Справа № 22-ц-2841/2011 Головуючий у I інстанції –Деркач О.Г.
Категорія –цивільна Доповідач - Губар В. С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіГубар В.С.,
суддів:Мамонової О.Є., шемець н.в.,
при секретарі:Шульзі Т.Є.
за участю:ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по аліментам та пені за їх несвоєчасну сплату,-
в с т а н о в и в:
В серпні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 в якому просила: стягнути з ОСОБА_6 на її користь 3636,57 грн. заборгованості зі сплати аліментів та 3854, 74 грн. пені за прострочення сплати аліментів. Позов мотивований тим, що згідно виконавчого листа №2-2067/2002 року з відповідача на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_8, проте станом на 17.04.2011 року з вини відповідача утворилась заборгованість по їхній виплаті, яка становить 3636, 57 грн. Таким чином, позивач, посилаючись на приписи ст. ст.194, 196 СК України, просила стягнути з відповідача вказану заборгованість по аліментам та неустойку (пеню) за несвоєчасну їх сплату за період з 17.04.2011 року по 31.07.2011 року.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заборгованість по аліментам в сумі 2635, 57 грн., судовий збір в сумі 51 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що воно постановленим з неповним з”ясуванням обставин по справі та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вимога про стягнення пені стосувалася виключно періоду заборгованості з 17.04.2011 року по 31.07.2011 року та не стосувалася періоду, стосовно якого вже постановлено судове рішення, яке набрало законної сили, а предмет і підстави спору за даним позовом не стосуються вирішеного спору, а тому суд першої інстанції повинен був задовольнити позовні вимоги у повному, зокрема і в частині стягнення пені, оскільки вина відповідача у виникненні заборгованості по аліментам є очевидною.
Апелянт зазначає, що суд також неправильно зменшив розмір стягнутої на користь ОСОБА_4 заборгованості по аліментам, адже надана відповідачем квитанції про сплату коштів у сумі 1001 грн. не підтверджує, що ці кошти були спрямовані на сплату аліментів.
Вислухавши суддю–доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що, за період з 17.04.2011 року по 31.07.2011 року, у ОСОБА_6 наявна заборгованість перед позивачем по виплаті аліментів в розмірі 2635, 57 грн., враховуючи 1001 грн., і сплата цих коштів підтверджується документально. Розмір наявної заборгованості відповідачем не спростовано, в тому вказана сума заборгованості 2635,57 грн., підлягає стягненню на користь позивача.
Відмовляючи в частині позовних вимог стосовно стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, суд вказав, що судовим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2011 року, яке набрало законної сили, було встановлено недоведеність вини відповідача у виникненні зазначеної заборгованості.
З висновком районного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, повністю погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.
Судом по справі встановлено, що згідно виконавчого листа №2-2067/2002, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова, з відповідача ОСОБА_6 підлягають стягненню на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки усіх доходів до її повноліття (а.с.22).
З розрахунку заборгованості по аліментах Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції №74/11 від 15.07.2011 року по вказаному виконавчому листу, вбачається, що розмір заборгованості по аліментах ОСОБА_8 станом на 17.04. 2011 року склав 3636, 57 грн., що не заперечувалось відповідачем в суді першої інстанції (а.с.3-4).
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, яке набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що у суді не доведена вина відповідача у виникненні заборгованості по аліментам, що в силу ст.196 СК України виключає можливість стягнення пені за прострочення їх сплати.
09.09.2011 року на погашення вищезазначеної заборгованості, відповідачем частково було сплачено кошти у розмірі 1001 грн., що підтверджується фіскальним чеком (а.с.40).
Відповідно до ст.196 Сімейного кодексу України, при виникненні заборгованості зі сплати аліментів з вини особи, яка зобов”язана їх сплачувати за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів. Така пеня нараховується на усю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується лише тими місяцями, протягом яких не проводилось стягнення.
Відповідно до ст.14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Апеляційний суд відхиляє, як юридично неспроможні доводи апелянта, стосовно того, що вимога про стягнення пені стосувалася виключно періоду заборгованості з 17.04.2011 року по 31.07.2011 року, а вина відповідача стосовно виникнення такої заборгованості доведена матеріалами справи, оскільки з наданого відділом державної виконавчої служби розрахунку заборгованості по аліментам вбачається, що вона виникла до початку спірного періоду і станом на березень 2011 року складала – 4401, 51 грн.. Крім того, як вірно було вказано судом першої інстанції, відсутність вини відповідача у виникненні такої заборгованості була встановлена рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2011 року, яке набрало законної сили і є преюдиціальним при вирішенні даного спору.
Згідно ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині необхідності стягнення з ОСОБА_6 заборгованості по аліментам в сумі 2635, 57 грн., яка утворилася за виконавчим листом №2-2067/2002 року станом на 17.04.2011 року, оскільки, як встановлено рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2011 року, доведеність вини відповідача у виникненні такої заборгованості встановлена не була, відповідач не ухиляється від сплати аліментів, має мінливий та нерегулярний заробіток, визнає наявність заборгованості та не відмовляється її сплачувати.
Крім того, ОСОБА_8 17.04.20011 року досягла повноліття і втратила право на аліменти за виконавчим провадженням №2-2067/2002, і аліменти на її утримання на момент розгляду справи в апеляційному суді стягуються згідно рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2011 року на період навчання.
Проте, зважаючи на існуючу заборгованість, виконавче провадження №2-2067/2002, не закінчено. Відмова в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 стосовно стягнення заборгованості по аліментам не є підставою для звільнення ОСОБА_6 від стягнення існуючої заборгованості за виконавчим листом №2-2067/2002, який перебуває на виконанні в Новозаводському відділі ДВС Чернігівського міського управління юстиції, і ця заборгованість повинна бути ним погашена в процесі подальшого виконання цього виконавчого документу. Отже, задоволення вимог позивачки про стягнення заборгованості по даній цивільній справі суперечить вимогам ст.ст. 194, 195 СК України та матиме наслідком видачу ще одного виконавчого документа та відкриття ще одного виконавчого провадження, що призведе до подвійного стягнення існуючої заборгованості. Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції, що призвело до помилкового вирішення спору.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по аліментам.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 316 , 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В:
Апеляційну ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2011 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по аліментам у сумі 2635 грн. 57 коп. та судових витрат скасувати.
Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по аліментам.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:Судді: