2-397/11

   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 липня 2011 р.  Магдалинівський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді –Новік Д.І.

               при секретарі –Дровозюк О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Поливанівської  сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що 05 травня 1997 року ОСОБА_2 по договору дарування подарувала, а він прийняв в дар житловий будинок з господарськими приміщеннями, що належав останній на підставі свідоцтва про право приватної власності, виданого Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 14 лютого 1997 року та розташований в по вул. Карла Маркса, 52 в с. Поливанівка Магдалинівського району Дніпропетровської області. Вказаний договір дарування від 05 травня 1997 році був посвідчений державним нотаріусом Магдалинівської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 840, який він зареєстрував в КП «Магдалинівське БТІ». Він мав намір приватизувати присадибну земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок, але з’ясувалось, що земельна ділянка згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 703 від 15 грудня 1995 року на ім'я ОСОБА_3, що приходився чоловіком ОСОБА_2 та розташована на території с. Карла Маркса Магдалинівського району Дніпропетровської області і передана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та ведення особистого підсобного господарства. 21 жовтня 21996 року помер ОСОБА_3, 10 березня 2001 року померла ОСОБА_2, в зв'язку з чим, він відповідно до ст.120 Земельного Кодексу та ст. 377 ЦК України як особа, що набула право власності на житловий будинок, вважає що має право на набуття право власності і на земельну ділянку, на якій вони розташовані без зміни її цільового призначення, тому він звернувся до суду з даним позовом.

Позивач в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву слухати справу в його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до суду 16 червня 2011 року надійшла заява, згідно якої просить справу розглянути в їх відсутність, позов визнають повністю.

З цих підстав суд вважає можливим ухвалити судове рішення при попередньому розгляді справи згідно ст.ст. 130, 174 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, копію спадкової справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 05 травня 1997 року ОСОБА_2 по договору дарування (а.с. 5) подарувала, а позивач прийняв в дар житловий будинок з господарськими приміщеннями, що належав останній на підставі свідоцтва про право приватної власності, виданого Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 14 лютого 1997 року та розташований в по вул. Карла Маркса, 52 в с. Поливанівка Магдалинівського району Дніпропетровської області. Вказаний договір дарування від 05 травня 1997 році був посвідчений державним нотаріусом Магдалинівської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 840, який позивач зареєстрував в КП «Магдалинівське БТІ»(а.с. 5, 7). Позивач мав намір приватизувати присадибну земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок, але з’ясувалось, що земельна ділянка згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 703 від 15 грудня 1995 року на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 6), що приходився чоловіком ОСОБА_2 (а.с. 10) та розташована на території с. Карла Маркса Магдалинівського району Дніпропетровської області і передана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та ведення особистого підсобного господарства (а.с. 14, 15). 21 жовтня 21996 року помер ОСОБА_3, 10 березня 2001 року померла ОСОБА_2 (а.с. 8), яка згідно копії спадкової справи (а.с. 26-36) прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 та останній видано свідоцтво про право на спадщину, а саме вказану земельну ділянку, яка була зареєстрована на ім'я ОСОБА_3, в зв'язку з чим, позивач відповідно до ст.120 Земельного Кодексу та ст. 377 ЦК України як особа, що набула право власності на житловий будинок, вважає що має право на набуття право власності і на земельну ділянку, на якій вони розташовані без зміни її цільового призначення та звертається до суду з даним позовом.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності здобувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 120 Земельного Кодексу України та ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором, при цьому якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідною для їх обслуговування.       

В судовому засіданні беззаперечно встановлено факт набування позивачем права власності на житловий будинок з господарськими спорудами по договору дарування, який розміщений на присадибній земельній ділянці площею 0,50 га наданої ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП, що розташована на території с. Карла Маркса (на теперішній час с. Поливанівка) Поливанівської сільської ради Магдалинівського району, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 703 від 15 грудня 1995 року.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Також враховується диспозиція ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Таким чином, з урахуванням визнання позову відповідачем, враховуючи, що позивач набув право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований на приватизованій присадибній ділянці і тому має право для набуття права власності на неї, позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку обґрунтовані та знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд вважає, що є всі законні підстави задовольнити позов, оскільки згідно ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Дане рішення суд ухвалює в рамках заявлених позивачем вимог і на підставі наданих доказів (ст.ст. 57-66 ЦПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 5-8, 10, 11, 130, 174, 208-210, 212-215 ЦПК України, ст. 120 Земельного Кодексу України, ст. 377 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 –задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на приватизовану присадибну земельну ділянку площею 0,50 га, розташовану по вул. Карла Маркса, 52 в с. Поливанівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, передану у власність померлому 21 жовтня 1996 року ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП б/н зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 703 від 15 грудня 1995 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 –денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі проголошення рішення у відсутності особи, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий                                                                                          Д.І. Новік