Справа № 11-620/11 Головуючий у І інстанції Білокур В.І.

Категорія - ч. 2 ст. 115 КК України Доповідач Салай Г. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 15 вересня 2011 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіСалая Г. А.

Суддів:                                       Баглая І.П., Козака В.І.

При секретарі                   -         Гой Н.Г.

З участю прокурора        -         Шваб Л.В.          

Засудженого                -             ОСОБА_2

Захисника                        -          ОСОБА_3

Потерпілої                        -        ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора що приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції Шваб Л.В. на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 липня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Остер Козелецького району Чернігівської області, українця, громадянина України, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого робітником ТОВ "Алітоні", проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого,

Засуджено: за ст. 115 ч.2 п.1 КК України до 15 років позбавлення волі; за ст., 14 ч.1, ст. 115 ч.2 п.1 КК України до 10 років позбавлення волі.

          На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у вигляді 15 років позбавлення волі.

          Стягнено з ОСОБА_2 на користь: потерпілої ОСОБА_4 113992 грн. 10 коп. матеріальної шкоди; на користь держави 32988 грн. 60 коп. судових витрат за проведення судово-криміналістичних експертиз.

Вироком ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 07 лютого 2011, близько 11-00 год. ОСОБА_2 прийшов до свого знайомого ОСОБА_6 у квартиру АДРЕСА_1 де вживали алкогольні напої, а згодом до них приєдналися ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9

Близько 20-00 год. між ОСОБА_2, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які перебували у стані сп'яніння, виник конфлікт на ґрунті особистих стосунків, в результаті якого вони посварилися і побилися, після чого ОСОБА_7, ОСОБА_8  та ОСОБА_9  спільними зусиллями виштовхали ОСОБА_2 з цієї квартири, при цьому ОСОБА_2 не забрав з квартири свій мобільний телефон. На вулиці ОСОБА_2 виявив відсутність свого мобільного телефону марки «LG» з сім-карткою, а також грошей в сумі приблизно 65 грн. і розуміючи, що його до квартири не впустять, він пішов до відділення міліції та попросив у працівників міліції допомогти забрати мобільний телефон, мотивуючи, що забув телефон у знайомих, з якими він посварився і боїться до них йти, оскільки його можуть побити. Працівники міліції на прохання ОСОБА_2 разом з ним прослідували до вказаної   вище   адреси   і   попросили   ОСОБА_7,   ОСОБА_8,   ОСОБА_9 та ОСОБА_6 впустити до квартири ОСОБА_2 і віддати йому речі. ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, які перебували в стані алкогольного сп'яніння, заперечили, що забирали будь-які речі у ОСОБА_2 та стали оглядати квартиру, знайшли на кріслі в кімнаті квартири мобільний телефон і віддали ОСОБА_2, але останній почав вимагати повернути йому гроші в сумі 65 гривень, які, з його слів, зникли з кишені штанів при невідомих обставинах, коли він перебував у квартирі. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 пояснили працівникам міліції, що мобільний телефон та гроші у ОСОБА_2 не забирали, в той же час він не міг повідомити при яких обставинах у нього зникли гроші і де саме, а тому, безпідставність звинувачень, він припинив висловлювати претензії. Після цього працівники зробили всім присутнім усне зауваження з приводу зловживання алкоголем і покинули квартиру разом з ОСОБА_2 У подальшому ОСОБА_2 повернувся додому, а ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_6 залишились у вказаній квартирі, продовжили вживати алкоголь. Через деякий час ОСОБА_9 пішов додому, а ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 у квартирі за вказаною вище адресою заснули.

Тим часом ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння за місцем проживання за адресою АДРЕСА_2 та відчуваючи образу, вирішив помститися ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за те, що вони, застосувавши насильство, вигнали його з квартири та, на його думку, викрали гроші і намагалися викрасти мобільний телефон. В результаті ОСОБА_2 з мотивів помсти за образливі, як він вважав, дії ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та на ґрунті неприязних відносин до останніх, які виникли внаслідок конфлікту, вирішив їх вбити.

Готуючись до втілення в дію злочинного задуму щодо вбивства трьох осіб, ОСОБА_2 взяв за місцем проживання кухонний ніж господарсько-побутового призначення та пішою ходою  попрямував до квартири АДРЕСА_3, вважаючи, що там знаходяться  ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9

Біля 23.30 ОСОБА_2, маючи при собі ніж, шляхом вільного доступу через незачинені двері проник в квартиру та, готуючись і створюючи необхідні умови для вчинення вбивства вищеназваних осіб, зачинив з середини квартири вхідні двері на замок, щоб у приміщення не зайшли сторонні особи. Оглянувши обстановку в квартирі ОСОБА_2 помітив, що ОСОБА_8 спить, лежачи на комоді у великій кімнаті. В цій же кімнаті спав господар квартири ОСОБА_6 Після цього ОСОБА_2, діючи з мотивів помсти та на ґрунті особистих неприязних стосунків, що виникли, на його думку, внаслідок образливих дій ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, підійшов до ОСОБА_8, який не чекав загрози, але, почувши рухи в кімнаті, почав підводитися з комоду. В цей час ОСОБА_2, використовуючи фактор раптовості, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи заподіяння смерті, завдав не менше як три цілеспрямованих удари ножем в життєво важливі органи ОСОБА_8, а саме область шиї та один удар в область грудної клітини ззаду, в результаті чого той впав на підлогу та від спричинених тілесних ушкоджень помер за кілька хвилин. Після цього продовжуючи злочинні дії з умислом, спрямованим позбавлення життя кількох осіб, ОСОБА_2 пройшов на кухню квартири де побачив ОСОБА_7 який спав лежачи на матраці, простеленому на підлозі. Скориставшись тим, що ОСОБА_7 знаходиться у стані сп'яніння та спить, і це сприяє його діям,  умисно, з метою позбавлення життя завдав ножем не менше як сім, ударів в життєво важливий орган - шию ОСОБА_7, який перебував в стані сну, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран шиї, від яких той помер за кілька хвилин.

Після вчиненого вбивства ОСОБА_8 і ОСОБА_7, ОСОБА_2 не зміг реалізувати до кінця свій злочинний умисел щодо вбивства ОСОБА_9, з причин, що не залежали від його волі, оскільки останнього в квартирі ОСОБА_6 не було, а адресу місця його проживання він не знав, тобто, ОСОБА_2 своїми діями які виразились у готуванні до злочину шляхом підшукування знарядь та усунення перешкод для вчинення вбивства і не зміг вплинути на життя та здоров’я ОСОБА_9, тобто, не вчинив дій щодо протиправного заподіяння смерті останнього.

Залишивши указану квартиру, ОСОБА_2 з метою приховування слідів злочину викинув ніж в громадський туалет, розташований за будівлею «Управління бурових робіт», що по вул. Київській в м. Прилуки Чернігівської області, та у подальшому з міста Прилуки Чернігівської області виїхав, а потім з’явився із зізнанням в правоохоронні органи, склав протокол явки з повинною від 09.02.2011, в якому власноручно повідомив про вчинення ним вбивства двох чоловіків.

В апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини засудженого, просить вирок  суду відносно нього скасувати у зв’язку за м’якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання за  ст. за ст. 115 ч.2 п.1 КК України і за сукупністю злочинів у вигляді до довічного позбавлення волі.  

          Вказує на те, що при призначенні покарання суд не в повному обсязі дотримався вимог ст. 65 КК України, оскільки при призначенні міри покарання зазначив як пом’якшуючу обставину утримання ОСОБА_2 неповнолітньої дитини, хоча свідок ОСОБА_11 вказала, що колишній чоловік матеріально їх донці не допомагав та не брав ніякої участі у її вихованні. Також зазначає, що не в повній мірі судом враховано те, що засуджений позбавив життя двох осіб, спричинивши їм численні ножові поранення, коли ті фактично перебували в безпорадному стані, а також, не повністю врахована думка потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_4, які наполягали на призначенні покарання у виді довічного позбавлення волі. Крім того, засуджений навіть не намагався здійснити заходи направлені на відшкодування заподіяних збитків.

В судовому засіданні прокурор і потерпіла підтримали подану апеляцію, просили скасувати вирок скасувати за м’якістю призначеного  покарання і призначити засудженому покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Засуджений та його захисник в судовому засіданні  просили вирок суду залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.

Вислухавши доповідача, думки учасників судового розгляду, дослідивши під час часткового судового слідства докази по справі, дослідивши матеріали кримінальної справи та доводи поданої апеляції, колегія суддів вважає необхідним відмовити в її задоволенні з наступних підстав.

Винність засудженого ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованих злочинів, при обставинах, наведених у вироку суду повністю підтверджується сукупністю доказів, що досліджені в суді першої інстанції і ніким не оспорюється.

Під час досудового слідства і в суді першої інстанції, а також під час часткового судового слідства в апеляційній інстанції засуджений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину в пред’явленому обвинуваченні. Він пояснив, що повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованих злочинів, щиро кається, сам добровільно з’явився в органи міліції з явкою з повинною.

Дії засудженого ОСОБА_2 судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ст., ст. 115 ч.2 п.1; ст., 14 ч.1, ст. 115 ч.2 п.1 КК України.

Покарання засудженому ОСОБА_2 судом першої інстанції призначено у відповідності вимогами ст. 65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин, що пом’якшують покарання, та обтяжують покарання, даних про особу засудженого, яки раніше не судимий,  позитивно характеризується за місцем проживання та роботи.

Судом першої інстанції також обґрунтовано врахована неправомірна поведінка потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які до скоєння засудженим злочину вчинили відносно нього неправомірні дії, які були предметом розгляду працівників міліції.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до  обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі і без застосування до нього міри покарання у вигляді довічного позбавлення волі і належним чином мотивував це у вироку.

Доводи апеляції прокурора, про те що судом першої інстанції не враховані показання бувшої дружини засудженого - ОСОБА_11, яка  вказала, що колишній чоловік матеріально їх донці не допомагав та не брав ніякої участі у її вихованні не можуть бути прийняті до уваги. Так, в суді першої інстанції ОСОБА_11 не допитувалась і її показання, що дані на досудовому слідстві в суді не досліджувались.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Тому, підстав для задоволення апеляції прокурора і скасування вироку суду за м’якістю призначеного покарання, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст., ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, що підтримував обвинувачення - залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 липня 2011 року відносно ОСОБА_2 – без змін.             

СУДДІ:

Салай Г.А.                                       Баглай І.П.                                 Козак В.І.