Справа №2-105/09р.

                                                     РІШЕННЯ

                                           ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 грудня  2009 року.  Броварський міськрайонний суд Київської області в

cкладі:

головуючого судді -                  Міхієнкової Т.Л.

при секретарі -                           Сюр О.М.

за участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

              представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари  цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  Броварської міської ради, треті особи – відділ Держкомзему  м. Броварах Київської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10  про визнання незаконним рішення виконкому, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки,  усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

           У липні 2008 року  ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому з урахуванням доповнень просила суд визнати незаконним  рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 19.07.2000 року №НОМЕР_1 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5, ОСОБА_6 земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,076га, для обслуговування житлового будинку, визнати недійсним державний акт  серії НОМЕР_2, виданий на ім’я  ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,076га по АДРЕСА_1, визнати недійсним договір дарування Ѕ частини земельної ділянки площею 0,076 га, розташованої в АДРЕСА_2, укладений 05 березня 2008 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 (дарувальниками) та ОСОБА_7 (обдаровуваним), зобов’язати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звільнити належну їй земельну ділянку шляхом перенесення паркану згідно межі, визначеної її державними актами та не чинити їй перешкод у користуванні земельною ділянкою.

       В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що на праві власності їй належить 3/10 частини житлового будинку  та земельна ділянка площею 0,0641га по АДРЕСА_3, що складається з двох частин – площею 0,0496 га для обслуговування житлового будинку, площею 0,0145 га для ведення особистого селянського господарства, які вона отримала в дар від свого діда ОСОБА_11 на підставі  нотаріально

 посвідченого договору  дарування 16 березня 2007 року. Після виготовлення державних актів на право власності на подаровані дідом земельні ділянки уклала договір з ліцензованою землевпорядною організацією «Термін» на перенесення в натуру меж земельної ділянки та встановлення межових знаків, але виявилось, що виконати це неможливо, оскільки має місце накладення меж її земельної ділянки з земельною ділянкою сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які  проживають по АДРЕСА_1 і у 2000 році приватизували земельну ділянку площею 0,076га.  Вважає, що приймаючи рішення про передачу відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,076га,  виконком Броварської міської ради передав їм також і частину землі, яка у 1997 році була приватизована її дідом ОСОБА_11, а відтак  рішення є незаконним. На підставі незаконного рішення відповідачам було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, 1/2 частину якої вони подарували іншому відповідачу ОСОБА_7  Вказує, що ОСОБА_7 подарована частина земельної ділянки, яка є її власністю, чим порушено її права власника.

       В судовому засіданні позивачка ОСОБА_4, її представники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позов підтримали.  Пояснили, що  житловий будинок АДРЕСА_3  та земельна ділянка за цією ж адресою належали діду позивачки ОСОБА_11, який у 2007 році  здійснив відчуження  як  будинку, так і землі: 3/10 частини житлового будинку і  земельну ділянку площею 0,0641 кв.м подарував позивачці, а інша частина будинку і земельна ділянка  перейшла у власність доньки - третьої особи ОСОБА_9.  Як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_9 виготовили державні акти на право власності на землю.   Вважаючи, що огорожа на межі з  земельною ділянкою ОСОБА_5 і ОСОБА_6  встановлена вірно, батько позивачки з метою  розділу  земельних ділянок ОСОБА_4 і ОСОБА_9 встановив паркан, орієнтуючись на межу по огорожі з відповідачами та параметри державних актів ОСОБА_4  Але після встановлення паркана по межі з ОСОБА_9 виявилося, що за таких обставин  належна третій особі   ОСОБА_9 земельна ділянка є меншою за площею, ніж визначено державним актом.  Позивачка уклала договір з ТОВ «Термін» на перенесення в натуру меж земельної ділянки згідно державних актів. При перенесенні в натуру  меж земельної ділянки  землевпорядною організацією виявилося, що має місце перетинання земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6,   у зв’язку з чим ТОВ «Термін» відмовилося встановлювати межові знаки згідно державних актів і рекомендувало звернутися до суду.  Вказали, що відповідачі у 2000 році приватизували частину земельної ділянки, що на той час  на законних підставах уже була приватизована ОСОБА_11, тому вважають, що  рішення виконкому  про приватизацію та державний акт видано з порушенням  чинного законодавства.  Під час розгляду справи у суді з’ясувалося, що 1/2 частину земельної ділянки відповідачі ОСОБА_5.і ОСОБА_6 подарували ОСОБА_7, у зв’язку з чим ОСОБА_7 було притягнуто до участі у справі як відповідача. Як пояснили представники позивачки, ОСОБА_7 отримав у дар від ОСОБА_5 і ОСОБА_6  частину земельної  ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_4, а тому договір дарування просили визнати недійсним, як такий, що за своїм змістом суперечить ст. 317  Цивільного кодексу України, згідно якої право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власникові.  Просили суд також зобов’язати відповідачів звільнити займану ними земельну ділянку ОСОБА_4, право власності на яку посвідчується належними позивачці державними актами, шляхом перенесення паркану і не чинити ОСОБА_4 перешкод у здійсненні нею прав власника.

        Відповідачі ОСОБА_5  і ОСОБА_6 та їх представник ОСОБА_3  позов не визнали. Пояснили, що відповідачам на праві власності належить 19/50 частин будинку по АДРЕСА_1. Земельна ділянка, яку вони приватизували у 2000 році,  була у їх користуванні з 1992 року, коли вони оселилися в будинку. Лишків землі у них нема, а навпаки у дійсності площа земельної ділянки є меншою, ніж зазначено у державному акті.  У березні 2008 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 подарували сину ОСОБА_5  ОСОБА_7 Ѕ частину земельної ділянки з тим, щоб  у нього була можливість збудувати будинок. Зазначили, що згідно обмірів земельних ділянок, які були проведені  ТОВ «Константа» за ухвалою суду від 25 листопада 2009 року у позивачки ОСОБА_4 насправді землі більше, ніж згідно державних актів, а саме: 654 кв. м замість 641кв.м., тому вважають, що її вимоги безпідставні. Вважають, що треба визнавати недійсними також і державні акти позивачки.

        Відповідач ОСОБА_7 позов не визнав. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, пояснив суду, що  на підставі договору дарування у березні 2008 року його мати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подарували йому половину земельної ділянки по АДРЕСА_1. Державного акта на подаровану земельну ділянку він не оформив. Три роки тому в кінці садиби розпочав будівництво будинку, будинок в експлуатацію не прийнято, бо нема державного акту на землю. Вважає, що паркан  по межі земельних ділянок позивачки та відповідачів встановлено вірно, бо близько трьох років тому він та батько позивачки його встановлювали разом. З тих пір паркан ніхто не перебудовував, межі не змінював.

        Відповідач Броварська міська рада просила суд  розглядати справу без участі представника Броварської міської ради та прийняти рішення у відповідності з чинним законодавством.  Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

       Представник третьої особи - Відділу Дежкомзему у м. Броварах Дяченко А.В.  пояснила, що збірний кадастровий план земельних ділянок, виготовлений землевпорядною організацією – ТОВ «Константа», засвідчує, що згідно державних актів позивачки та відповідачів, має місце накладка державних актів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6, тобто частина землі площею 0,0169га одночасно знаходиться у власності як

позивачки, так і відповідачів. На думку третьої особи, державні акти сторін по справі виготовлені з помилками, межі земельних ділянок, зазначені в держактах не відповідають фактичним межам, тому  у судовому порядку треба скасувати акти і ОСОБА_4, і ОСОБА_5та ОСОБА_6, та виготовити нові державні акти.

          Третя особа  ОСОБА_9  пояснила, що їй на праві власності належить 7/10 частини житлового будинкуАДРЕСА_3 та земельна ділянка  площею  0,0665га, що посвідчується державним актом. Від батька ОСОБА_11 вона на підставі договору довічного утримання та договору  дарування отримала 0,0504га  та 0,0175 га землі, що в сумі складає 0,0676га, але при виготовленні  технічної документації для державного акта  виявилося, що фактично землі менше на 11 кв.м, з чим вона погодилася, тому в її  державному акті вказано саме 0,0665га.  Просила суд вирішити справу згідно закону.

         Третя особа ОСОБА_10 в судове засідання не з»явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. В минулому судовому засіданні вона давала пояснення про те,  що земельні ділянки по АДРЕСА_3 іАДРЕСА_1 – це земля її батьків. Дід позивачки ОСОБА_11 – її рідний брат Свого часу батьківська земельна ділянка була поділена пополам -  половину виділили брату.  В той час, коли згідно закону за будинком мало бути не більше 6 соток землі, ОСОБА_11 ці  6 соток якраз і залишили, і ніякої іншої землі у нього бути не могло. Пояснила, що від мами їй дісталася земельна ділянка в 9 соток, державного акту у неї нема, але повинна приватизувати саме цю площу. Зазначила, що у неї, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 має бути разом землі 15 соток.

         Заслухавши пояснення позивачки, її представників, відповідачів, їх представника, третіх осіб, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

         Відповідно до ч.1 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами, форма яких затверджується Кабінетом Міністрів  України. Право власності на землю, як визначено ч.1 ст. 76 ЗК України, - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Громадяни України  згідно п.п. «а», «б» і «в»  ч.1 ст. 81 ЗК України, набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

  Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 на підставі договору дарування за реєстровим номером НОМЕР_3  від 16 березня 2007 року, посвідченого  державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Журавською В.В.  отримала в дар від  ОСОБА_11  3/10 частини житлового будинку  АДРЕСА_3 з надвірними будівлями – сарай «Г», сарай-прибудова «Ж», сарай-прибудова «Е», гараж «Б», огорожа  «№» (а.с.9-10)  та  на підставі договору дарування за реєстровим  номером 1-1012  від 16 березня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Броварської  міської державної нотаріальної контори Журавською В.В. земельну ділянку, що знаходиться за цією ж адресою, площею 641 кв. м., в тому числі 496 кв. м. для обслуговування житлового будинку, 145 кв. м. – для ведення особистого селянського господарства (а.с. 7-8). Право власності позивачки на частину житлового будинку зареєстровано в електронному  Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.03.2007 року, право власності на земельні ділянки посвідчується  державними  актами на право власності на земельні ділянки від  8 серпня 2007 року: державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0496га для обслуговування жилого будинку і господарських будівель серії НОМЕР_4, зареєстрований у книзі записів державних актів за № НОМЕР_5 (а.с.11), та державний акт  на земельну ділянку площею 0,0145га  для ведення особистого селянського господарства серії НОМЕР_6, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів за № НОМЕР_7(а.с.13).

Відповідачі   ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласниками  частини житлового будинку АДРЕСА_1,  яким на праві спільної  власності належить 19/50 частин будинку з надвірними будівлями, що посвідчується  Свідоцтвом про право власності   від 16.12.1992 року (а.с. 82).  На підставі  рішення виконкому Броварської міської ради від 19.07.2000 року №НОМЕР_1     ОСОБА_5 та ОСОБА_6, проживаючим по АДРЕСА_4,  передали у спільну часткову власність земельну ділянку площею 756 кв.м. для обслуговування жилого будинку. (а.с. 118),  але в  Державному  акті   на право приватної власності на землю на ім’я ОСОБА_5, ОСОБА_6 серії НОМЕР_2, зареєстрованому  в Книзі записів державних актів за №НОМЕР_8 від 11.12.2000 року,  вказується, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,0760 га для обслуговування житлового будинку (а.с.173). З договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Журавською В.В. за реєстровим №НОМЕР_9 (а.с.130-132) вбачається, що 05 березня 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подарували ОСОБА_7 1/2 частину належної їм на праві  власності земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_2.

 Як встановлено судом,   земельна ділянка площею 1320 кв. м.,  частина якої  площею 641 кв.м  була  подарована позивачці, належала ОСОБА_11 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_10,  виданого Броварською міською радою Київської області 04.01.1997 р. і зареєстрованого в  книзі записів державних актів за № НОМЕР_11 (а.с.14) та на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_12, виданого Броварською міською радою 07.12.2005р., зареєстрованого в книзі записів державних актів за  №НОМЕР_13 (а.с. 15).   Право власності на іншу  частину земельної ділянки ОСОБА_11  набула третя особа ОСОБА_9  на підставі договору довічного утримання від 15 грудня 2006 року за реєстровим номером НОМЕР_14 (а.с. 219-222) та договору дарування від 18.05.2007 року за реєстровим номером НОМЕР_15 (а.с.223). Право власності  ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 0,0665га для будівництва та  обслуговування жилого будинку і господарських будівель   посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_16, зареєстрованим в книзі записів державних актів за №НОМЕР_17 від 22.08.2007р.(а.с. 224).

