Справа №  1-171/11     

В И Р О К

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

  25.11.2011 року                                            Миколаївський районний суд Львівської області          

                                        в складі головуючого - судді Береза В. І.

                                        при секретарі Волківській Н.Б.

                                        з участю  прокурора  Зварича М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві кримінальну справу про обвинувачення   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

                          громадянина України, українця, не військовозобов’язаного, одруженого,  

                          освіта середня, не працює, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

                          пр. Шевченка, 11а/19 Львівської області, раніше не судимого,-

     у вчиненні злочину , передбаченого    ч. 1 ст. 185  КК України,-

                                                                               в с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_1 01.07.2011 року приблизно о 14.30 год. в м. Новий Розділ Львівської області, перебуваючи в гостях у ОСОБА_2 в квартирі №5 на         пр. Шевченка, 11, шляхом вільного доступу, умисно, із корисливих мотивів, вчинив таємне викрадення (крадіжку) електробритви вітчизняного виробництва із зарядним пристроєм до неї вартістю 200 гривень, що належить ОСОБА_2, чим заподіяв потерпілому майнову шкоду на вищевказану суму.          

             В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в пред’явленому йому обвинуваченні визнав повністю і пояснив, що 01.07.2011 року разом із ОСОБА_3 зайшли до ОСОБА_2, щоб зателефонувати.   ОСОБА_2 провів їх до кімнати та спочатку дзвонила ОСОБА_3. В той час, як ОСОБА_3 розмовляла по телефону, сидів на дивані. Побачив на тумбочці біля телевізора електробритву з зарядним пристроєм. Оскільки ОСОБА_2 в кімнаті на той час не було, а ОСОБА_3 розмовляла по телефону, викрав електробритву із зарядним. Через декілька хвилин вийшли з квартири. Наступного дня зайшов до ОСОБА_2 та віддав йому бритву із зарядним. Проте його дочка уже звернулася із заявою в міліцію про вчинення крадіжки. Розкаюється у скоєному та просить його суворо не карати.

        Крім повного визнання вини підсудним, вина такого доводиться поясненнями представника потерпілого, свідків, письмовими доказами.

    На досудовому слідстві представник потерпілого  ОСОБА_4 пояснила, що

01.07.2011 року її батько ОСОБА_2 повідомив, що коли в нього в квартирі в цей день були ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зникла його електробритва із зарядним пристроєм, яка в той час була увімкнена в розетку в кімнаті. Вона ще раз оглянула квартиру, але бритву не знайшла, тому наступного дня зранку написала про факт крадіжки заяву в міліцію. В той же день після обіду ОСОБА_1 прийшов до її батька та віддав електробритву із зарядним. Ні вона, ні батько будь-яких претензій до нього з приводу крадіжки не мають, так як електробритву повернено.(а.с.22).

              На досудовому слідстві свідок ОСОБА_3 пояснила, що 01.07.2011 року  разом із своїм знайомим ОСОБА_1 зайшли до ОСОБА_2 у його квартиру, оскільки йому необхідно було телефонувати. У квартирі ОСОБА_2 провів їх до кімнати, де на тумбочці стояв телефон. Спочатку подзвонила вона, а пізніше ОСОБА_1 Коли ОСОБА_1 закінчив розмову по телефону, то вони вийшли  разом з квартири ОСОБА_2 На вулиці ОСОБА_1 витягнув з кишені бритву із зарядним, дав їй, сказав, що це його бритва і щоб вона її продала. За бритву отримали пляшку горілки. Про вчинення ОСОБА_1 крадіжки дізналася від працівників міліції.(а.с.56).

                     На досудовому слідстві свідок ОСОБА_5 пояснив, що 01.07.2011 року ОСОБА_3 прийшла до нього додому, показала електробритву із зарядним пристроєм, сказала, що продає, за бритву дав їй пляшку горілки. Наступного дня зранку до нього прийшов         ОСОБА_1 та сказав, щоб він повернув бритву, а за горілку заплатив 10 гривень, на що той погодився. Про те, що дану електробритву із зарядним ОСОБА_1 викрав, дізнався від працівників міліції.          

          Крім вищенаведених доказів, винність підсудного у скоєні  злочину, передбаченого          ч. 1 ст. 185 КК України стверджується рядом письмових доказів, які є у  справі, зокрема :

         Відповідно до протоколу огляду місця події від 02.07.2011 року, вбачається, що об’єктом огляду у квартирі АДРЕСА_1 є бритва вітчизняного виробництва з зарядним пристроєм.(а.с.6).           

           Відповідно до довідки директора МКТП «Міський ринок» ОСОБА_6  вбачається, що вартість електробритви становить 200 грн. (а.с. 10).

           Протоколом огляду речових доказів та постановою про долучення речових доказів до кримінальної справи.(а.с. 40-41).          

Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина підсудного є доведена, його дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки такий своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

           Обираючи міру покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу підсудного, який у вчиненому щиро розкаявся, що є обставиною, що пом’якшує покарання. Обставина, що обтяжує покарання підсудному є вчинення злочину щодо особи похилого віку.

            За наведених обставин, суд вважає, що підсудному слід обрати покарання  в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин, у виді позбавлення волі зі звільненням такого від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк, так як особово-характеризуючі дані щодо підсудного, його відношення до скоєного вказують на можливість призначення покарання без його реального відбування.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та  обрати йому покарання у виді  позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю  1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції протягом встановленого іспитового строку.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 – підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.

Речовий доказ – електробритва із зарядним пристроєм, передана на зберігання ОСОБА_7 повернути представнику потерпілого ОСОБА_7. (а.с. 40-42).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом  п’ятнадцяти   діб  з моменту його оголошення,     через  районний  суд.

Суддя:                                                                                                                                       Береза В. І.