Справа № 22-ц-2726/2011 Головуючий у I інстанції – Бережняк В.Д.
Категорія – цивільна Доповідач - Губар В. С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіГубар В.С.,
суддів:Мамонової О.Є., Шемець Н.В.,
при секретарі:Шульзі Т.Є.
за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 серпня 2011 року по справі за скаргою ОСОБА_5 на дії державного виконавця,-
в с т а н о в и в:
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 серпня 2011 року відмовлено ОСОБА_5 в задоволенні скарги на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції м. Києва ОСОБА_7 по складанню акту опису й арешту майна від 14 червня 2011 року - квартири АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати зазначену ухвалу та постановити нову ухвалу, якою її скаргу на дії державного виконавця задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що акт опису й арешту майна від 14 червня 2011 року складений в порушення вимог Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №865/4158 від 15.12.1999 року, оскільки копію зазначеного акту складено без використання спеціальних бланків суворого обліку для копій, а тому він є недійсним.
Апелянт наголошує, що судом порушені норми процесуального права, так як рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця повинні оскаржуватись до відповідного адміністративного суду, а не до суду загальної юрисдикції.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що законодавчо визначених підстав для визнання незаконними
дій державного виконавця скаржником наведеного не було та не зазначено, які саме її права і свободи чи охоронювані законом інтереси були порушені та якими саме діями чи бездіяльністю суб”єкта оскарження.
Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам чинного законодавства України, яким регулюються спірні правовідносини.
Судом по справі встановлено, що рішенням Ніжинського міськрайоного суду Чернігівської області від 03 березня 2010 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ „Універсал Банк” 816815, 58 грн. заборгованості по кредитному договору та судові витрати по справі (а.с. 14-15).
На підставі вказаного судового рішення, яке набрало законної сили, 17.11.2010 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції в м. Києві було відкрито виконавче провадження та запропоновано боржнику протягом семи днів з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження сплатити борг, чого виконано не було (а.с.12, 13).
14 червня 2011 року в ході виконання судового рішення, державним виконавцем було складено акт опису й арешту майна належної боржнику квартири АДРЕСА_1 (а.с.9-11).
Належність арештованої квартири згідно виконавчого провадження боржнику ніким не оспорюється.
Доводи апеляційної скарги про незаконність акту опису й арешту майна є недоведеними і позивачкою не надано суду першої інстанції та не представлено апеляційному суду жодних доказів стосовно того, якими саме рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця при виконанні судового рішення та які саме порушено її права чи свободи та охоронювані законом інтереси.
Висновок судового рішення першої інстанції про відповідність дій державного виконавця вимогам ст.ст. 7, 25 Закону України „Про виконавче провадження”, ОСОБА_5 у апеляційному суді жодним чином не спростований.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в зв”язку з тим, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця повинні оскаржуватись до відповідного адміністративного суду, а не суду загальної юрисдикції, є юридично неспроможними, так як у відповідності до ст.ст. 383, 384 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду загальної юрисдикції із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що державний виконавець діяв у відповідності до приписів ст.ст. 11, 57 Закону
України «Про виконавче провадження», судом першої інстанції вірно застосовані норми чинного законодавства України, яким регулюються спірні
правовідносини, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.1, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 серпня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:Судді: