П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

28 березня  2008 року                                                                         Справа № 2-а-29/08                

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

                                                                                                                                                                                                                      В С Т А Н О В И В:                                                                                                                                                                                                                     Позивач ОСОБА_1  звернувся  до суду з адміністративним позовом до  Управління праці та соціального захисту населення м. Красноармійська Донецької області про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки.              

            В обґрунтування позову вказав, що  він має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи, 3 групи інвалідності.                     

 Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС інваліду 3 групи, передбачена щорічна компенсаційна виплата за шкоду, заподіяну здоров'ю  в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.                                                                            Відповідач,  в порушення вищеназваного закону щорічно виплачував компенсацію на оздоровлення в 2004 році - 21.50 грн., в 2005 році - 90.00 грн., в 2006, 2007 рр. -  90 грн. При виплаті компенсацій на оздоровлення відповідач користувався підзаконними актами : Постановою КМУ №836 від 26.07.1996р, №562 від 12.07.2005 р., які значно звужують його право на отримання матеріальної допомоги.                                              

Позивач  недоотримав щорічну компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю за 2004-2007 роки в розмірі 5324,50 грн., тому просить  стягнути цю суму з відповідача.

 В судовому засіданні  позивач  підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача позов не визнав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

Позивач ОСОБА_1   віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, визнаний інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії (а.с.3).

Згідно довідок, відповідач сплатив позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення за 2004 рік -21.50 грн., за 2005, 2006, 2007 роки - по 90 грн. /а.с.5/.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

            Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки  громадянина.

            Постановою Кабінета Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 всупереч Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якій встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для осіб, постраждалих першої категорії, - 21 грн. 50 коп., а на 2005-2007 р.р.- у розмірі 90 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005 р.

            Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри щорічної допомоги залишалися незмінними до 2005 р., коли був встановлений розмір такої допомоги в сумі 90 грн., у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

            Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції  та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

   Таким чином, оскільки до 1 січня 2006 р.  правова норма про розмір щорічної допомоги на оздоровлення, встановлена ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, була діючою, виходячи із загальних засад пріорітетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  Закон України “Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік”, яким з 1 січня 2003 р. встановлений розмір мінімальної заробітної плати 185 грн., Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”, яким з  01.12.2003 р. встановлений розмір мінімальної заробітної плати 205 грн., “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, яким з  01.09.2004 р. встановлений розмір мінімальної заробітної плати 237 грн., Закон України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, відповідно до якого розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2005 г. становить 262 грн., з 01.04.2005 р.- 290 грн., з 01.07.2005 р.- 310 грн., з 01.09.2005 р.- 332 грн., ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким розмір мінімальної заробітної плати встановлений   з 1 січня 2007 року     400 грн. на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 грн., а не постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно  статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”  дію  абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого, частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2006 рік зупинено.

Тому суд в частині позову позивача про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2006 рік   у розмірі, що передбачений статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  відмовляє.

Згідно статті 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Дійсно,  п. 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закон 796-ХII в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. 

Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007,   відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. 

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідачі щодо виплати компенсації на оздоровлення позивачу  за 2004, 2005, 2007 роки  у розмірах менших від чотирьох мінімальних заробітних плат   є протиправними.

            Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача грошових сум згідно наступного розрахунку:

Щорічна допомога на оздоровлення за 2004 р. в сумі 21 грн. 50 коп. була виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 237 грн., тобто розмір допомоги за 2004 р. повинен складати  948 грн.  З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2004 р. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 926 грн. 50 коп.

            Щорічна допомога на оздоровлення за 2005 р. в сумі 90.00 грн. була виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 332 грн., тобто розмір допомоги за 2005 р. повинен складати  1328 грн. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2005 р. у розмірі 90 грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1238 грн.

             Щорічна допомога на оздоровлення за 2007 р. в сумі 90.00 грн. була виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 460 грн., тобто розмір допомоги за 2007 р. повинен складати  1840 грн. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2007 р. у розмірі 90 грн. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1750 грн.

            Усього  розмір недоотриманої позивачем допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки складає 3914,50 грн.

            Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

 На підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991р., Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235 від 20.12.2005 року,  керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167,  254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,                                                                                                                                   

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення м. Красноармійська Донецької області про стягнення  недоотриманої допомоги  на оздоровлення задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення м. Красноармійська Донецької області  за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриману допомогу на оздоровлення за  2004, 2005, 2007 роки    в сумі  3914,50 грн.

В частині позову ОСОБА_1  до  Управління праці та соціального захисту населення м. Красноармійська Донецької області  про стягнення  недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2006 рік відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 28 березня 2008 року, повний текст постанови виготовлений 31березня 2008 року.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.                                                                                                                          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Красноармійський міськрайонний суд.                                        Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Красноармійський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.                                                  Апеляційна скарга  може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.                                                                                                               

Судя: підпис

З оригіналом згідно

Суддя: