Справа № 22-ц-2817/2011 Головуючий у I інстанції – Грушко О.П.
Категорія – цивільна Доповідач - Губар В. С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 жовтня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіГубар В.С.,
суддів:Позігуна М.І., Шемець Н.В.,
при секретарі:Шульзі Т.Є.
за участю:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” до ОСОБА_5 про стягення заборгованості, -
в с т а н о в и в:
Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2011 року в задоволенні позову ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача державне мито в сумі 1700 грн., витрати на інформаційно – технічне забезпечння розгляду судового процесу в сумі 120 грн., витрати на правову допомогу та на прибуття до суду представника у розмірі 4406,40 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати за розгляд даної апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та прцесуального права. Апелянт наголошує на тому, що суд відмовляючи у стягнення судових витрат по справі з відповідача на користь позивача, не врахував того, що позовні вимоги ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” були задоволені третьою особою, яка хоча і не є учасником судового розгляду по даній справі, проте між якою та відповідачем існує матеріально – правовий зв”язок як осоновного боржника та поручителя, а отже суд зобов”язаний був, у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України, стягнути з відповідача понесені товариством судові витрати.
Заслухавши суддю–доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” в частині стягнення з ОСОБА_5 судових витрат по справі, районний суд виходив з приписів ст.ст. 88, 89 ЦПК України та зазначив, що поскільки для задоволення позовних вимог про стягнення основної суми боргу відстави відсутні, то не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли між сторонами і закон, який їх регулює, зважаючи на таке.
Судом по справі встановлено, що в липні 2011 року ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 446017, 41 грн., зазначаючи що 12.06.2009 року між ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого відповідач зобов”язався відповідати перед ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” за виконання ЗАТ НВО „Чернігівеліткартопля” усіх грошових зобов”язань за договором фінансового лізингу № 080415-48/48/ФЛ-Ю-С від 16.04.2008 року. Мотивуючи позовні вимоги, позивач також зазначав, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 19 квітня 2011 року постановлено стягнути з ЗАТ НВО „Чернігівеліткартопля” на користь ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” заборгованість по вищевказаному договору фінансового лізингу (а.с. 1- 3).
Згідно постанови заступника начальника ВДВС Чернігівського районного управління юстиції від 28.07.2011 року, виконавче провадження за наказом господарського суду Чернігівської області №10/31 від 05.07.2011 року про стягнення з ЗАТ НВО „Чернігівеліткартопля” на користь ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” 450697, 01 грн. закінчено у зв”язку з виконанням виконавчого документу реально (а.с.77).
В судовому засіданні районного суду представник позивача позовні вимоги не підтримала, але оскільки сплата боргу відбулася після подачі позову, просила стягнути з відповідача державне мито в сумі 1700 грн., витрати з ІТЗ розгляду справи на суму 120 грн., а також витрати на правову допомогу та на прибуття представника до суду в сумі 4406, 40 грн..
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що хоча позовні вимоги ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” були задоволені третьою особою, між якою та відповідачем існує матеріально – правовий зв”язок як осоновного боржника та поручителя, а тому суд зобов”язаний був, у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України, стягнути з відповідача понесені товариством судові витрати, є необгрунтованими та спростовуються наступним.
Відповідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, ка користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати
Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог у наслідок задоволення їх відповідачем після пред”явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним витрат з відповідача.
З копій платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи вбачається, що сума боргу за договором фінансового лізингу була сплачена саме ЗАТ НВО „Чернігівеліткартопля”, а не поручителем - ОСОБА_5 (а.с.68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75,76).
Крім того, з наявних матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” були заявлені саме до ОСОБА_5, ЗАТ НВО „Чернігівеліткартопля” не брало участі в розгляді справи ані в якості співвідповідача, ані в якості третьої особи на стороні відповідача.
За викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом вірно було відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення понесених позивачем судових витрат, оскільки диспозиція ч.1 ст. 89 ЦПК України передбачає можливість стягнення таких витрат з відповідача лише у наслідок задоволення позовних вимог позивача після пред”явлення позову саме відповідачем у справі, а тому тракутвання позивачем вказаної норми права за своїм внутрішнім переконанням не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Сукупність обставин справи приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм надана вірна юридична оцінка. Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” – відхилити.
Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: