» на посаду бухгалтера. У відповідності до розпорядження міського голови № 621-Р від 27.05.1998 року державне підприємство «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» перереєстроване у Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів».

Наказом № 18-к від 29.04.2011 року її було звільнено з підприємства за п.1 ст.40 КЗпП України у зв»язку з ліквідацією підприємства. На день звільнення позивачеві була нарахована компенсація за невиплачену тарифну відпустку та вихідна допомога при ліквідації підприємства, але ці суми не були їй виплачені в повному обсязі і на день звернення з позовом до суду заборгованість складає  2427,01 грн.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КзПП України, виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства чи установи, проводиться у день звільнення.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, звільненому ним працівникові усіх сум, які повинні бути йому виплачені на день його звільнення, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КзПП України, роботодавець повинен виплатити цьому працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. На день звернення з позовом до суду ця сума складає 4696,50 грн.  

На підставі ч. 5 ст. 95 КЗпП України, також передбачено виплату з урахуванням індексації. Рівень (індекс) інфляції - це показник середнього рівня зміни цін на товари та послуги відносно базисного періоду, який має вираз у відсотках. Невиплачена позивачеві сума, з урахуванням індексу інфляції, становить 7196,32 грн.

Згідно із вимогами п.п. 5,8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 47 КзПП України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звільнення працівника видати працівникові належно оформлену ним трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.

Нормою ч. 1 ст. 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. Згідно із вимогами ч. 5 ст. 95 КзПП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законом порядку. Згідно з вимогами ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день його звільнення. Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні позивач пояснила, що неодноразово зверталась до відповідача з проханням виплатити кошти, але кожного разу отримувала відмову. Такі звернення викликали в неї стрес, розпач і образу. Зазначену суду позивач вважає значною для себе, і не отримавши її ні при звільненні, ні протягом тривалого часу після звільнення, вона змушена була брати кошти у борг у знайомих, що порушило звичний для неї уклад життя. Заподіяну їй моральну шкоду оцінює у 3000 грн.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  

          На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути не виплачену компенсацію за невиплачену тарифну відпустку та вихідну допомогу при ліквідації підприємства з врахуванням затримки виплати цих сум та індексу інфляції в сумі 7196 грн. 32 коп. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 14,57-59,208,209,212-215,218,224 ЦПК України,  ст. ст. 47, 83, 95, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, суд -             

В И Р І Ш И В  :

            Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.    

Стягнути з Ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» на користь ОСОБА_1 нараховану але не виплачену компенсацію за невиплачену тарифну відпустку та вихідну допомогу при ліквідації підприємства з врахуванням затримки виплати цих сум та індексу інфляції, а всього стягнути – 7196 (сім тисяч сто дев»яносто шість) грн. 32 коп.

Стягнути з Ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків апеляційного оскарження, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.               Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

           СУДДЯ: