ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

20.12.2011                                                             Справа  № 5008/1755/2011

 12/5008/1755/2011   13989/2011

за позовом приватного підприємства „Беркут”, с. Ільниця Іршавського району

до відповідача відділу освіти Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області, м. Іршава

про стягнення заборгованості в сумі 69 300 грн.

                                                                                          Суддя    Тисянчин  В. М.

                                                               Представники:

Від позивача –ОСОБА_1, (представник за довіреністю № 60 від 02.11.2011 року)

Від відповідача –ОСОБА_2 (представник за дорученням № 790 від 20.07.2011 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватним підприємством „Беркут”, с. Ільниця Іршавського району до відділу освіти Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області, м. Іршава про стягнення заборгованості в сумі 69 300 грн.

          Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та заявив про те, що позивач з розумінням відноситься до бюджетних складнощів з профінансуванням за виконані будівельні роботи, а тому не заявляє додаткових нарахувань у вигляді 3% річних, інфляційних збитків, штрафу, пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами за прострочення грошових зобов’язань, тоді як відповідач ухиляється від остаточного документального оформлення факту виконаних робіт, при відсутності доказів порушення Державних будівельних норм і Правил.

Представник відповідача надав суду оригінал заяви № 1392/01-08, якою факсограмою (вх. № 12549/2011 від 12.12.2011 року) просив відкласти розгляд справи на пізніший термін з метою забезпечення представництва у справі, і яке ухвалою суду від 13.12.2011 року було задоволено, тому розгляд справи відкладався (ст. 77 ГПК України).

Водночас, представник відповідача у судовому засіданні визнав факт проведення будівельних робіт, часткову оплату відповідачем вартості

                                                                                                   продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1755/2011

                                                                                     від 20.12.2011 року

виконаних робіт в сумі 229 700 грн., проте заперечив позовні вимоги, однак письмових ґрунтовних доказів в підтвердження своїх заперечень суду не надав, як і не надав суду письмового відзиву на позов.

Відтак, сторони у судовому засіданні висловили можливість добровільного врегулювання спору на стадії до відкриття виконавчого провадження.    

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 69 300 грн.  –основного боргу щодо оплати за виконані, згідно договору № 1-27/04-11 від 27.04.2011 року, роботи по капітальному ремонту ЗОШ I-III ступенів в с. Гребля Іршавського району, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

 -  актами приймання виконаних підрядних робіт за червень та липень 2011 року;

 -   довідкою про вартість виконаних робіт за червень та липень 2011 року;

 -  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача (претензії № 53 від 02.11.2011 року та № 54 від 11.11.2011 року) про добровільне погашення боргу   відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту  планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.          

          У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є

юридичний факт.

          В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є виконання робіт по капітальному ремонту ЗОШ I-III ступенів в с. Гребля Іршавського району (ст. 11 ЦК України).

                                                                         продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1755/2011

                                                                                     від 20.12.2011 року

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість виконаних робіт по капітальному ремонту ЗОШ I-III ступенів в с. Гребля Іршавського району є безспірним.                                                                                                  

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду, підрядчик  зобов’язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

          Позаяк, часткова оплата більшої частини коштів за виконані будівельні роботи, відсутність в даному судовому засіданні документальних доказів про порушення позивачем договірних зобов’язань та Державних будівельних норм  і Правил свідчить про те, що мета договору відповідачем досягнута, через що судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо заперечення позову, оскільки вони не впливають на законність нормативно –правового обгрунтування позову в розумінні ст. 33 ГПК України.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини,

діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

          Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

          Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для  правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже,

                                                                         продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1755/2011

                                                                                     від 20.12.2011 року

кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально –правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов’язки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обгрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43  ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.  

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.  

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.             Позов задоволити  повністю.

2.            Стягнути з відділу освіти Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області (м. Іршава, вул. Шкільна, 17; код 36990540) на користь приватного підприємства „Беркут” (с. Ільниця Іршавського району, вул.40-років Перемоги, 138; код 22103120) суму 69 300 (шістдесят дев’ять тисяч триста грн.) –основного боргу та 1 411,50 грн. –судового збору. Видати наказ.

            Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обов’язковим  до виконання на всій території України.

           Суддя                                                                       Тисянчин В. М.