      Згідно дослідженого судом  Акту обстеження земельної ділянки     від 07.05.2008 року по АДРЕСА_3 за  №05-6/9-3/429, яке було проведено    комісією у складі представників відділу земельних ресурсів у м. Бровари та  представників землевпорядної організації ТОВ „Термін” за участю старшого дільничого інспектора міліції,   встановлено, що   відстань від поворотної точки №2 по межі з гр. ОСОБА_5, проживаючої по АДРЕСА_1, до поворотної точки № 8 по межі гр. ОСОБА_9, проживаючої по АДРЕСА_5 згідно Державного акту на право власності на землю по АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_4 становить 10,25 м., а фактично 9 м.”, що,  на думку суду,  свідчить про наявні порушення прав ОСОБА_4 як власниці земельної  ділянки.

        Як вбачається зі збірного кадастрового плану від 23.09.2009 року (а.с.266), виготовленого землевпорядною організацією  ТОВ «Константа», має місце накладення меж  земельних ділянок  згідно державних актів по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1. При цьому, накладення меж мало  місце як в той час, коли власником земельної ділянки по АДРЕСА_3 був  ОСОБА_11, так  і станом на теперішній час, коли суміжними землевласниками є  ОСОБА_4 та   ОСОБА_5- ОСОБА_6 Площа перетинання (накладення) земельних ділянок  по державним актам становить згідно збірного кадастрового плану  0,0169га.    Відповідно до збірного кадастрового плану земельних ділянок ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5- ОСОБА_6, ОСОБА_10, виготовленого землевпорядною організацією ТОВ «Константа» за ухвалою суду від 25.11.2009 року,  фактичні межі земельних ділянок позивача, відповідачів, третьої особи ОСОБА_9 (по парканах)  не відповідають межам, визначеним державними актами.   Фактична площа земельної ділянки ОСОБА_9 становить 0,0610га замість 0,0665 га згідно держакту,  фактична площа земельної ділянки ОСОБА_4 становить 0,0654га замість 0,0641га по держактам, фактична площа земельної ділянки ОСОБА_5 – ОСОБА_6 становить 0,0717 га замість 0,0760 га по держакту. Суд приймає до уваги пояснення представника позивачки стосовно того, що  батьком позивачки після отримання ОСОБА_4 державних актів було встановлено паркан з метою розмежування земельних ділянок ОСОБА_4 і ОСОБА_9,  при цьому виміри при встановленні огорожі він  проводив  від уже встановленої огорожі по межі з ОСОБА_5 –ОСОБА_6. За таких обставин  паркан по межі з ОСОБА_9 встановлено невірно,  за рахунок   частини земельної ділянки ОСОБА_9, що об’єктивно підтверджується збірним кадастровим планом (а.с.267), а також тією обставиною, що  сума площ земельних ділянок ОСОБА_9 та ОСОБА_4 складає 0,1264га, що менше, ніж перебувало у власності  ОСОБА_11 згідно державних актів (0,1320 га), який всю належну йому земельну ділянку відчужив на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_4 Суд критично оцінює пояснення представника відділу Держкомзему у м. Броварах стосовно помилки в державних актах ОСОБА_4, оскільки її право власності на земельну ділянку виникло на підставі  отримання в дар частини земельної ділянки, що була приватизована її дідом  ОСОБА_11,  ні в усних, ні в письмових поясненнях  Відділу  Держкомзему не зазначено, в чому саме полягає помилка.  Відповідачами зустрічного  позову щодо визнання недійсним державних актів ОСОБА_4 не заявлено, суд розглядає справу в межах позовних вимог.

      З дослідженого судом архівного витягу з рішення №66 виконкому Броварської міської ради народних депутатів  від 15.03.1988р. (а.с. 214) вбачається, що пуктом 3.24 цього рішення за попередньою власницею частини будинку, що нині належить відповідачам, ОСОБА_16  було закріплено  земельну ділянку площею 704 кв.м.  Документів, які б посвідчували надання відповідачам або попереднім власникам будинку  додаткової земельної ділянки, суду не надано.

Суд вважає,  що при передачі у приватну  власність земельної ділянки ОСОБА_5-ОСОБА_6 та виготовленні і видачі їм державного акта від  11.12.2000р. не було проведено  зведення меж суміжних земельних ділянок по координатам, внаслідок чого акт ОСОБА_5 –ОСОБА_6 накладається на сусідню земельну ділянку і межа проходить в тому числі по належній позивачці, а на час видачі акта - ОСОБА_11-  земельній ділянці, тобто  відповідачам оспорюваним рішенням  передали у власність також і частину землі, що перебувала у приватній власності ОСОБА_11 згідно Державного акту від 04.01.1997 року за реєстровим №НОМЕР_11 та  у його  користуванні  згідно п.п.2.13. та 6.2.  рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 21.12.1999р.№374. За таких обставин, суд  дійшов висновку, що приймаючи рішення  від 19.07.2000р. в частині  передачі у приватну власність ОСОБА_5- ОСОБА_6 земельної ділянки  площею 756 кв.м  виконком Броварської міської ради  порушив вимоги  ст.17  Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992року.   Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України від 13.03.1992 року, що був чинним на момент приватизації відповідачами земельної ділянки, у приватну власність передається та земельна ділянка, що була раніше надана і перебуває у користуванні. При цьому розмір земельної ділянки має обґрунтовуватись відповідними документами, матеріалами, тощо. Площа  переданої  у власність відповідачів  документально  не обґрунтована,   відповідачам передали у власність також і частину землі, що перебувала у приватній власності  і користуванні ОСОБА_11    

     Оскільки державний акт на право власності на землю видано ОСОБА_5ОСОБА_6 на підставі незаконного рішення, такий акт підлягає визнанню недійсним.  

   Як вбачається з договору дарування від 05.03.2008р. та  кадастрового плану на а.с. 129  відповідач ОСОБА_7 отримав в дар 1/2 частину земельної ділянки, до складу якої входить також і земля, що згідно державних актів належить позивачці ОСОБА_4 Відповідно до ч.1  ст. 203 Цивільного кодексу   України  зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам  законодавства. Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені  зокрема частиною першою ст.  203 цього Кодексу.  Відповідно до   ст. 317 ЦК України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власникові.  Оспорюваним правочином порушені права ОСОБА_4 як власника земельної ділянки, у зв’язку з чим такий правочин   згідно ч.3 ст. 215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним.  

          Суд вважає, що ґрунтуються на законі також вимоги позивачки щодо звільнення   належної їй на праві власності земельної ділянки шляхом перенесення паркану згідно визначених її державними актами меж, оскільки на даний час вказану  земельну  ділянку використовують відповідачі. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 17 Земельного кодексу  України 1992р., ст. 78, 81, 152, 158 Земельного кодексу України 2001р., ст. 203, 215, 317 Цивільного кодексу України,  ст. ст. 10,60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

                                          В И Р І Ш И В:

    Позов задовольнити.   Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 19.07.2000 року №НОМЕР_1 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5,  ОСОБА_6  земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,076 га. для обслуговування житлового будинку.

    Визнати недійсним Державний акт серії НОМЕР_2, виданий на ім’я ОСОБА_5, ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,076 га по АДРЕСА_1 і зареєстрований у Книзі записів державних актів за № НОМЕР_8 11.12.2000р.

     Визнати недійсним договір дарування 1/2 частини земельної ділянки площею 0,076 га, розташованої в АДРЕСА_2,  укладений 05 березня 2008 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6(дарувальники) та ОСОБА_7 (обдаровуваним), посвідчений державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори  Журавською В.В. і зареєстрований в реєстрі за №НОМЕР_9.  

   Зобов’язати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звільнити земельну ділянку, що належить на праві власності ОСОБА_4  відповідно до Державних актів серії НОМЕР_4 та НОМЕР_6 та встановленої межі,  шляхом перенесення паркану згідно межі, визначеної державними актами,  та не чинити перешкод  ОСОБА_4  у користуванні належною їй земельною ділянкою.

      Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 судові витрати: судовий збір у сумі 220 грн. 90 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення позову в сумі 37 грн.50 коп., витрати по оплаті правової допомоги в сумі 5000 грн., витрати по оплаті роботи землевпорядної організації  ТОВ «Константа» в сумі 2238 грн., а всього 7496 грн. 40 коп., які стягнути з кожного по 2499 грн.

      Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання в десятиденний термін заяви про апеляційне оскарження, починаючи з дня проголошення рішення, а в разі неподання заяви про оскарження після закінчення строку подання цієї заяви – рішення набирає законної сили.

Суддя: