Справа № 2-513/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30.11.2011року                                                                                с. Роздольне

Роздольненський  районний  суд Автономної Республіки Крим  у складі:

головуючого  судді   - Абеляшева О.В.,

при секретарі –Оголь О.П.,      

розглянувши  у  відкритому    судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю     «Ніва» про відшкодування моральної шкоди, стягнення упущеної вигоди, усунення перешкод у здійсненні права власності,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом  до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю     «Ніва» про відшкодування моральної шкоди, стягнення упущеної вигоди, усунення перешкод у здійсненні права власності. Свої вимоги мотивував тим, що має у власності земельну ділянку, яку засіяв житом, відповідач заволодів його земельною ділянкою та засіяв її рисом у зв’язку з чим позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду, всіх доходів отриманих від майна, яким воно володіло, упущену вигоду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у відомому засіданні позов визнав частково та пояснив, що дійсно відповідач зайняв земельну ділянку що належить позивачу та заподіяв шкоду у розмірі        551, 79 грн., оскільки відповідач здійснює вирощування рису, а технологія вирощування та  обробки рису не дозволяє не затоплювати сусідні ділянки.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в справі докази суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на наступних правових підставах.

Відповідно до копії державного акту про право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,3200 га, що розташована на території Руч’ївської сільської ради Роздольненського району АР Крим.

Відповідно до листа головного спеціаліста відділу Держкомзему у Роздольненському районі ОСОБА_2, при проведенні весняно-польових робіт в лоті № 194 поля № 5 з засідання рисового чеку СТОВ «Ніва»самовільно зайняло земельну ділянку площею 0,49 га, що належить ОСОБА_1В, шкода згідно методики розрахунку склала 551,79 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку позивача, крім того, цей факт не заперечує відповідач, що відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, є підставою для звільнення від доказування.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При таких обставинах, позивач -  ОСОБА_1 має право вимагати відповідача –СТОВ «Ніва»звільнити належну йому земельну ділянку, яку самовільно зайняв відповідач.

Що стосується вимог про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно зі ст. 26 ЗК України земельні ділянки, одержані громадянами внаслідок приватизації земель державних та комунальних  сільськогосподарських підприємств, на яких розташовані та функціонують меліоративні системи, використовуються спільно на підставі угоди. У разі відсутності згоди щодо спільного використання зазначених земельних ділянок питання вирішується в судовому порядку.  

Судом встановлено, що приступивши до використання земельної ділянки, позивачі відповідно до ст. 26 ЗК України не узгодили з відповідачем сумісне використання земель, які мають єдину   меліоративну систему.

Згідно з ч. 3 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Тобто, за змістом статті 103 ЗК України при використанні особою свого права власності на земельну ділянку, не можна зловживати цим правом. Власники суміжних земельних ділянок, враховуючи таку ознаку нерухомого майна як незмінність місця розташування, повинні співпрацювати при запровадженні заходів, які не завжди можуть бути реалізовані одним власником, землекористувачем, самостійно (раціональна організація меж та площі земельних ділянок, проведення сівозмін    та інше).

Враховуючи, що відповідач використовує більшу частину земель масиву є користувачем та утримувачем єдиної меліоративної системи, повідомляла позивача про вирощування рису, не мало об’єктивної можливості запобігання затопленню земельної ділянки позивача, суд вважає що дії позивача не відповідають ст. 26,103 ЗК України, свідчать про відсутність вини в діях відповідача, що є підставою для відмови в позові про відшкодування шкоди.

Відповідно до п. 1, 2 «Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від                                  19 квітня 1993 р., N 284, власникам  землі  та  землекористувачам  відшкодовуються збитки,  заподіяні  вилученням  (викупом)  та тимчасовим зайняттям земельних  ділянок,  встановленням  обмежень щодо їх використання, погіршенням   якості   ґрунтового   покриву   та   інших  корисних властивостей  земельних  ділянок  або приведенням їх у непридатний для   використання  стан  та  неодержанням  доходів  у  зв'язку  з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри  збитків  визначаються   комісіями,    створеними Київською  та  Севастопольською  міськими,  районними   державними адміністраціями, виконавчими комітетами  міських  (міст  обласного значення) рад.

З огляду на зазначені положення, позивач не надав розрахунок  розміру заподіяної шкоди.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 10, ст. 60 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 551,79 грн, позивачем не заявлялися.

          Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній  особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її вини.

           Згідно ст. 23 ЦК України, п. 3 Постанови  Пленуму  Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року  Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами та доповненнями) під моральною  шкодою  слід  розуміти  втрати  немайнового характеру  внаслідок  моральних  чи фізичних страждань,  або інших негативних  явищ,   заподіяних   фізичній   чи   юридичній   особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до  чинного  законодавства  моральна  шкода   може полягати, зокрема:  у  приниженні  честі,  гідності,  престижу або ділової репутації,  моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я,    у   порушенні   права   власності   (в   тому   числі інтелектуальної),  прав, наданих споживачам, інших цивільних  прав, у  зв'язку  з  незаконним  перебуванням  під слідством і судом,  у порушенні  нормальних   життєвих   зв'язків   через   неможливість продовження  активного громадського життя,  порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З урахуванням вищенаведеного,  позивач не надав доказів у чому саме полягає заподіяна йому моральна шкода та не довів чому саме моральну шкоди він оцінив у 18 000 грн.

Також суд вважає необхідним зазначити наступне, що посилання позивача на ст.ст. 386,387, 390 ЦК України що до передачі доходів за весь час незаконного володіння річчю, має місце коли власник витребовує майно від недобросовісного набувача на підставі віндикаційного позову, а не у порядку негаторного позову як у розглядаємому випадку.

Судові витрати слід розподілити відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного,  керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 130, 212, 214, 215, 217, 218, 223, 209, 210, 224 –228  ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ніва»звільнити земельну ділянку площею 0,49 га,  в лоті № 194 поля № 5, яка  належить на праві власності ОСОБА_1.

У решті позовних вимог відмовити.  

Стягнути з  Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ніва»на користь ОСОБА_1 судовий збір  у сумі 8,50 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь держави судовий збір усього у розмірі 282,30 грн.   

Рішення суду  може бути оскаржене в Апеляційний суд АР Крим через Роздольненський районний суд АР Крим, шляхом подання апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня його проголошення.   

          Суддя -