ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

31.03.08                                                                                           Справа  № 10/170

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого -судді  -  О.Л. Мирутенко

суддів                           -  Г.М. Гнатюк

                                     -  Н.М. Кравчук

Розглядаючи апеляційну скаргу ПП ОСОБА_1

на рішення господарського  суду Чернівецької  області від 23.01.2008 року.   

у справі №10/170

За позовом: ПВКП «Юніон»

до: ПП ОСОБА_1

про: стягнення 12700 грн.

З участю представників :

від позивача - Дівін К.Г. -представник (довіреність №б/н від 15.01.2008р.)

від відповідача  -ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.01.2008 р., суддя Ковальчук Т.І., позов  ПВКП «Юніон»було задоволено. Стягнуто з ПП ОСОБА_1 на користь ПВКП «Юніон»12700 грн. боргу, 127 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З даним рішенням не погодився відповідач - приватний підприємець ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, зокрема п.6.2. Договору перевезення, рішення винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ПП ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.01.2008р. у справі №10/170 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору № 219-07 від 22.08.2007 р. про перевезення зовнішньоторгових вантажів (далі -Договір) та заявки  № 219 від 22.08.2007 р. до цього договору (далі -Заявка) позивач за замовленням відповідача здійснив перевезення вантажу (обладнання) за маршрутом с. Шегіні Львівської області (Україна) - м. Барнаул (Росія), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) А № 0030554 (а.с. 12, 38-40). Перевезення тривало з 29.08.2007 р. по 21.09.2007 р. з причини поломки автомобіля, хоча згідно з Заявкою доставка вантажу мала відбутися протягом 8 днів (а.с. 17, 21-23).

Згідно з п.п. 5.2, 5.3 Договору та Заявкою відповідач зобов'язався сплатити позивачу за перевезення 4900 доларів США по курсу Національного банку України на підставі визначених документів.

27.08.2007 р. позивач надіслав відповідачу рахунок № 39 на оплату на суму 24745 грн. (4900 дол. США х 5,05 грн. за курсом НБУ). 28.08.2007 р. відповідач в якості передоплати сплатив  позивачу 7545,00 грн. (а.с. 13, 24). Решта належної до сплати сума за перевезення складає 17200 грн. і відповідачем не сплачена, незважаючи на надіслання позивачем необхідних документів (а.с. 14-15).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 909 ЦК за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Позивач, з урахуванням того факту, що в порушення становленого в Заявці строку він доставив вантаж із простроченням на 14 повних діб, самостійно зменшив належну йому до сплати суму за перевезення на 3500 грн., виходячи з розрахунку 250 грн. штрафу за 14 днів прострочки відповідно до п. 6.6 Договору, та, приймаючи до уваги суму передоплати, визначив залишок належної йому плати в розмірі 12700 грн., що на 1000 грн. менше фактичної суми.

Згідно з п. 6.2 Договору виконавець несе повну відповідальність за втрату, нестачу, псування вантажу у розмірі фактичної шкоди з відшкодуванням всіх збитків та штрафів, що виникали чи пред'являлись у результаті його дій чи упущень під час перевезення з моменту завантаження автомобільного транспорту до моменту розвантаження. Відшкодування вказаних сум відбувається шляхом  утримання грошових коштів з платежів, що належать Виконавцю.

Вказаний пункт договору стосується виключно випадків втрати, нестачі, псування вантажу та на прострочення перевезення не поширюється. Відповідальність за прострочення перевезення передбачена п.п. 6.3, 6.6 договору та визначена виключно у вигляді штрафних санкцій. Тому апеляційний суд визнає безпідставним посилання апелянта на порушення позивачем саме п.6.2 договору перевезення та відхиляє його.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції про безпідставність заперечень відповідача-апелянта, що з належної позивачу плати за перевезення слід також утримати штрафні санкції за  неповідомлення про місцезнаходження автомашини (п. 7 Заявки) та суми збитків, сплачені відповідачем вантажоодержувачеві, оскільки позивач не перебував в жодних договірних відносинах з вантажоодержувачем.

Вказане апелянтом утримання можливе лише за добровільною згодою сторін Договору, у разі відсутності заперечень щодо сум, які підлягають зарахуванню чи утриманню, а у випадку наявності спору між сторонами суми збитків і штрафів, які позивач повинен сплатити відповідачеві за умовами Договору, підлягають доведенню в порядку позовного провадження за правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України та ст. 623 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з такими позовними вимогами до суду не звертався. При цьому обидві сторони в судовому засіданні визнали виконаним вказаний договір перевезення, хоча із явним запізненням.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про  необхідність задоволення заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернівецької області від 23.01.2008р. по справі №10/170 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.01.2008 року у справі №10/170 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в господарський суд Чернівецької області.

Головуючий-суддя                                                                                   О.Л. Мирутенко  

Судді:                                                                                                   Г.М. Гнатюк 

                                                                                                                               Н.М. Кравчук